Малюнок 24 Людина, яка психологічно не існує

М.: Кінь і пішак - це дві фігури, що мають обмежені ходи. Кінь – на один три, а пішак на одну дві, і вони чорні, тому психологічно не існують.

П.: Все, що потрапляє в чорний колір, то психологічно як не існує.

М.: Так.

П.: А чим визначено це неіснування - обмеженістю ходів, свободи, чи самою їх сутністю?

М.: Обмеженістю ходів і чорним кольором.

П.: Із ваших близьких хтось потрапляє в цей чорний колір?

М.: Я сама.

П.: Якщо сама, то яка фігура?

М.: Пішак.

П.: А кінь - напевне ваша мати?

М.: Ним може бути хто завгодно з моєї сім’ї.

П.: І батько?

М.: Так.

П.: Можна думати, що вони для вас існують і не існують водночас?

М.: Так.

П.: Тільки хтось існує і не існує водночас, а хтось стабільно не існує.

М.: У мене до них обох амбівалентні почуття, мені їх водночас і жаль, і я їх люблю, і водночас я їм не показую почуття, придушую те, що хотіла б сказати.

П.: Придушуєте як позитивні, так і негативні, агресивні почуття?

М.: Так.

П.: Тому така стабілізована пасивність, від якої ви страждаєте. Бо хороші конструктивні почуття неможливо виразити, бо багато темного осаду й образи, а агресію не можна показати, бо є диплом психолога з відзнакою.

М.: Це маніпуляція в моїй сім’ї, бо „ти психолог і не маєш права на агресію, яобі не соромно”.

П.: Яка з цих фігурок вам неприємна?

М.: Обидві.

П.: Ви граєте у шахи?

М.: Так, з батьком. В мене є друг, на республіканських змаганнях перше місце зайняв, то він мене обіграв в шахи за п'ятнадцять хвилин. Але батько мене не так швидко здолав.

П.: То можна думати, що ви - незмінно пішак, а вони – кінь.

Член групи: А якщо до кінця доходить - то королева.

П.: То вона і прагнула до корони. Фігура схожа на метелика. А до батька у вас з якогось часу стали амбівалентні почуття чи скільки ви пам'ятаєте, вони були амбівалентними?

М.: До якогось періоду ми з батьком дружили, він мене у відрядження брав в Київ, по країні возив. Привезе з відрядження якісь гостинці, і під подушку покладе. Потім, коли з ним сталася неприємна ситуація, він дуже змінився як до себе, так і до всієї сім’ї.

П.: Тобто ви думаєте, що з тією ситуацією ви для нього перестали існувати такою привабливою і бажаною як раніше, він зайнятий лише собою?

М.: Він дуже зайнятий своїми переживаннями. Зараз у нього теж є якісь прояви, я, наприклад, подарувала йому на день народження подарунок, там було не по нашому написано, він прочитав це нецензурно, і мені було дуже образливо.

П.: Він мабуть хотів прочитати, а ви його в дурне положення поставили, бо ви написали англійською чи іншою мовою.

М.: Ні, це на парфумах було написано “Maxy man”, а він зумисно це сказав, бо уміє читати. Потім ходив і усім розказував, що Марина якусь пошлість подарувала. Тоді він був не в гуморі.

П.: Тобто навіть те хороше, що відбувається в сім’ї, завжди скочується до якогось негативу, і з матір’ю теж?

М.: Так.

П.: Це такий стиль.

М.: В нас усі свята кінчаються чимось трагічним. Якщо у мене день народження, то салат у когось полетить.

П.: У темі заявлено: „Людина, яка психологічно не існує”, то можна думати, що це одна людина виражається і тим, і тим Чи то людина може бути в такій, чи такій формі?

М.: Мабуть, то люди, які психологічно не існують.