Рекомендовано до друку 19 страница7. Технологічні графіки складських процесів не передбачають регламентації виконання складських операцій у часі (протягом зміни, доби).
8. Транспортування й експедиція замовлень можуть здійснюватися як складом, так і самим замовником.
9. Процес комплектації зводиться до підготовки товару відповідно до замовлень споживачів.
10. Інформаційне обслуговування складу передбачає управління інформаційними потоками і пов'язує функціонування всіх служб складу.
11. Склад може забезпечувати виключно такі види послуг: сортування і маркірування товарів; повну перевірку якості товарів, які постачаються, розфасування й пакування.
Питання для самоконтролю
1. Яка роль, мета та функції складування в логістичній системі?
2. Яка мета створення складів у логістичних системах?
3. Назвіть відомі вам різновиди складів. Які з них найпоширеніші в Україні, а які за кордоном?
4. Охарактеризуйте етапи логістичного процесу на складі.
5. Що таке "технологічна карта" і "технологічний графік"? У чому відмінності між ними?
6. Охарактеризуйте рівень розвитку складських послуг в Україні, динаміку цін на них.
Кросворд
По горизонталі: 1. Склади, що безпосередньо не пов'язані з транспортними шляхами. 2. Склади, на яких створені умови для підтримання температурного режиму. 3. Послідовність етапів виконання складських робіт. 4. Склади, розташовані біля магістральних залізничних шляхів. 5. Спосіб розміщення запасів на складі, при використанні якого для кожного сорту, найменування відводиться окреме місце. 6. Сукупність характеристик вантажу, таких як розміри, спосіб, упакування, час зберігання. 7. Вид складів, що знаходяться у власності держави. 8. Розділення крупних партій вантажу на дрібніші. 9. Об'єднання невеликих партій вантажів у крупніші. 19. Склади для тривалого зберігання матеріалів. 20. Вид складів за кількістю користувачів. 21. Склади для зберігання товарів, що не потребують спеціальних умов. 22. Вид складів за формою власності. 23. Один зі способів розміщення матеріалів у складському приміщенні. 24. Спосіб розміщення матеріалів у складському приміщенні, при використанні якого вантажі зберігаються партіями. 25. Склади, площею від 5 до 10 тис. м. 26. Вид складів залежно від поверхової висоти приміщення. 27. Склади, площею понад 10 тис. м2. 28. Склади, що мають ділянки з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного комплектування продукції. 29. Склади, площею до 5 тис. м2. 30. Комплексно-механізовані склади, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів. 31. Склади з ручною вантажопереробкою. 32. Синонімічна назва штабельного способу зберігання. 33. Правила зберігання матеріалів. 43. Одна з послуг, що надаються складами. 44. Синонімічна назва утеплених складів. 45. Складська послуга.
По вертикалі: 10. Процес приймання, розміщення, зберігання вантажів. 11. Вид складів за характером виконуваних функцій. 12. Склади, розташовані біля магістральних залізничних шляхів. 13. Будівлі, споруди, пристрої, що призначені для зберігання товарно-матеріальних цінностей. 14. Одноповерхові склади. 15. Інша назва неопалюваних складів. 16. Склади, що належать самому підприємству, а не посередникам. 17. Склади, що виконують перевалочні функції. 18. Зберігання вантажів на підлозі. 34. Програмно-керовані, автоматизовані склади. 35. Найкращий спосіб зберігання багатономенклатурних вантажів. 36. Назва складської послуги. 37. Складська послуга, пов'язана з підготовкою товарів до роздрібного продажу. 38. Підготовка продукції до транспортування. 39. Обслуговування складського процесу, пов'язане з управлінням інформаційними потоками. 40. Послуга, пов'язана з обслуговуванням клієнтів складських комплексів. 41. Відправлення продукції зі складу споживачам або посередникам. 42. Інша назва стелажного зберігання матеріалів.
Розділ 12. ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА
12.1. Сутність і завдання транспортної логістики.
12.2. Види транспорту.
12.3. Логістичні рішення у транспортуванні.
12.4. Системи поставки вантажів.
12.5. Транспортні витрати і тарифи.
12.6. Сутність транспортних задач та методи їх вирішення. 12.1. Сутність і завдання транспортної логістики
Виділення транспортування в окрему функціональну сферу логістики обумовлене такими факторами: 1) великою часткою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат; 2) неможливістю організації та існування матеріального потоку без транспортування.
Транспортування – це ключова комплексна активність, пов'язана з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, що охоплюють експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т. ін.
Транспортна логістика – функціональна сфера логістики, що оптимізує логістичні операції на шляху матеріального потоку від постачальника до кінцевого споживача, що здійснюється з застосуванням транспортних засобів.
Транспорт у системі логістики відіграє подвійну роль:
– по-перше, він е складовою або компонентом основних функціональних галузей логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);
– по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію – транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.
Будучи галуззю матеріального виробництва (рис. 12.1), транспорт має свою продукцію – це сам процес переміщення, який характеризується низкою істотних особливостей:
Рис. 12.1. Місце транспорту в системі суспільного виробництва
– відсутність речової форми, але водночас матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників транспортної сфери і т. ін.;
– неможливість зберігання і нагромадження, тому транспорт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та провідної здатності для задоволення потреб у транспортних послугах;
– втілення в додаткових транспортних витратах, які пов'язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших однакових умов;
– прив'язаність до певного місця, району, регіону (наприклад, до місця, де розташовані шляхи сполучення і є відповідні транспортні підприємства).
Завдання транспортної логістики:
– створення транспортних систем, зокрема створення транспортних коридорів та транспортних ланцюгів;
– спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;
– забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;
– координація транспортного і виробничого процесів;
– вибір виду транспортного засобу;
– вибір типу транспортного засобу;
– забезпечення технологічної єдності транспортного процесу;
– визначення раціонального маршруту доставки;
– усунення конфлікту мети, зниження транспортних витрат та мети підвищення складських витрат. 12.2. Види транспорту
За призначенням виділяють дві основні групи транспорту*126:
*126: {Гаджинський A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Леншин И.А., Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. — Ч. 1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246 с.}
1. Транспорт загального користування – галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і трубопровідний.
2. Транспорт незагального користування – внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, частиною яких-небудь виробничих систем і має бути органічно в них вписаний. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом із вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу.
Предметом вивчення транспортної логістики є вирішення комплексу завдань з організації переміщення вантажів транспортом загального користування.
Крім виду транспорту, сьогодні важливе значення має вибір типу транспортування або транспортної складової логістичних систем.
Є такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем*127:
*127: {Леншин И.А., Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. — 4.1. — М.: Машиностроение, 1996. — С. 186.}
1. За видом доставки:
– пряма;
– з переробкою на транспортних терміналах;
– з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.
2. За видом обслуговування:
– зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;
– зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;
– з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.
3. За видами транспортного сполучення:
– пряме;
– змішане.
На вибір типу транспортної складової логістичних систем впливають такі фактори, як: вид вантажу, вартість перевезень, мета транспортування, відстань, якість транспортних шляхів. У сучасних умовах роль транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання, а також у мінімізації загальних логістичних витрат.
12.3. Логістичні рішення у транспортуванні
Оскільки транспортні операції є безпосереднім вираженням зв'язків між окремими етапами товароруху, ефективність цього процесу суттєво залежить від правильності прийнятих логістичних рішень.
Рис. 12.2. Основні рішення щодо управління при транспортуванні
Перше рішення – вибір форми перевезення. Для споживачів транспортних послуг можливі дві форми отримання транспортних послуг (перевезень):
1) за допомогою створеного власного відділу доставки;
2) користування послугами сторонніх транспортних організацій.
Вибір форм перевезення здійснюється в такій послідовності:
1-й етап. Детальний аналіз переваг і недоліків форм перевезень. Переваги створення власних відділів доставки (аргументи проти користування послугами сторонніх транспортних організацій):
1) можливість оренди транспортних засобів на одне перевезення або певний період часу;
2) міжкорпоративні перевезення;
3) забезпечення потрібної якості транспортних послуг;
4) запобігання аварійним ситуаціям або їх швидке усунення;
5) менші вимоги до упакування;
6) наскрізний контроль за якістю надання послуг та збереженням вантажу;
7) можливості розміщення реклами на транспортних засобах;
8) можливість отримання додаткового прибутку за рахунок надання транспортних послуг іншим підприємствам;
9) зниження транспортних витрат і ретельний контроль їх величини;
10) контроль за розкладом, часом та маршрутами перевезень.
Недоліки, що виникають при створенні власних відділів доставки (аргументи за користування послугами сторонніх транспортних організацій):
1) високі адміністративні витрати, витрати на ремонт і обслуговування транспортних засобів;
2) потреба в значних капіталовкладеннях;
3) повна відповідальність за пошкодження та псування вантажу;
4) необхідність у складанні розкладів, маршрутів;
5) ризик неокуплення зроблених капіталовкладень;
6) витрати на страхування вантажів та транспортних засобів;
7) проблеми з ліцензуванням;
8) імовірність отримання збитків унаслідок аварій.
2-й етап. Оцінка рівня обслуговування та витрат за різних форм перевезень. Підприємство (отримувач транспортних послуг) має визначити бажаний рівень та якість обслуговування, проаналізувати можливості його забезпечення у випадку створення власного відділу доставки чи залучення сторонніх транспортних організацій. Надалі визначаються сумарні витрати для обох форм перевезень. Рівень загальних поточних витрат визначається як сума витрат на опрацювання замовлень, пакування, перевезення, збитків від пошкодження (при створенні власного відділу доставки долучаються ще й витрати на ліцензування, заробітну плату, паливо).
3-й етап. Прийняття кінцевого рішення. Критеріями для прийняття рішень про вибір форми перевезень є:
1) необхідність у капіталовкладеннях та їх достатність;
2) прогнозований рівень окупності капіталовкладень;
3) рівень якості обслуговування;
4) рівень загальних поточних витрат.
Якщо рівень загальних витрат власного відділу доставки буде нижчим, то рішення на користь власного відділу доставки може бути створене за умови достатності капіталовкладень. Щодо пріоритетності критеріїв, то її визначає замовник транспортних послуг.
Друге рішення – вибір виду транспорту – вирішується у взаємозв'язку з іншими задачами логістики, а саме:
– створення та підтримка оптимального рівня запасів;
– вибір виду упакування.
Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення є інформація про характерні особливості видів транспорту*128.
*128: {Альбеков А.У., Федъко В.П., Митько O.A. Логистика коммерции. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 е.; Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Леншин И И.А.., Смольняков Ю.И. Логистика: В2ч. — 4.1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246с.}
Існують такі основні види транспорту:
– залізничний;
– морський;
– внутрішній водний (річковий);
– автомобільний;
– повітряний;
– трубопровідний.
Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з погляду логістичного управління, переваги і недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі (табл. 12.1).
Таблиця 12.1. Порівняльні логістичні характеристики різних видів транспорту
Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:
– час доставки;
– частота відправлень вантажу;
– надійність дотримання графіка доставки;
– здатність перевозити різні вантажі;
– здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;
– вартість перевезення.
У табл. 12.2 подано оцінку факторів, які впливають на вибір виду транспортного засобу*129.
*129: {Гаджинский A.M. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Леншин И А, Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. — Ч. 1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246 с.}
Експертні оцінки значущості різноманітних факторів показують, що при виборі транспорту в першу чергу враховують:
– надійність дотримання графіків завозу;
– час доставки;
– вартість перевезення.
Обираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета – мінімальні витрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг пов'язано з використанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках.
Таблиця 12.2. Основні фактори, що впливають на вибір виду транспорту
Третє рішення – вибір перевізника. Якщо здійснено вибір на користь сторонніх перевізників, обрано вид транспортного засобу, то наступним етапом є вибір конкретної фірми-перевізника. Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Споживачі, купуючи транспортну продукцію, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції.
У цілому, під час прийняття рішень про транспортування потрібно враховувати складні компроміси між різними видами транспорту, а також наслідки цих компромісів для інших видів діяльності в системі розподілу, таких як складування і підтримка товарно-матеріальних запасів. Оскільки з часом відносні витрати різних видів транспорту змінюються, фірмам необхідно переглядати свої схеми транспортування з метою знаходження оптимального варіанта товароруху.
Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов'язана з великими компромісами, потрібно використовувати системний підхід для прийняття таких рішень.
На практиці часто використовується модель абстрактного засобу.
Концепція моделі відображає проблему надання переваги якомусь одному перевізнику та засобу транспортування.
Ця модель охоплює чотири транспортні характеристики:
– витрати;
– величину відправлення;
– середній час перевезення;
– коливання цього часу.
Вплив характеристики змінюється залежно від товару і вимірюється за допомогою вартості і витрат на зберігання. Товари просуваються від джерела до споживача або отримувача. Якщо товар перевозиться франко-вагоном до місця призначення, то на відправника впливають транспортні витрати і транзитні матеріально-технічні запаси, на споживача – вибір засобу перевезення, вартість матеріально-технічних запасів, які перевозяться до місця призначення.
Загальні витрати на постачання одного ринку впродовж одного року, рухаючись від фабрики до споживача або дистриб'юторського центру є:
– витрати на транспортування;
– витрати на матеріально-технічні запаси;
– витрати на обробку замовлення;
– матеріально-технічні запаси у використанні.
Або математично:
12.3. Логістичні рішення у транспортуванні
Оскільки транспортні операції є безпосереднім вираженням зв'язків між окремими етапами товароруху, ефективність цього процесу суттєво залежить від правильності прийнятих логістичних рішень.
Рис. 12.2. Основні рішення щодо управління при транспортуванні
Перше рішення – вибір форми перевезення. Для споживачів транспортних послуг можливі дві форми отримання транспортних послуг (перевезень):
1) за допомогою створеного власного відділу доставки;
2) користування послугами сторонніх транспортних організацій.
Вибір форм перевезення здійснюється в такій послідовності:
1-й етап. Детальний аналіз переваг і недоліків форм перевезень. Переваги створення власних відділів доставки (аргументи проти користування послугами сторонніх транспортних організацій):
1) можливість оренди транспортних засобів на одне перевезення або певний період часу;
2) міжкорпоративні перевезення;
3) забезпечення потрібної якості транспортних послуг;
4) запобігання аварійним ситуаціям або їх швидке усунення;
5) менші вимоги до упакування;
6) наскрізний контроль за якістю надання послуг та збереженням вантажу;
7) можливості розміщення реклами на транспортних засобах;
8) можливість отримання додаткового прибутку за рахунок надання транспортних послуг іншим підприємствам;
9) зниження транспортних витрат і ретельний контроль їх величини;
10) контроль за розкладом, часом та маршрутами перевезень.
Недоліки, що виникають при створенні власних відділів доставки (аргументи за користування послугами сторонніх транспортних організацій):
1) високі адміністративні витрати, витрати на ремонт і обслуговування транспортних засобів;
2) потреба в значних капіталовкладеннях;
3) повна відповідальність за пошкодження та псування вантажу;
4) необхідність у складанні розкладів, маршрутів;
5) ризик неокуплення зроблених капіталовкладень;
6) витрати на страхування вантажів та транспортних засобів;
7) проблеми з ліцензуванням;
8) імовірність отримання збитків унаслідок аварій.
2-й етап. Оцінка рівня обслуговування та витрат за різних форм перевезень. Підприємство (отримувач транспортних послуг) має визначити бажаний рівень та якість обслуговування, проаналізувати можливості його забезпечення у випадку створення власного відділу доставки чи залучення сторонніх транспортних організацій. Надалі визначаються сумарні витрати для обох форм перевезень. Рівень загальних поточних витрат визначається як сума витрат на опрацювання замовлень, пакування, перевезення, збитків від пошкодження (при створенні власного відділу доставки долучаються ще й витрати на ліцензування, заробітну плату, паливо).
3-й етап. Прийняття кінцевого рішення. Критеріями для прийняття рішень про вибір форми перевезень є:
1) необхідність у капіталовкладеннях та їх достатність;
2) прогнозований рівень окупності капіталовкладень;
3) рівень якості обслуговування;
4) рівень загальних поточних витрат.
Якщо рівень загальних витрат власного відділу доставки буде нижчим, то рішення на користь власного відділу доставки може бути створене за умови достатності капіталовкладень. Щодо пріоритетності критеріїв, то її визначає замовник транспортних послуг.
Друге рішення – вибір виду транспорту – вирішується у взаємозв'язку з іншими задачами логістики, а саме:
– створення та підтримка оптимального рівня запасів;
– вибір виду упакування.
Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення є інформація про характерні особливості видів транспорту*128.
*128: {Альбеков А.У., Федъко В.П., Митько O.A. Логистика коммерции. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 е.; Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. — 375 е.; Леншин И И.А.., Смольняков Ю.И. Логистика: В2ч. — 4.1. — М.: Машиностроение, 1996. — 246с.}
Існують такі основні види транспорту:
– залізничний;
– морський;
– внутрішній водний (річковий);
– автомобільний;
– повітряний;
– трубопровідний.
Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з погляду логістичного управління, переваги і недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі (табл. 12.1).
Таблиця 12.1. Порівняльні логістичні характеристики різних видів транспорту
|
