Культурологія 8.02010101

«КУЛЬТУРОЛОГІЯ»

ФАХОВИЙ ТВОРЧИЙ КОНКУРС (історія музичної культури, колоквіум)

Творчий конкурсоцінюється за 100-бальною шкалою оцінювання (від 100 до 200 балів).

а/ Історія музичної культури:

Абітурієнт повинен вільно орієнтуватися у головних процесах і провідних тенденціях розвитку світової та вітчизняної музичної культури, знати сучасні наукові методи її дослідження, головні етапи розвитку музичних культур України, Західної та Східної Європи та розуміти принципи їх періодизації, вміти охарактеризувати головні стильові напрямки в музичній культурі, визначати загальні особливості провідних національних музичних шкіл, мати уявлення про види та жанри музичного мистецтва, їх художню специфіку і культурну функцію, володіти навичками аналізу музичного твору. Обов’язковим є вміння абітурієнта розкрити специфіку будь-якого музичного явища в історичному і загальнокультурному контексті, в аспекті культурологічної проблематики, з залученням культурологічних і філософсько-естетичних концепцій, пов’язати його з відповідними історичними, соціально-політичними тенденціями, охарактеризувати аналогічні процеси у філософії, літературі та мистецтві. Абітурієнт повинен розуміти загальну картину музичного життя та стиль певної епохи, усвідомлювати роль творчої особистості, її світосприйняття в історії музичної культури.

 

б/ Колоквіум:

Абітурієнт має представити лан-проспект магістерської роботи до 0,5 др. арк., погоджений з науковим керівником, в якому висвітлюються проблеми, поставлені в роботі, її актуальність, можливості практичного застосування результатів. Співбесіда з питань, пов’язаних з тематикою магістерської роботи, сучасних проблем музикознавства, джерельної бази дослідження.

 

Питання до творчих випробувань з історії музичної культури

1. Поняття “культура” та історичний розвиток його змісту.

2. Культура Античності: особливості розвитку Давньогрецької та Давньоримської культур.

3. Культура Середньовіччя: особливості розвитку світської та церковної культур, їх вплив на подальший розвиток європейської культури.

4. Культура Відродження як перехідний етап до Нового часу.

5. Новий час. XVII століття: Абсолютистські монархії. Становлення ранніх форм капіталізму. Наука. Література. Мистецтво.

6. Українська музична культура епохи бароко. Характеристика головних музичних жанрів: кант, партесний концерт, шкільна драма з музикою. Естетичні та теоретичні засади «Граматики» М. Дилецького.

7. Новий час. XVIII століття: феномен Просвітництва. Велика французька буржуазна революція. Наука. Література. Мистецтво.

8. Розвиток інструментальних шкіл Європи першої половини XVIII століття і проблеми становлення сонатно-симфонічного циклу. Й. Гайдн як представник віденської класичної школи другої половини XVIII століття. Симфонічна творчість Гайдна.

9. Особливості культури XIX століття: криза раціоналістичного гуманізму. Романтизм. Реалізм. Натуралізм.

10. Польська музична культура першої половини ХІХ століття: історична ситуація, художні тенденції, персоналії. Роль музичного життя Варшави у формуванні творчої особистості Ф. Шопена. Фортепіанна мініатюра Ф. Шопена як жанр музичної культури романтизму.

11. Роль М. Лисенка у розвитку української музичної культури. Особистість композитора, естетичні принципи, різнобічна діяльність. Головні жанрові сфери творчості. Національно-романтичний стиль М. Лисенка.

12. Російська музична культура другої половини ХІХ століття. Творчість П. Чайковського на фоні художніх тенденцій епохи. Оперна творчість: загальний огляд. Принципи оперної драматургії Чайковського.

13. Італійська музична культура ХІХ століття. Стан музичного театру і творчі досягнення попередників Верді. Оперна творчість Дж. Верді: загальний огляд. Оперна реформа Дж. Верді: створення італійського варіанту музичної драми.

14. Культура порубіжжя XIX – ХХ століть: загальноєвропейська культурна криза. Символізм. Імпресіонізм. Перша світова війна та її культурно-історичні наслідки. Модернізм як загальнокультурна ситуація.

15. Західноєвропейська музична культура кінця ХІХ – початку ХХ століття: головні стильові течії та напрями, розвиток музичних жанрів. Національні композиторські школи кінця ХІХ – початку ХХ століття: норвезька, фінська, іспанська, угорська.

16. Музична культура Парижу на рубежі ХІХ-ХХ століть. Творча постать К. Дебюссі: коло образів, характеристика головних жанрових сфер, еволюція стилю. Поетика імпресіонізму у фортепіанній творчості К. Дебюссі.

17. Національно-культурне піднесення в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. М. Леонтович: особистість композитора, різнобічна діяльність, жанрово-стильова специфіка хорової творчості.

18. Культура першої половини ХХ століття: культурна міфологія тоталітарних режимів. Зіткнення раціоналізму та неоміфології в літературі та мистецтві. Друга світова війна.

19. І. Стравінський: світогляд, естетика, головні етапи творчої еволюції. Російська тема у творчості Стравінського. Стравінський і «Мир искусства». Тенденції неокласицизму у творчості композитора.

20. Культура другої половини ХХ століття: наслідки Другої світової та Великої вітчизняної війн. Культурні цінності повоєнного періоду. Нові феномени: культура споживання, комерціалізація культури. Наука. Література. Мистецтво.

0202 «Мистецтво»

0201 «Культура»

«Музичне мистецтво», «Театральне мистецтво», «Культурологія»

8.02020101, 8.02020401, 8.02010101 «Магістр»

ТВОРЧИЙ КОНКУРС З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Творчий конкурсоцінюється за 100-бальною шкалою оцінювання (від 100 до 200 балів).

Для вступу в магістратуру студенти повинні мати робочі знання:

· граматичних структур, що є необхідними для гнучкого вираження відповідних функцій та понять, а також для розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійній сферах;

· правил синтаксису, щоб дати можливість розпізнавати і продукувати широке коло текстів в академічній та професійній сферах;

· широкого діапазону словниковий запас (у тому числі термінології), що є необхідним в академічній та професійній сферах;

· мовних форм, властивих для офіційних та розмовних реєстрів.

Творче випробування з іноземної мови до магістратури проводиться у формі співбесіди, базується на вимогах рівня володіння мовою за програмою навчання для отримання ступені «бакалавра» і охоплює усні види мовленнєвої діяльності.

Абітурієнт має вільно володіти усним монологічним та діалогічним мовленням у межах вищезазначеної тематики та сприймати іноземне мовлення. Екзамен складається з двох частин:

1. Монологічне мовлення за однією з тем, які вивчалися протягом курсу «Іноземна мови (за професійним спрямуванням)».

2. Діалогічне мовлення за цією темою (бесіда з екзаменатором).

Монологічне мовлення:

· чітко виступати з підготовленими індивідуальними презентаціями, щодо широкого кола тем академічного та професійного спрямування;

· продукувати чіткий, детальний монолог з широкого кола тем, пов’язаних з навчанням та спеціальністю;

· користуватися базовими засобами зв’язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно поєднаний дискурс.

Діалогічне мовлення:

· реагувати на основні ідеї та розпізнавати суттєво важливу інформацію під час обговорень, дискусій, бесід, що пов’язані з навчанням та професією;

· володіти мовленнєвим етикетом спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо;

· поводитись адекватно у типових академічних і в професійних ситуаціях (на конференціях, дискусіях в академічному навчальному середовищі)

· пристосовуватися до змін, які зазвичай трапляються під час бесіди і стосуються її напряму, стилю та основних наголосів;

· виконувати широку низку мовленнєвих функцій і реагувати на них, гнучко користуючись загальновживаними фразами.

Для вступу в магістратуру студенти повинні мати робочі знання:

· граматичних структур, що є необхідними для гнучкого вираження відповідних функцій та понять, а також для розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійній сферах;

· правил синтаксису, щоб дати можливість розпізнавати і продукувати широке коло текстів в академічній та професійній сферах;

· широкого діапазону словникового запасу (у тому числі термінології), що є необхідним в академічній та професійній сферах;

· мовних форм, властивих для офіційних та розмовних реєстрів.