Кодування текстових даних

1. Загальна характеристика законодавства України про вищу освіту

2. Структура, стандарти та система вищої освіти

3. Правовий статус вищого навчального закладу

4. Організація навчально – виховного процесу у вищому навчальному закладі

5. Участники навчально – виновного процессу, їх права та обов’язки

 

Кодування текстових даних

Якщо кожному символу алфавіту зіставити певне ціле число (наприклад, порядковий номер), то за допомогою двійкового коду можна кодувати й текстову інформацію. Восьми двійкових розрядів досить для кодування 256 різних символів. Цього вистачить, щоб виразити різними комбінаціями восьми бітів всі символи англійської й російської мов, як рядкові, так і прописні, а також розділові знаки, символи основних арифметичних дій і деякі загальноприйняті спеціальні символи, наприклад символ «§».

Для кодування латинських символів, спеціальних символів, чисел, національних символів алфавіту інших мов, інститут стандартизації США (ANSI - American National Standard Institute) запровадив у дію систему кодування ASCII (American Standard Code for Information Interchange - стандартний код інформаційного обміну США).

У системі ASCII закріплені дві таблиці кодування - базова й розширена.

Базова таблиця закріплює значення кодів від 0 до 127, а розширена відноситься до символів з номерами від 128 до 255.

Перші 32 коди базової таблиці, починаючи з нульового коду, відведені виробникам апаратних засобів (виробникам комп'ютерів і друкувальних пристроїв). У цій області розміщаються так звані керуючі коди, яким не відпо­віда­ють ніякі символи мов і відповідно ці коди не виводяться на екран, ні на пристрій друку.

Коди, починаючи з 32 по 127 код, у таблиці відведені під коди латинських символів англійського алфавіту, розділові знаки, цифри, арифметичні дії й деякі допоміжні символи (таб.1.1).

Символи національних алфавітів розміщені в розширеній частині таблиці кодування, для них відводяться коди з 128 по 255 (таб.1.2).

Для вставки символу в текст треба натиснути комбінацію клавіш Alt + код на додатковій клавіатурі.

 

1.4.3. Універсальна система кодування текстових даних

 

Універсальна система кодування викликана обмеженим набором кодів (256). Універсальна система кодування текстових даних, заснована на 16 - розрядному кодуванні символів, одержала назву універсальна система кодування - UNICODE.

Шістнадцять розрядів дозволяє забезпечити унікальні коди для 65536 різних символів - цього поля досить для розміщення в одній таблиці символів більшості мов планети.

 

Таблиця1.1. Базова таблиця кодування ASCII

 

32 прогалина	48 0	64 @	80 P	96 `	112 p
33!	49 1	65 A	81 Q	97 a	113 q
34 “	50 2	66 B	82 R	98 b	114 r
35 #	51 3	67 C	83 S	99 c	115 s
36 $	52 4	68 D	84 T	100 d	116 t
37 %	53 5	69 E	85 U	101 e	117 u
38 &	54 6	70 F	86 V	102 f	118 v
39 ‘	55 7	71 G	87 W	103 g	119 w
40 (	56 8	72 H	88 X	104 h	120 x
41)	57 9	73 I	89 Y	105 i	121 y
42 *	58:	74 J	90 Z	106 j	122 z
43 +	59;	75 K	91 [	107 k	123 {
44,	60 <	76 L	92 \	108 l	124|
45 -	61 =	77 M	93 ]	109 m	125 }
46.	62 >	78 N	94 ^	110 n	126 ~
47 /	63?	79 O	95 _	111o	127 ⌂

 

Таблиця1.2. Розширена частина базової таблиці кодування ASCII

 

128 А	144 Р	160 а	176 ░	192 └	208 ╨	224 р	240 Ё
129 Б	145 С	161 б	177 ▒	193 ┴	209 ╤	225 с	241 ё
130 В	146 Т	162 в	178 ▓	194 ┬	210 ╥	226 т	242 Є
131 Г	147 У	163 г	179 │	195 ├	211 ╙	227 у	243 є
132 Д	148 Ф	164 д	180 ┤	196 ─	212 ╘	228 ф	244 Ї
133 Е	149 Х	165 е	181 ╡	197 ┼	213 ╒	229 х	245 ї
134 Ж	150 Ц	166 ж	182 ╢	198 ╞	214 ╓	230 ц	246 Ў
135 З	151 Ч	167 з	183 ╖	199 ╟	215 ╫	231 ч	247 ў
136 И	152 Ш	168 и	184 ╕	200 ╚	216 ╪	232 ш	248 °
137 Й	153 Щ	169 й	185 ╣	201 ╔	217 ┘	233 щ	249 ∙
138 К	154 Ъ	170 к	186 ║	202 ╩	218 ┌	234 ъ	250 ·
139 Л	155 Ы	171 л	187 ╗	203 ╦	219 █	235 ы	251 √
140 М	156 Ь	172 м	188 ╝	204 ╠	220 Ü	236 ь	252 №
141 Н	157 Э	173 н	189 ╜	205 ═	221 ▌	237 э	253 ¤
142 О	158 Ю	174 о	190 ݶ	206 ╬	222▐	238 ю	254 ■
143 П	159 Я	175 п	191 ┐	207 ╧	223 ▀	239 я

1.4.4. Кодування графічних даних

 

Якщо роздивитися за допомогою збільшувального скла чорно - біле графічне зображення, надруковане в газеті або книзі, те можна побачити, що воно складається із дрібних крапок, що утворять візерунок, називаний растром.

Оскільки лінійні координати й індивідуальні властивості кожної крапки (яскравість) можна виразити за допомогою цілих чисел, те можна сказати, що растрове кодування дозволяє використати двійковий код для представлення графічних даних. Загальноприйнятим на сьогоднішній день вважається подання чорно-білих ілюстрацій у вигляді комбінації крапок з 256 градаціями сірого кольору, і таким чином, для кодування яскравості будь-якої крапки звичайно досить восьмирозрядного двійкового числа.

У кольорових графічних зображеннях кожна крапка зображення складається із трьох складових частин: червоної (Red), зеленої (Green), синьої (Blue). Така система кодування називається системою RGB. Якщо для кодування яскравості кожної зі складові крапки використати по 256 значень, як це прийнято для напівтонових чорно - білих зображень, те на кодування кольору однієї крапки треба затратити 24 розряди. При цьому система кодування забезпечує однозначне визначення 16, 5 млн. різних кольорів, що досить близько до чутливості людського ока. Режим представлення кольорової графіки з використанням 24 двійкових розрядів називається повнокольоровим (True Color). Кодування кольорової графіки 16 - розрядними двійковими числами називається режимом High Color. У сучасних комп'ютерах для кодування кольору використовують ще більшу кількість розрядів.

 

1.4.5. Кодування звукової інформації

Для кодування звукової інформації використають два методи: FM (Frequency Modulation), Wave-Table (таблично - хвильовий). Перший метод заснувань на тому, що будь-який складний звук можна розкласти на послідовність найпростіших гармонійних сигналів різних частот, кожний з яких являє собою правильну синусоїду, а отже, може бути описів числовими параметрами, тобто кодом. У природі звукові сигнали мають безперервний спектр, тобто є аналоговими. Їхнє розкладання в гармонійні виряджай й подання у вигляді дискретних цифрових сигналів виконують спеціальні пристрої - аналогово-цифрові перетворювачі (АЦП). Зворотне перетворення для відтворення звуку, закодованого числовим кодом, виконують спеціальні пристрої - аналогово-цифрові перетворювачі (ЦАП). При таких перетвореннях неминучі втрати інформації, пов'язані з методом кодування, тому якість звукозапису звичайно виходить не цілком задовільним і відповідає якості звучання найпростіших електромузичних інструментів з офарбленням, характерним для електронної музики. У тої ж година даний метод кодування забезпечує досить компактний код, і тому він знайшов широке застосування, коли ресурси обчислювальної техніки були недостатні.

Другий метод заснувань на тому, що в заздалегідь підготовлених табли­цях зберігаються зразки звуків для множини різних музичних інструментів і інших звуків, одержаних у результаті деякої діяльності. В обчислювальній тех­ніці такі зразки називаються семплами. Числові коди виражають тип інструмента, номер його моделі, висоту тону, тривалість і інтенсивність звуку, динаміку його зміни, деякі параметри середовища, у якій відбувається зву­чання, а також інші параметри, що характеризують особливості звуку. Оскільки як зразки використаються «реальні» звуки, то якість звуку, отриманого в ре­зультаті синтезу, виходить дуже високим і наближається до якості реальних музичних інструментів.

1.4.6. Основні структури даних

 

Для спрощення роботи з великим набором даних (швидкого їхнього по­шуку) необхідно їх упорядкувати, тобто створити структуру даних. Існують три основні структури даних: лінійна, таблична, ієрархічна.

Лінійні структури. Лінійні структури даних - це списки, у яких адреса елемента однозначно визначається його номером. Як роздільники списку мо­жна використати символ кінця рядка або інший символ, тоді визначити потріб­ний елемент можна відрахувавши n -1 роздільників (n - номер елемента). Коли буде відлічено n-1 роздільників, почнеться потрібний елемент. Якщо спи­ски складаються з однакових елементів, довжиною а, тоді потрібний елемент ви­значається як a(n-1) символ.

Списки даних, у яких елементи мають рівну дов­жину, називають векторами даних.

Табличні структури. Табличні структури відрізняються від облікових тим, що елементи даних визначаються адресою комірки, що складається з но­мера рядка й номера стовпця. Якщо всі елементи таблиці мають рівну дов­жину, то такі таблиці називаються матрицями.

Для розшуку елемента з адресою (m, n) у матриці, що має m рядків і n стовпців, треба переглянути її з самого початку й відрахувати a[n(m-1)+(n-1)] символ, де a - довжина одного елемента матриці. З наступного символу поч­неться потрібний елемент.

Таким чином, табличні структури даних (матриці) - це впорядковані структури, у яких адреса елемента визначається номером рядка й номером стовпця, на перетинанні яких перебуває комірка, що містить шуканий елемент.

Ієрархічні структури даних. Нерегулярні дані, які важко представити у вигляді списку або таблиці, часто представляють у вигляді ієрархічних структур. Ієрархічну структуру має система адрес, усіляких класифікацій і т.п.

В ієрархічній структурі адреса кожного елемента визначається шляхом доступу (маршрутом), ведучим від вершини структури до даного елемента.

Щоб зменшити шлях доступу до даних застосовують метод дихотомії (послідовне ділення цілого на дві частини).