Показатели ликвидности

Коэффициент покрытия текущих пассивов: Кп=(О-Онл)/Пп, где О -общая Σ ср-в, вложенных в оборотные активы, Онл - Σ оборотных ср-в, вложенных в активы, ликвидносгь которых сомнительна, или в неликвидные активы, Пп - текущие обязательства (пассивы).

Коэффициент немедленного покрытия текущих обязательств: Кп= Ол/Пп, где Ол -общая Σ оборотных ср-в, вложенных в “чистые” ликвидные активы, Пп - текущие обязательства (пассивы).

Коэффициент финансового напряжения: Кфн=ПЗ/(ПВ+ПЗ), где ПЗ -заемные фин.ресурсы (пассивы), ПВ -собственные фин.ресурсы пр-я.

39. Фінансові причини виникнення неплатоспроможності (банкрутства підприємства).

Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання визнано арбітражним судом.

Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі причини:

1) Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів.

2) Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає неможливість виконати платіжні зобов'язання своєчасно.

3) перевищення заборгованості підприємства над вартістю його активів (майна). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань.

Після визнання боржника банкрутом, з рішення арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура - це задоволення вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Здійснення ліквідаційних процедур проводиться ліквідаційною комісією.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

 

40. Послідовність проведення діагностики фінансового стану підприємств.

Фінансовий стан підприємства - це ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є оцінка результатів господарської діяльності за певний період для виявлення і виправлення недоліків фінансової діяльності, пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільності та платоспроможності підприємства.

Последовательность проведения:

1). Сбор и обработка необходимой информации:

а). внутреннего хар-ра (бух.отчетность, иформция о фин.обязательствах, дебиторах, реальных запасах, матер.ценностях, текущих затратах);

б). внешнего хар-ра (конъюнктура рынка сбыта прод-ии и необходимых ресурсов, гос-ное регулирование бизнеса, налоговое законодательство);

2). Анализ финансового состояния пр-я:

а) внутреннего хар-ра-выявление ранних признаков кризиса и оценка уров. фин.равновесия П,

б). внешнего хар-ра- проведение горизонт. и вертик. анализа бух.отчетности расчет и анализ спец.индексов банкротства;

3). Анализ и прогноз развития рыночной ситуации:

а). внутреннего хар-ра-прогноз возможностей возрастания доходов и прогноз уровня текущих затрат и себестоимости продукции,

б). внешнего хар-ра-прогноз возможностей получение внешнего финансирования и прогноз движения ден.ср-в;

4). Выявление основных причин и факторов возникновения (или развития) кризиса: внутренние и внешние;

5). Оценка масштабов возможного кризиса и его экономич.последствий:

а). внутреннего хар-ра-уменьшение обычного размера прибыли и использование не по назначению или для покрытия долгов средств специального назначения и уставного фонда,

б). внешнего хар-ра-получение убытков от финансово-хозяйственной деят-ти и невозможность покрытия обязательств по всему имуществу;

6). Обобщение рез-тов диагностики достоверности банкротства пр-я.

 

41. Санація підприємства та джерела її забезпечення.

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в певному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Мета санації – оздоровлення фін.стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності.

План санації предбачає строк відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов`язань.

План санації може містити наступні заходи, тобто види санацій: реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробників, відстрочка або розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, ліквідація дебіторської заборгованності, продаж частини майна боржника, погашення боргу інвестором, одерження кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються та інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Санацію здійснюють через структурну перебудову виробництва шляхом зміни номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації фінансового капіталу та інші заходи.

Внутрішній механізм фін санації П полягає у мобілізації внутрішніх резервів фінансової стабілізації на відновлення плато спроможності та ліквідності. Цього можливо досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків: збільшення виручки, реструктуризація активів, зниження собівартості продукції, зменьшення витрат різного характеру та інвестицій.

Зовнішня санація передбачає залучення додаткових фін. ресурсів із зовнішніх фін.джерел: альтернативна санація, зменьшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням, безповоротна допомога власників та персоналу, емісія облігаційної конверсійної позики, залучення додаткових позик, державна фінансова підтримка санації підприємств.

42. Фінансовий аналіз: види фінансового аналізу

Фінансовій аналіз дає менеджеру основні інформативні параметри об’єктивної картини фінансового стану підприємства. Предметом фінансового аналізу є фін.ресурси П, їх формування та використання.

Виды фин.анализа:

1). Горизонтальный (трендовый) -сопоставление фин.показателей отчетного периода с таковыми предшествующего; сопоставление фин.показателей отчетного периода с аналогичными показателями прошлого года; сопоставление фин.показателей за ряд предшествующих периодов.

2). Вертикальный (структурный) -структурный анализ активов, капитала, ден.потоков;

3). Сравнительный -сравнит.анализ.фин.показателей опред.пр-я и среднеотраслевых показателей, сравнит.анализ отдельно взятого пр-я и пр-я-конкурента, сравнит.анализ фин.состояния по отдельным единицам и подразделениям на пр-ии, сравнит.анализ отчетного и планового фин.результатов;

4). Коэффициентный (R-анализ) -оценка фин.устойчивости, ликвидности, оборачиваемости активов, оборачиваемости капитала, рентабельности.

Факторний аналіз застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показ­ників, а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну фінансового показника, що його аналізують.

Горизонтальний і вертикальний аналізи балансу взаємодоповнюють один одного. На їхній основі може бути побудований аналітичний баланс, який формується шляхом усунення впливу на валюту балансу і його струк­туру регулюючих статей. При цьому можливе об'єднан­ня однорідних за складом статей у групи й аналітичні роз­діли.

Факторний аналіз застосовується для виявлення при­чин зміни абсолютних і відносних фінансових показни­ків. а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну фінансового показника, що його аналізують.

Коефіцієнтний аналіз (Я-аналіз) потребує розрахунку показників, які характеризують ефективність викорис­тання передусім активів підприємства та окремих паси­вів.

43. Поняття, об’єкти, задачі, стадії та методи фінансового планування діяльності підприємства.

Фин.планирование -процесс определения объемов поступления соответств.видов фин.ресурсов и их распределение по направлениям использования в планируемом году.

Назначение фин.планирования - определение совокупной потребности пр-я в финансовых ресурсах в размерах, обеспечивающих финансирование расширения пр-ва, выполнение фин-кредитных обязательств перед бюджетом, банками и т.д., решение соц.задач и задач матер.стимулирования работников пр-я. Фин.планирование способствует предотвращению сверхнормат. и сверхплановых расходов товарно-мат. ценностей и фин.ресурсов как по отдельным видам проводимых мероприятий, так и по пр-ю в целом.

Объектом фин.планирования явл-ся: 1). доходы и накопления, их формирование и распределение; 2). взаимоотношения со звеньями финансово-кредитной сис-мы; 3). фонды ден.ср-в, их форми-е и использ-е; 4). капитальные вложения и оборотные активы, планирование их объемов и источников финанс-я; 5). определение источников финанс-я соц.и культурно-бытовой сфер пр-я.

Основные задачи финансового планирования

1). определение источников и объема фин.ресурсов в соответств.потребностями пр-я.

2). выявление резервов увеличения фин.ресурсов.

3). рациональное распределение получаемых доходов и накоплений по каналам их использования.

4). осуществление фин.контроля за формированием и использованием фин.ресурсов и ден.ср-в.

5). обеспечение усиления роли фин.планирования в управлении пр-вом и повышении его эффективности.

Основные стадии финансового планирования

1). анализ поступления и расходования фин.ресурсов по видам и в цел.за пред.и отч период.

2). составление проекта фин.плана на планируемый год.

3). рассмотрение и утверждение фин.планов.

4). исполнение фин.планов.

Основными методами фин.планирования: метод коэффициентов, нормативный и балансовый метод.

Метод коэффициентов -изменение планируемых фин.показателей на определенную долю (коэффициент), исходя из уровня их выполнения в предшествующем отчетном периоде.

Нормативный метод -расчет фин.показателей на основе установленных норм.

Балансовый метод -увязка всех расходов с источниками их финансирования.

В процессе фин.планирования составляются различные фин.расчеты, таблицы, в которых определяются результаты от продажи продукции, работ и услуг, производится распределение выявленных результатов, рассчитываются нормативы собственных оборотных активов и источники их покрытия, определяются объемы затрат и источников их покрытия по капитальным вложениям и т.д.

Заключительным этапом фин.планирования является составление сводной таблицы фин.плана (баланса доходов и расходов) пр-я.

 

44. Види фінансового планування: перспективне, поточне, оперативне.

Фин.планирование - процесс определения объемов поступления соответств.видов фин.ресурсов и их распределение по направлениям использования в планируемом году.

3 вида: персп.., текущее, оперативное.

Перспективне планування — цс процес створення фінансової стратегії підприємства та прогнозування змін його фінансового стану.

Перспективное фин. планирование: 1).разработка фин.стратегии прогнозирования фин.деят-ти=>факторы влияния: динамика макроэк.процессов, тенденция развития внутр. рынка и влияния внешнего рынка, отраслевая особенность и специфика производственной деят-ти; 2).прогноз баланса перспективного фин.планирования; 3).прогноз движения ден.ср-в.

Фин.прогноз-е политики по конкр. направлениям: 1). Налоговое; 2). Финансирование пр-я =>основа прогнозирования =>;сбор и анализ доступной информации с последующим моделированием возможных вариантов развития ситуаций и фин.показателей =>;выбор наиболее эффективной модели. 3). На рынке ценных бумаг.

Результат персп. фин.план.: 1). прогноз рез-тов по прибыли и убыткам =>;на основании размера будущей продажи =>;уточненные прогнозы и наиболее эффективные результаты =>;статьи прогнозных расчетов: (коммерческие затраты; управленческие затраты; выручка от реализации продукции; с/с реализованной продукции; другие мероприятия; прибыль от фин. деят-ти предприятий; другие внереализационные доходы; внереализационные затраты; налоги; выплаты пр-я; прибыль пр-я); 2). прогноз движения ден.ср-в; 3). прогноз бух.и фин.балансов =>;разработка документов фин.дея-ти =>;баланс пр-я, фин.план.П.

Прогноз движения средств: 1). источники долгосрочных вложений; 2). формирование стр-ры капитала; 3). выбор способов наращивания долгосрочного капитала.

Оперативне фінансове планування

На підприємстві необхідно здійснювати повсякдень ний контроль за формуванням і використанням фінан­сових ресурсів, виконанням фінансового плат. З цією метою здійснюється оперативне фінансове планування:

1). расчеты потребности пр-ий в ср-вах; 2). рассчет источников финансирования; 3). составление оперативных фин.планов.

ОПЕРАТ.ФИН.ПЛАНЫ: 1). Кассовый план (отображается движение имеющихся ср-в пр-я в кассе); 2). Плат. календарь (отображ. размеры, сроки выдачи ср-в на з/п и др.затраты).

 

45. Порядок розробки фінансового плану.

Фінансовий план - частина бізнес плану підприємства. ґВін являє собою таблцу, в якій відображено обсяги надходжень і напрямки використання фінансових ресурсів у плановому році.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні Доходів та витрат.

В процессе фин.планирования осуществляется:

1) прогнозирование фин.результатов деятельности предприятия;

2) оценка стоимости эк.ресурсов, кот. Необходимые предприятию для выполнения планов его хоз.деятельности и обслуживания производственного процесса;

3) достижение необходимого уровня платежеспособности и ликвидности предприятия.

 

1.Объективная необходимость возникновения отрасли страхования