Павло Іванович
(р. н. 1953) Державний і громадський діяч. Прем’єр-міністр України (червень 1996 р. – червень 1997 р.). Кандидат с.-г. наук (1994 р.). Народився в с. Карпівка Широківського району Дніпропетровської області в селянській родині. У 1978 р. закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут і здобув спеціальність агронома. У 1979 р. очолив колгосп ім. Калініна Новомосковського району в Дніпропетровській області. Від середини 80-х рр. займався підприємницькою діяльністю. У 1992 р. став народним депутатом ВР України від Дніпропетровщини. У березні 1992 р. призначено представником Президента України в Дніпропетровській області. 1994 р. обраний головою Дніпропетровської обласної ради народних депутатів. За поданням прем’єр-міністра України Є. Марчука Президент України Л. Кучма призначив П. Лазаренка 5 вересня 1995 р. першим віце-прем’єр-міністром. 28 травня 1996 р. П. Лазаренка затверджено прем’єр-міністром України. 2 липня 1997 р. П. Лазаренка звільнено з поста голови уряду. Після звільнення з посади Прем’єр-міністра України обраний (1998 р.) народним депутатом ВР України за списком партії «Громада», яку створив і очолив. Став лідером однойменної депутатської фракції. Потому з родиною виїхав за кордон. 20 лютого 1999 р. прибув до Нью-Йорка (США). Звинувачений амер. властями у відмиванні грошей. 2009 р. засуджений до 97 місяців позбавлення волі.
Левицький Кость (1859 – 1941) Визначний український громадсько-політичний і державний діяч, адвокат і публіцист. Навчався на юридичному факультеті Львівського та Віденського університетів. В 1884 р. захистив докторську дисертацію. В 1899 р. виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української Національно-Демократичної Партії. В 1907 р. обраний депутатом австрійського парламенту. Під час Першої світової війни в серпні 1914 р. очолив Головну Українську Раду у Львові, а з травня 1915 – Загальну Українську Раду у Відні. 9.XІ.1918 р. Кость Левицький обраний головою уряду ЗУНР – Державного Секретаріату ЗУНР – ЗО УНР. Після окупації Галичини польськими військами (1919 р.) був в 1920-23 р. членом закордонного уряду Диктатора Є. Петрушевича у Відні, в якому займав пост уповноваженого з питань преси і пропаганди, а з 1921 р. – уповноважений закордонних справ ЗУНР. В 1924 р. повернувся у Галичину, де продовжував громадську і наукову діяльність. Належав до Українського Національно-демократичного Об’єднання. В 1939 р. Кость Левицький був заарештований органами НКВС, але після дворічного ув’язнення – звільнений. В липні 1941 р. став засновником і головою Української Національної Ради – органу, який мав представляти інтереси українського населення західних областей України перед німецькою окупаційною владою. Помер у Львові.
|
