ЖЕРТВИ САНДАРМОХУ

 

У листопаді 1937 року, через п’ятирічку від початку третього і великого Голодомору, в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно 1111 соловецьких в’язнів. Кожен четвертий – наш співвітчизник.

Серед розстріляних з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року є земляки – дніпропетровці;

Вольф Михайло Йосипович – священнослужитель;

Глушман Пандус Гершович, 1899 р., професор історії Дніпропетровського держуніверситету;

Кушнір Яків Мусійович,1912 р.;

Мустангова Євгенія Яківна, 1905 р., службовець;

Петров Іван Петрович, Голова Нікопольського райвиконкому;

Підмогильний Валер’ян Петрович,1901р., письменник, перекладач, як колишній петлюрівець, позапартійний;

Штейнберг Йосип Львович, 1910 р., слюсар заводу ім. Красіна;

Епік Григорій Данилович, 1901 р., письменник; учасник петлюрівської банди, колишній член КП(б)У(28).

Що це за акція, панове-товариші комуністи?

Це було відзначення «чортячою трійкою» – Молотовим, Кагановичем, Сталіними та іншими – заповітів вождя у «Листі В.М. Молотову для членів Політбюро ЦК РКП(б)» – /ленінської інструкції/ від 19 березня 1922 року, щодо вилучення церковних коштовностей для придбання хліба голодуючим, присвячене двадцятиріччю жовтневого перевороту.

У ній Ленін писав «... ми можемо (а тому повинні) забрати церковні коштовності з шаленіючою безпощадною енергією, не зупиняючись перед придушенням якого завгодно спротиву,...ніякий інший момент, окрім відчайдушного голоду, не дасть нам такого настрою селянських мас.... у зв’язку з голодом, проведемо з максимальною швидкістю і без жалю придушення реакційного духовенства…».

«…Тому я дійшов до беззаперечного висновку, що ми повинні негайно, зараз здійснити найрішучішу і безжалісну битву чорносотенному духовенству і придушити його спротив, з такою жорстокістю, щоби вони не забули цього впродовж декількох десятиліть. Чим більше число представників реакційного духовенства і реакційної буржуазії удасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще. Треба конче зараз провчити цю публіку так, щоби на декілька десятків років ні про який спротив вони не сміли і думати.»(29).

Ми виховувались партійно-номенклатурною пропагандою на беззаперечному безгрішному образі Володимира Леніна /Ульянова/, із інтелігентної вчительської сім’ї, не підозрюючи, що це була тільки маска, шкіра овечки зажерливого і жорстокого вовкулаки, який посягнувся не тільки на коштовності, а і на знищення святих божих проповідників православної церкви.

Чому так відверто Ленін в цілком таємному документі накинувся на православних священиків?

А тому, що він був атеїстом, так ви відповісте. На думку автора, це не зовсім так.

Він народився і виховувався у законослухняний сім’ї високопоставленого освітянського чиновника високого рангу і не міг бути справжнім атеїстом.

Певно атеїзм, невизнання існування бога були підступною позицією Леніна і його партійних оточенців з метою прикриття відступу від православної віри.

Аналізуючи походження родового коріння і оточення Леніна, його вчинки впродовж життя, можливо зробити висновок, що він певно сповідав релігію іудаїзму.

Підтвердженням цієї версії є дослідження фактів діяльності Леніна, здійснені просвітянином Андрієм Кулішем.

Він довів, що в 1917-1921 роках були членами Центрального Комітету соціал-демократичної партії (більшовиків):

Троцький (Бронштейн), Ленін (Ульянов-Бланк), Зинов’єв (Альфельбаум), Ларін (Лур’є), Луначарський (Хаімов), Урицький (Родомисльський), Володарський (Коган), Камєнєв (Розенфельд), Смідовіч, Свердлов (Шварцбаум), Стєклов (Нахакес), Криленко (Абрахамсон). Отже, з 12 членів ЦК євреїв -12, Росіян - 0.

Раду 20-ти народних комісарів очолив –Ульянов (Ленін-Бланк), в якій були майже усі – євреї, за винятком Комісара землеробства – Протіяна – вірменина.

Чисельність єврейської нації на той час в РСФР була 1,1 %.

Відповідно до часу перелічених ганебних вчинків комунобільшовиків по знищенню української нації Указ Президента правильно визначив дату відзначення пам’яті їх жертв. Згідно з Указом Президента України Днем пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій в Україні є четверта – остання субота листопада.

Наш обов’язок, їх нащадків, встановити поіменно всіх жертв Голодомору і увічнити їхню пам’ять, відтворити досить невідомі події та обставини всенародної трагедії.

До нас давно волають їх замовклі голоси, згаслі очі, завмерлі серця і знівечені долі.

Ми, нащадки, багато за що відповідальні перед ними, – в наш час звертаються до нас народні депутати України (30).