Вегетативні (парасимпатичні) краніальні гангліїТаблиця 3.
Розвиток і формування черепних нервів У процесі філогенезу черепні нерви втратили первинне сегментарне розташування і стали високоспеціалізованими. Нюховий і зоровий нерви – специфічні нерви органів чуття, розвиваються з переднього мозку і є його виростами. Вони утворені відростками вставних нейронів, є нервовими утвореннями, які пов’язують органи нюху та зору з мозком. Решта черепних нервів диференціювалася зі спинномозкових нервів і тому принципово схожі з ними. III пари (окоруховий нерв), IV пари (блоковий нерв) і VІ пари (відвідний нерв) розвивалися у зв'язку з головними передвушними міотомами, іннервують м'язи очного яблука, що утворюються з цих міотомів. Ці нерви, а також ХI і ХII пари, за своїм походженням і функцією схожі з передніми корінцями спинномозкових нервів. V, VII, VIII, IX, X, пари черепних нервів є гомологами задніх корінців. Ці нерви пов'язані з м'язами, що розвиваються з мускулатури зябрового апарату і з бічних пластинок мезодерми, тому іннервують шкіру, м'язи відповідних вісцелярних зябрових дуг, а також містять в своєму складі вісцеральні рухові волокна, іннервуючи залози і органи голови і шиї. Особливе місце займає V пара (трійчастий нерв), яка утворюється шляхом злиття двох нервів, – глибокого очного, що іннервує шкіру передньої частини голови, і власне трійчастого нерва, що іннервує шкіру і м'язи нижньощелепної дуги. Від лицевого нерва в процесі розвитку відмежовується VIII пара (присінково-завиткового нерва), який здійснює специфічну іннервацію органу слуху і рівноваги. IX пара (язикоглотковий нерв) і X пара (блукаючий нерв), що складаються з вісцелярних рухових нервових волокон, розвиваються шляхом відмежування каудальної частини блукаючого нерва. Під'язиковий нерв є складним за своїм походженням, оскільки утворений шляхом злиття декількох спинномозкових нервів, частина з яких переміщається краніально і заходить в ділянку довгастого мозку. Таким чином, усі 12 пар черепних нервів за походженням можна розділити на декілька груп: 1. Нерви, похідні головного мозку – I (n. olfactoria) і II пари (n.opticus). 2. Нерви, що розвиваються у зв'язку з головними міотомами, – III (n. oculomotorius), IV (n. trochlearis), VI (n. abducens) пари. 3. Нерви, похідні зябрових дуг – V (n. trigeminus), VII (n.facialis), VIII (n. vestibulo-cochlearis), IX (n. glossopharingeus), X (n. vagus), XI (n.accessorius) пари. 4. Нерв, що розвинувся шляхом злиття спинномозкових нервів – XII пари (n. hypoglossus). Черепні нерви, як і спинномозкові, мають ядра (скупчення сірої речовини): соматичні чутливі (що відповідають заднім рогам сірої речовини спинного мозку); соматичні рухові (що відповідають переднім рогам) і вегетативні (що відповідають бічним рогам). Вегетативні можна розділити на вісцеральні рухові і вісцеральні чутливі, причому вісцеральні рухові іннервують не тільки непосмуговану (гладку) мускулатуру, але і забезпечують трофіку скелетних м'язів. Враховуючи, що посмуговані м'язи придбали риси соматичних м'язів, всі ядра черепних нервів, що мають відношення до таких м'язів незалежно від їх походження, краще позначати як соматичні рухові. В результаті, у складі черепних нервів є ті ж компоненти, що і в спинномозкових нервах. Аферентні компоненти: 1) соматичні чутливі волокна, що йдуть від органів та сприймають фізичні подразники (тиск, біль, температура, звук і світло), тобто шкіри, органів слуху і зору – II, V, VIII; 2) вісцеральні чутливі волокна, що йдуть від органів, які сприймають внутрішні подразники, тобто від нервових закінчень в органах травлення й інших нутрощів, від спеціальних органів глотки, ротової (органи смаку) і носової (орган нюху) порожнин – I, V, VII, IX, X. Еферентні компоненти: 1) соматичні рухові волокна, що іннервують довільну мускулатуру, а саме: м'язи з головних міотомів, очні м'язи (III, IV, VI), під'язикову мускулатуру (XII), а також що повторно змістилися до складу переднього відділу травного тракту м'язи скелетного типу – так звані м'язи зябрового апарату, що стали у ссавців і людини жувальними, мімічними (V, VII, IX, X, XI); 2) вісцеральні рухові вегетативні волокна (парасимпатичні і симпатичні волокна), що іннервують вісцеральну мускулатуру, тобто мимовільну мускулатуру судин і внутрішніх органів, м'яз серця, а також різного роду залози (секреторні волокна), – V, VII, IX, X. З 12 пар черепних нервів соматичним чутливим є VIII нерв, соматичними руховими – III, IV, VI, XI, XII. Решта нервів є змішаними. Нюховий нерв, який можна назвати вісцеральним чутливим, і зоровий – соматичний чутливий – займають особливе положення, будучи виростами головного мозку. Схема вивчення і опису черепних нервів. 1. Нумерація і назва нерва (українська, латина). 2. Функціональна характеристика (руховий, чутливий, змішаний). 3. Джерело розвитку нерва. 4. Ядра нерва (назва, функціональна характеристика, топографія). 5. Принцип формування нерва, чутливі вузли нервів. 6. Місце входу (чутливі) або виходу (рухові, парасимпатичні) нервів з мозку. 7. Місце входу або виходу нервів з черепа. 8. Хід нерва на периферії. 9. Парасимпатичні вузли, пов'язані з нервами. 10. Головні стовбури й гілки нерва, їх ділянки іннервації.
I ПАРА - НЮХОВІ НЕРВИ, NERVI OLFACTORII. НЮХОВИЙ ТРАКТ Це нерви спеціальної чутливості, складаються з вісцерочутливих волокон (сприймають хімічні подразнення – запахи). На відміну від інших черепних чутливих нервів, нюхові нерви не мають чутливого ядра і вузла. Тому їх називають «помилковими» черепними нервами. Перший нейрон розташовується на периферії в regio olfactoria слизової оболонки порожнини носа (верхня носова раковина і верхня частина перегородки носа). Дендрити нюхових клітин прямують до вільної поверхні слизової оболонки, де закінчуються нюховими бульбашками, а аксони утворюють нюхові нитки, fili olfactorii, по 15-20 з кожного боку, які через продірявлену пластинку ґратчастої кістки проникають в порожнину черепа. У порожнині черепа вони підходять до нюхових цибулин, розташованих на нижній поверхні лобової частки півкуль мозку, де і закінчуються. У нюхових цибулинах знаходяться другі нейрони, аксони яких утворюють нюховий тракт, tractus olfactorius. Цей тракт йде нижньою поверхнею лобової частки в однойменній борозні й закінчується в нюховому трикутнику, передній пронизаної субстанції і прозорій перегородці, де знаходяться треті нейрони нюхового шляху. Аксони третіх нейронів діляться на три пучки: 1. Бічний пучок прямує до кори гачка, uncus, віддаючи частину волокон мигдалеподібному тілу, corpus amygdaloideum. 2. Проміжний нюховий пучок переходить на протилежну сторону, утворюючи передню мозкову спайку, і через склепіння і бахрому морського коника теж прямує в гачок, uncus. 3. Медіальний пучок тягнеться навколо мозолистого тіла, а потім по зубчатій звивині до кори гачка. Таким чином, нюховий шлях закінчується в кірковому кінці нюхового аналізатора – гачку звивини біля морського коника, uncus gyri parahyppocampalis. Одностороння втрата нюху, (аносмія) або його пониження спостерігаються при розвитку патологічних процесів в лобовій частці і на основі мозку передньої черепної ямки. Двосторонній розлад нюху частіше є результатом захворювань носової порожнини і носових ходів. Коротко про головний шлях нюхового нерва. Верхній відділ слизової оболонки носа (1 нейрон шляху) Filae olfactoriae (нюхові нитки) ↓ Через lamina cribrosa в порожнину черепа ↓ Bulbus olfactorius (нюхова цибулина) на основі мозку (2 нейрон шляху) ↓ Tractus olfactorius (нюховий тракт) на основі лобової частки, має зв'язки з обома півкулями мозку ↓ v Первинні нюхові центри (3 нейрон шляху) – trigonum olfactorium substantia perforata anterior et septum pellucidum. ↓ Кіркові нюхові центри в ділянці звивини гіпокампу (4 нейрон шляху). Дослідження нюху. Досліджується роздільне (кожною ніздрею) сприйняття і відмінність один від одного пахучих речовин, що володіють нерізким запахом (м'ята, ментол, валеріана, камфорне масло та ін.) Порушення нюху: Гіпосмія - (іноді зі зниженням апетиту) – зниження гостроти нюху. Гіперосмія - підвищення гостроти нюху. Дізосмія - порушення нюху. Аносмія - відсутність нюху (при важких, обширних ураженнях головного мозку). Нюхові галюцинації (при подразненні скроневої частки в ділянці звивини гіпокампу). При ураженні ділянки вище нюхового тракту зміни нюху практично не визначаються. При ураженні ділянки нижче нюхового тракту розвивається гомолатеральна аносмія. II ПАРА - ЗОРОВИЙ НЕРВ, NERVUS OPTICUS. ЗОРОВИЙ І ЗІНИЧНО-РЕФЛЕКТОРНИЙ ШЛЯХИ Як і нюхові нерви, належить до «помилкових» черепних нервів, не має вузла і ядра. Є нервом спеціальної чутливості (світловий) і складається з волокон, які є сукупністю аксонів мультиполярных гангліозних клітин сітківки. Зоровий нерв починається диском зорового нерва в ділянці зорової частини сітківки, її сліпої плями. Пробиваючи судинну та фіброзну оболонки, виходить з очного яблука зсередини і знизу від заднього полюса очного яблука. Відповідно до топографії, в зоровому нерві виділяють чотири частини: внутрішньоочну (ту, що пробиває судинну оболонку і склеру очного яблука); очноямкову (ту, що тягнеться від очного яблука до зорового каналу); ·внутрішньоканальну, що відповідає довжині зорового каналу; внутрішньочерепну, розташовану в підпавутиновому просторі основи головного мозку, від зорового каналу до зорового перехрещення. В очній ямці, зоровому каналі та в порожнині черепа зоровий нерв оточений піхвою, листки якої за своєю будовою відповідають оболонкам головного мозку, а міжвагінальні простори відповідають міжоболонковим просторам. Три перших нейрони знаходяться в сітківці. Сукупність світлочутливих клітин сітківки (паличок і колбочок) є першими нейронами зорового шляху; гігантських і дрібних біполярних клітин – другим нейроном; мультиполярних, гангліозних клітин – третім нейроном. Аксони цих клітин утворюють зоровий нерв. З очної ямки в порожнину черепа нерв проходить через зоровий канал, саnа1is орticus. У ділянці борозни перехресту 2/3 усіх нервових волокон, що йдуть від медіальних полів зору, перехрещуються. Ці волокна йдуть від внутрішніх відділів сітківки, яка завдяки перехрещенню пучків світла в кришталику сприймає зорову інформацію з латеральних сторін. Волокна, що не перехрещуються, приблизно 1/3, прямують в зоровий тракт своєї сторони. Вони йдуть від латеральних відділів сітківки, яка сприймає світло з носової половини поля зору (ефект кришталика). Неповне перехрещення зорових шляхів дозволяє передавати імпульси з кожного ока в обидві півкулі, забезпечуючи бінокулярний стереоскопічний зір і можливість синхронного руху очних яблук. Після цього часткового перехрещення утворюються зорові тракти, які огинають ніжки мозку з латерального боку і виходять на дорсальну частину стовбура мозку. Кожен зоровий тракт містить волокна від однойменних половин сітківки обох очей. Так, у складі правого зорового тракту проходять неперехрещені волокна від зовнішньої половини правого ока і перехрещені волокна від внутрішньої частини лівого ока. Отже, правий зоровий тракт проводить нервовий імпульс від латеральної частини поля зору лівого ока і медіальної (носовий) частини поля зору правого ока. Кожен зоровий тракт розділяється на 3 пучки, які йдуть до підкіркових центрів зору (четвертий нейрон зорового шляху): - верхні горбки даху середнього мозку, colliculi superiores tecti mesencephalici; - подушка зорового горба проміжного мозку, pulvinar thalami; - латеральні колінчасті тіла проміжного мозку, corpora geniculata laterale. Головним підкірковим центром зору є латеральні колінчасті тіла, де закінчується велика частина волокон зорового шляху. Саме тут розташовуються його четверті нейрони. Аксони цих нейронів компактним пучком проходять через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули, потім віялоподібно розсипаються, утворюючи зорову променистість radiatio optica і закінчуються на нейронах кіркового центру зору медіальної поверхні потиличної частки по сторонах від шпорної борозни. Невелика кількість волокон зорових трактів прямує до нейронів задніх ядер зорового горба. Аксони нейронів цих ядер передають зорову інформацію в інтеграційний центр проміжного мозку – медіальне ядро таламуса, що має зв'язки з руховими ядрами екстрапірамідної та лімбичної систем гіпоталамуса. Вказані структури регулюють тонус мускулатури, здійснюють емоційно-поведінкові реакції, змінюють роботу внутрішніх органів у відповідь на зорові подразнення. У верхні горбки йде частина волокон, що забезпечують безумовно-рефлекторну реакцію очного яблука і здійснення зіничного рефлексу у відповідь на світлові подразнення. Аксони клітин ядра верхнього горбка прямують до рухових ядер III, IV, VI пар черепних нервів, до додаткового ядра окорухового нерва (ядро Якубовича), до ядер ретикулярної формації, до ядра Кахаля та в інтеграційний центр середнього мозку, який розташовується також у верхніх горбках. Зв'язки нейронів верхнього горбка з руховими ядрами Ш, IV, VI пар черепних нервів забезпечують рухову реакцію м'язів очного яблука на світлові роздратування (бінокулярний зір), з нейронами ядер Кахаля дозволяє здійснювати узгоджений рух очних яблук і голови (підтримка рівноваги тіла). Від клітин інтеграційного центру середнього мозку починається покришково-спинномозковий і покришково-ядерні шляхи, що здійснюють безумовно-рефлекторні рухові реакції мускулатури тулуба, кінцівок, голови та очних яблук на раптові сильні світлові подразнення. Від клітин ретикулярної формації починаються ретикулопетальні та ретикулоспінальні шляхи, що регулюють м'язовий тонус у взаємозв'язку з екзогенними подразненнями. Клітини додаткового ядра окорухового нерва посилають аксони до війкового вузла, що здійснює парасимпатичну іннервацію м'яза, який звужує зіницю і війкового м'яза, що забезпечує акомодацію ока. Ланцюг нейронів, що забезпечують ці реакції, отримав назву «шлях зіничного рефлексу». Шлях зіничного рефлексу. Він забезпечує мимовільну реакцію зіниці на світло. Складається з двох частин: чутливої та рухової. Чутлива йде у складі зорового нерва і містить чотири нейрони (перших три – в сітківці, четвертий – у верхніх горбках пластинки чотирьох горбиків). Відростки четвертих нейронів прямують до парасимпатичного ядра Якубовича, де знаходиться п'ятий нейрон шляху зіничного рефлексу й починається його рухова частина, що йде у складі окорухового нерва. Разом з окоруховим нервом відростки п'ятого нейрона через верхню очноямкову щілину заходять в очну ямку. Тут парасимпатичні волокна відділяються, утворюючи, так званий, короткий корінець війкового вузла, radix brevis ganglion ciliare, заходять в цей парасимпатичний вузол і закінчуються на його клітинах, які є шостими нейронами шляху зіничного рефлексу. Нейрити 6-х нейронів прямують в очне яблуко та іннервують війковий м'яз, m.сiliaris і м'яз, що звужує зіницю, m. sphincter pupillae. Для неврологічної діагностики велике значення має дослідження полів зору. Випадіння половини полів зору називається геміанопсією. При повному порушенні провідності зорового нерва наступає сліпота на дане око – амавроз. При частковому ураженні волокон зорового нерва спостерігаються обмеження полів зору у вигляді сектора або острівця – скотома ураженого ока. Якщо патологічним процесом зруйновано місце перехрещення зорового нерва, то виникає повна двостороння сліпота - анопсія. При частковому пошкодженні хіазми (пухлини гіпофіза, гідроцефалія), коли тиск впливає на волокна, що йдуть від внутрішніх половин сітківки обох очей, наступає бітемпоральна геміанопсія, тобто в одному оці випадає праве, а в іншому – ліве поле зору. При пошкодженні зовнішніх кутів перехрещення (аневризма сонних артерій), ураження торкнеться скроневих половин обох сітківок. При ураженні зорового тракту, латеральних колінчастих тіл, зорового горба потиличної частки спостерігаються однойменні геміанопсії, тобто випадання протилежних полів зору. При дослідженні очного дна слід звернути увагу на зміну сосочка зорового нерва при підвищенні внутрічерепного тиску (застійний сосок), атрофію його при пухлинах гіпофіза. Для гіпертонічної хвороби характерний феномен звуження артерій і розширення вен. Коротко про головний шлях зорового аналізатора Рецепторний апарат сітківки ока (медіальні половини сітківки сприймають подразнення від зовнішньої частини поля зору, латеральні половини сітківки сприймають подразнення від внутрішньої частини поля зору): 1) Колбочки розташовуються, в основному, в ділянці жовтої плями і забезпечують кольоровий зір. 2) Палички розташовуються, в основному, в периферичних ділянках сітківки і забезпечують чорно-білий зір. 3) Гангліозні клітини (перший нейрон шляху зорового аналізатора) → зоровий нерв → Foramen opticum (зоровий нерв потрапляє в порожнину черепа і проходить по основі мозку) → Chiasma nervorum opticum (перехрещення наперед від турецького сідла) – перехрещуються тільки внутрішні волокна (від медіальних половин сітківки), зовнішні волокна йдуть неперехрещеними. → Tractus opticus (зоровий тракт) – містить волокна від гомолатеральных половин сітківки обох сторін (зовнішньої половини сітківки своєї сторони та внутрішньої половини сітківки протилежної сторони) ↓ Первинні зорові центри у верхніх горбиках (2 нейрон) ↓ Зовнішні колінчасті тіла і подушка зорового горба (3 нейрон, таламічний) → Radiatio optica (зорова променистість) – центральний зоровий пучок Граціоле (у верхніх частинах зорової променистості проходять волокна від верхнього квадранта сітківки, що проектуються в ділянку над шпорною борозною, – cuneus, а в нижніх частинах зорової променистості проходять волокна від нижнього квадранта сітківки, що проектуються в gyrus lingualis донизу від шпорної борозни) → Задня ніжка внутрішньої капсули ↓ Внутрішня поверхня потиличної частки навколо шпорної борозни (кірковий центр зору) – сприймає інформацію від однойменних половин сітківок обох очей. Рефлекторна дуга зіничного рефлексу Сітківка ока ↓ Аферентний шлях до верхніх горбиків (у складі зорового нерва) ↓ Вставні нейрони (волокна до парасимпатичних ядер своєї і протилежної сторони) ↓ Парасимпатичні ядра Якубовича-Едінгера-Вестфаля обох сторін ↓ Еферентний шлях до сфінктера зіниці (у складі окорухового нерва) Ураження зорового аналізатора: Амбліопія - зниження гостроти зору. Амавроз - втрата гостроти зору. Концентричне звуження зору - звуження зору з усіх боків. Скотома - випадіння окремих ділянок поля зору. Гомонімна геміанопсія - випадіння однойменних половин зору кожного ока. Квадрантна гомонімна геміанопсія - випадіння квадрантів зорового поля (верхніх або нижних). Гетеронімня геміанопсія – випадіння різнойменних половин полого зору (внутрішніх або зовнішніх). Бітемпоральна - випадіння зовнішніх, скроневих полів зору. Біназальная - випадіння внутрішніх полів зору.
III ПАРА – ОКОРУХОВИЙ НЕРВ. NERVUS OCULOMOTORIUS Це змішаний нерв, що містить анімальні та вегетативні парасимпатичні волокна. Має 3 ядра: рухове, nucleus nervi oculomotorii, парасимпатичне, nuсleus accessorius, додаткове ядро (Якубовича), непарне додаткове ядро (Перлія). Ядра розташовуються в покришці середнього мозку на рівні верхніх горбків пластинки чотирьох горбиків (рис.17).
Рис. 17. Розташування ядер окорухового (III) нерва (По Л.О Даркшевічу). I - ядро для м'яза, що підіймає верхню повіку (m. levator palpebrae), 2 - ядро для верхнього прямого м'яза (m. rectus superior); 3 - ядро для нижнього прямого м'яза (m. rectus inferior); 4 - ядро для нижнього косого м'яза (m. obliquus inferior); 5 - ядро для медіального прямого м'яза ока (m. rectus medialis); 6 - ядро для м'яза, що звужує зіницю (m. sphincter pupillae, ядро Якубовіча-едінгера-вестфаля); 7 - ядро акомодації (ядро Перлія).
З мозку нерв виходить в міжніжковой ямці (Торінієвої), fossa interpeduncularis. Вийшовши з мозку нерв заходить в печеристу пазуху, sinus cavernosus і виходить з черепа через верхню очноямкову щілину, fissura orbitalis superior, потрапляючи в очну ямку. Тут він ділиться на 2 гілки: верхню і нижню, ramus superior et inferior. Верхня гілка йде по верхній стінці очної ямки та іннервує м'яз, що піднімає верхню повіку й верхній прямий м'яз очного яблука, m. levator palpebre superior et m. rectus superior. Нижня гілка йде по нижній стінці очної ямки, де від неї відходить короткий корінець війкового вузла, radix brevis ganglion ciliare, – що містить парасимпатичні волокна, які після переривання у війковому вузлі іннервують гладкі м'язи очного яблука (див. шлях зіничного рефлексу). Решта волокон нижньої гілки ділиться на три пучки та іннервує медіальний та нижній прямі м'язи очного яблука, нижній косий м'яз очного яблука, mm. recti inferior et mediales, m. оbliqus inferior (рис.18). При повному ураженні окорухового нерва спостерігається наступна патологія: 1. Внаслідок порушення іннервації м'яза, що піднімає верхню повіку, око прикрите опущеною повікою – птоз. 2. Очне яблуко повернуто назовні та вниз (внаслідок дію на очні м'язи гілок IV і V пара черепних нервів) (рис.19). 3. Зіниця розширена (дія м'яза, що розширює зіницю). 4. Погіршується зір на близькі відстані через параліч акомодації (уражений війковий м'яз). 5. Неможливість руху очного яблука вгору і всередину через ураження верхнього і медіального прямих м'язів ока.
Рис. 18. М'язи, що забезпечують рухи очних яблук і їх іннервація (III, IV, VI черепні нерви). Напрями зсуву очних яблук при скороченні цих м'язів. R. ext. - зовнішній прямий м'яз (іннервує VI черепний нерв); О. inf. - нижній косий м'яз (III нерв); R. sup. - верхній прямий м'яз (III нерв); R. med. - медіальний прямий м'яз (III нерв); R. inf. - нижній прямий м'яз (III нерв); О. sup. (Ill нерв) - верхній косий м'яз (IV нерв).
Рис. 19. Ураження правого окорухового (III) нерва: а - птоз верхньої повіки; б - косоокість, що розходиться, і анізокорія, що виявляються при пасивному піднятті верхньої повіки.
Коротко про головний шлях окорухового нерва Ядра окорухового нерва розташовуються в ділянці середнього мозку, на рівні верхніх горбиків. Волокна окорухового нерва проникають в порожнину очної ямки через верхню очноямкову щілину разом з четвертою, шостою парами черепних нервів і верхньою гілкою п'ятої пари черепних нервів. Ядра окорухового нерва: Крупноклітинне ядро (забезпечує іннервацію поперечно-смугастої мускулатури очей). Забезпечує поворот очного яблука всередину, вгору і частково вниз, відповідає за реакції конвергенції і підіймає верхню повіку. Дрібноклітинні ядра (додаткові ядра Якубовича-Едінгера-Вестфаля). Забезпечують парасимпатичну іннервацію м'яза, що звужує зіницю. Непарне парасимпатичне ядро Перліа (іннервує m. сiliaris), забезпечує акомодацію. Особливості ураження окорухового нерва Ураження крупноклітинних ядер: Косоокість, що розходиться, – очне яблуко повернуто назовні та вниз. Супроводжується порушенням конвергенції, бінокулярного зору й диплопією (двоїння в очах) при погляді у бік здорового ока. Екзофтальм – переважання тонусу m.orbitalis, око "вистоїть" з орбіти. Птоз – параліч m.levator palpebrae, опущення верхньої повіки. Ураження парасимпатичних ядер: Мідріаз – функціональне переважання m. dilatator pupillae при паралічі м'яза, що звужує зіницю, розширення зіниці. Порушення акомодації (параліч акомодації) – параліч m. ciliaris, порушення зміни кривизни кришталика, порушення реакції зіниці на світло.
IV ПАРА – БЛОКОВИЙ НЕРВ, NERVUS TROCHLEARIS
Нерв руховий. Має одне рухове ядро, nucl. nervi trochlearis, яке лежить в оболонці середнього мозку на рівні нижніх горбків пластинки чотирьох горбиків. Виходить з середнього мозку з дорсального боку після перехрещення його волокон у верхньому мозковому парусі, velum medullare superius. Нерв огинає ніжки мозку з латерального боку, виходить на нижню поверхню мозку, прямує вперед і, проходячи тверду мозкову оболонку, проходить далі в бічній стінці печеристого синуса разом з третьою і шостою парами черепних нервів. Виходить з черепа через верхню очноямкову щілину, fissura orbitalis superior. У очній ямці йде по верхній стінці та іннервує верхній косий м'яз очного яблука, m. obliquus superior. При ізольованому пошкодженні блокового нерва розвивається косоокість, що сходиться, і диплопія при погляді вниз. Коротко про головний шлях блокового нерва Ядро блокового нерва розташовується на рівні нижніх горбиків. Волокна, що виходять з ядра нерва, йдуть вгору, здійснюючи повне перехрещення в передньому мозковому вітрилі. Далі волокна виходять з порожнини черепа через верхню очноямкову щілину та іннервують м'яз, що забезпечує поворот очного яблука вниз і назовні. Особливості ураження блокового нерва. Спостерігається легка косоокість, що сходиться, з поворотом очного яблука вгору і всередину, що супроводжується диплопією (двоїнням в очах) при погляді у бік ураженого м'яза (при погляді вниз). При ураженні IV черепного нерва характерний також легкий нахил голови убік, протилежний ураженому оку (компенсаторна поза у зв'язку з диплопією).
V ПАРА – ТРІЙЧАСТИЙ НЕРВ, NERVUS TRIGEMINUS. ПАРАСИМПАТИЧНІ ВУЗЛИ ГОЛОВИ.
Нерв змішаний, містить рухові та чутливі волокна. Перший нейрон чутливої частини знаходиться в Гассеровому або півмісяцевому чутливому вузлі, ganglion trigeminale seu semilunare, розташованому на передній поверхні піраміди скроневої кістки, у втисненні трійчастого нерва. Тут тверда мозкова оболонка розщеплюється на два листки, утворюючи Меккелеву порожнину, в якій і знаходиться чутливий вузол трійчастого нерва (рис. 20). Периферичні відростки клітин, що знаходяться у вузлі, йдуть на периферію, утворюючи три гілки трійчастого нерва, а центральні, утворюючи чутливий корінець, radix sensoria, заходять в ромбоподібну ямку, де закінчуються на трьох чутливих ядрах: ядро спинномозкового тракту, nucl. tractus spinalis, (знаходиться в ромбоподібній ямці, спускаючись до спинного мозку), ядро середньомозкового тракту, nucl. tr. mesencephalici, яке підіймається вгору в середній мозок, і верхнє чутливе ядро моста, nucl. pontis. Рухова частина трійчастого нерва починається від одного рухового ядра, nucl. motorius, відростки якого, виходячи з мозку, утворюють руховий корінець, radix motoria, проходять поряд з Гассеровим вузлом і приєднуються до третьої гілки трійчастого нерва. Таким чином, перша гілка трійчастого нерва – очний нерв, n. ophthalmicus, є чисто чутливою, друга гілка – верхньощелепний, n. maxillaris, також чутливий, а третя – нижньощелеповий нерв, n. mandibularis, містить як чутливі, так і рухові волокна. Особливістю трійчастого нерва є наявність за ходом гілок вегетативних краніальних вузлів, на клітинах яких закінчуються прегангліонарні парасимпатичні волокна від ядер VII і IХ пар черепних нервів. Постгангліонарні волокна приєднуються до гілок трійчастого нерва і досягають в їх складі робочого органу (залози). Від кожної гілки трійчастого нерва на самому початку відходить менінгеальна гілка, r.meningeus, до твердої оболонки головного мозку. Очний нерв, nervus ophthtalmicus Перша гілка трійчастого нерва (рис. 21). Здійснює іннервацію очного яблука, слізної залози, слізного мішка, слизової оболонки гратчастого лабіринту, лобової і клиноподбіної пазух, шкіри і кон'юнктиви верхньої повіки, надперенісся, спинки носа та лоба. Отже, його зона іннервації розташована вище очної щілини. Чутливий нерв починається від Гассерового вузла, заходить в запалу пазуху, sinus cavernosus. При виході із печеристої пазухи віддає нерв намету мозочка, n. tentorii, після чого через верхню очноямкову щілину, fissura orbitalis superior, йде в очну ямку і тут ділиться на 3 нерви: 1. Носовійковий нерв, n. nasociliaris. 2. Лобний нерв, n. frontalis. 3. Слізний нерв, n. lacrimalis. 1. Носовійковий нерв, n. nasociliaris, йде по медіальній стінці очної ямки до медіального кута ока віддаючи 5 гілок: – довгий корінець війкового вузла, radix longus g. ciliare, йде до війкового вузла; – довгі війкові нерви, nn. cliares longi, іннервують оболонки очного яблука; - задний гратчастий нерв, n. ethmoidalis posterior, – через однойменний отвір заходить в порожнину носа й іннервує слизову оболонку порожнини носа і клиноподібної пазухи;
Рис. 20. Трійчастий (V) нерв. 1 - ядро спинномозкового шляху трійчастого нерва; 2 - рухове ядро трійчастого нерва; 3 - мостове ядро трійчастого нерва; 4 - ядро середньомозкового шляху трійчастого нерва; 5 - трійчастий нерв; 6 - очна гілка; 7 - лобна гілка; 8 - носовійковий нерв; 9 - задній гратчастий нерв; 10 - передній гратчастий нерв; 11 - слізна залоза; 12 - надочноямковий нерв (латеральна гілка); 13 - надочноямковий нерв (медіальна гілка); 14 - надблоковий нерв; 15 - підблоковий нерв; 16 - внутрішні носові гілки; 17 - зовнішня носова гілка; 18 - війковий вузол; 19 - слізний нерв; 20 - верхньощелепний нерв; 21 - підочноямковий нерв; 22 - носові та верхні губні гілки підочноямкового нерва; 23 - передні верхні альвеолярні гілки; 24 - крилопіднебінний вузол; 25 - нижньощелепний нерв; 26 - щічний нерв; 27 - язиковий нерв; 28 - піднижньощелепний вузол; 29 - підщелепна і під'язикова залози; 30 - нижній альвеолярний нерв; 31 - нерв підборіддя; 32 - переднє черевце двохбрюшного м'яза; 33 - щелепно-під'язиковий м'яз; 34 - щелепно-під'язиковий нерв; 35 - жувальний м'яз; 36 - медіальний крилоподібний м'яз; 37 - гілки барабанної струни; 38 - латеральний крилоподібний м'яз; 39 - вушно-скроневий нерв; 40 - вушний вузол; 41 - глибокі скроневі нерви; 42 - скроневий м'яз; 43 - м'яз, що напружує піднебінну завіску; 44 - м'яз, що напружує барабанну перетинку; 45 - привушна залоза. Синім кольором позначені чутливі нерви, червоним - рухові, зеленим - парасимпатичні.
Рис. 21. Очний нерв (перша гілка трійчастого нерва): 1 - руховий корінець; 2 - тенторіальна (оболонкова) гілка; 3 - очний нерв; 4 - лобовий нерв; 5 - надочноямковий нерв; 6 - сполучна гілка (з виличним нервом); 7 - зоровий нерв; 8 - слізний нерв; 9 - носовійковий нерв; 10 - трійчастий вузол; 11 - трійчастий нерв; 12 - чутливий корінець.
– передній гратчастий нерв, n. ethmoidalis anterior, – через однойменний отвір виходить у порожнину черепа, а потім через гратчасту пластинку, 1аmina сгibrоsа, проникає в порожнину носа, віддає гілочку до лобової пазухи й іннервує передні відділи бічної стінки і перегородки носової порожнини, аж до кінчика носа; – підблоковий нерв, n. infratrochlearis, – є кінцевою гілкою носовійкового нерва. Йде до медіального кута ока, де анастомозує з надблоковим нервом. 2. Лобовий нерв, n.frontalis, йде по верхній стінці очної ямки і ділиться на три нерви: – надблоковий нерв, n. supratrochlearis, — анастомозує з підблоковим, разом вони іннервують шкіру і кон'юнктиву медіального кута ока, слізний мішок, шкіру спинки носа і лоба; – надочноямковий нерв, n. supraorbitalis, – іннервує шкіру лоба і волосистої частини голови; – лобова гілка, гаmus frontalis – йде до надперенісся й іннервує шкіру цієї ділянки. 3. Слізний нерв, n.1асгimalis, йде по латеральній стінці очної ямки, де до нього підходить анастомоз від виличного нерва, ramus communicans cum nervo zygomatico. Цей анастомоз складається з вегетативних волокон, що йдуть від крилопіднебінного вузла. Нерв стає змішаним (містить чутливі, симпатичні й парасимпатичні волокна). Від слізного нерва відходять слізні гілки, rr. 1асгimalae, у складі яких всі вегетативні волокна і частина чутливих йдуть для іннервації слізної залози, а сам слізний нерв, у складі якого залишилися тільки чутливі волокна, іннервує шкіру і кон'юнктиву латерального кута ока. За ходом першої гілки трійчастого нерва в очній ямці знаходиться війковий вузол, ganglion ciliare. Війковий вузол, ganaglion ciliare Парасимпатичний вегетативний вузол розташований в очній ямці латеральніше зорового нерва. До нього підходять три види волокон: 1. Короткий корінець, гadix brevis, парасимпатичні волокна, які йдуть від ядра Якубовича у складі окорухового нерва. 2. Довгий корінець, гadix longus, – чутливі волокна, що йдуть від носовійкового нерва. 3. Симпатичний корінець, radix sympathicus, – симпатичні волокна, що йдуть від печеристого сплетення, plexus cavernosus. Оскільки вузол парасимпатичний і містить тільки парасимпатичні клітини, то в ньому перериваються (тобто відбувається передача нервового імпульсу через синаптичні зв'язки нервовим клітинам вузла) парасимпатичні волокна, а чутливі і симпатичні проходять транзитом. Від вузла відходять три види волокон у вигляді 3-6 коротких війкових нервів, n.n.ciliares breves: - парасимпатичні, іннервують м'яз, що звужує зіницю; симпатичні – м'яз, що розширює зіницю, m. dilatator pupillae; чутливі – іннервують ядро очного яблука. Верхньощелепний нерв, nervus maxillaris Друга гілка трійчастого нерва здійснює іннервацію ясен і зубів верхньої щелепи, шкіри носа, верхньої губи, щоки і скроневої ділянки, слизової оболонки піднебіння, верхньої губи, порожнини носа, верхньощелепної пазухи, щоки. Отже, він іннервує середню частину обличчя між очною щілиною і кутом рота. Нерв чутливий, починається в Гассеровому вузлі, з черепа виходить через круглий отвір, foramen rotundum (рис. 22).
Рис. 22. Верхньощелепний нерв (друга гілка трійчастого нерва): 1 - верхньощелепний нерв; 2 - виличний нерв; 3 - підочноямковий нерв; 4 - нижні гілки повік; 5 - зовнішні носові гілки; 6 - внутрішні носові гілки; 7 - верхні губні гілки; 8 - верхні зубні гілки; 9 - верхні ясенні гілки; 10 - верхнє зубне сплетення; 11 - середня верхня альвеолярна гілка; 12 - задні верхні альвеолярні гілки; 13 - передні верхні альвеолярні гілки.
До виходу з черепа від нього відходить середня гілка мозкової оболонки, ramus meningeus medius, яка іннервує тверду мозкову оболонку середньої черепної ямки. Вийшовши з черепа, нерв потрапляє в крилопіднебінну ямку, fossa pterygopalatina, де ділиться на три гілки: 1. Виличний нерв, n. zygomaticus. 2. Підочноямковий нерв, n. infraorbitalis. 3. Вузлові гілки, rr. ganglionares. 1. Виличний нерв, n. zygomaticus, з крилопіднебінної ямки через нижню очноямкову щілину, fissura orbitalis inferior, заходить в очну ямку, йде по її латералъній стінці, де віддає сполучну гілку до слізного нерва ramus cоmmunicans cum nervo lacrimali. Потім через виличноочний отвір, foramen zygomaticoorbitale, заходить всередину виличної кістки, де ділиться на дві гілки: – виличнолицьову, r. zygomaticofacialis, яка через однойменний отвір виходить з виличної кістки й іннервує шкіру бічної поверхні; – виличноскроневу, r. zygomaticotemporalis, яка виходить через однойменний отвір та іннервує шкіру скроневої ділянки. 2. Підочноямковий нерв, n. infraorbitalis, через нижню очноямкову щілину входить в порожнину очної ямки, йде по її нижній стінці, заходить в підочноямкову борозну і канал та через підочноямковий отвір, foramen infraorbitalis, виходить на обличчя, де ділиться на свої кінцеві гілки. Ще в крилопіднебінній ямці від нього відходять задні верхні лункові гілки, rr. аlveolares superiores posteriores, які через однойменні отвори заходять у верхню щелепу і в ділянці альвеолярного відростка беруть участь в утворенні верхнього зубного с
|
