Спряження двох кіл
Розрізняють внутрішнє, зовнішнє та змішане спряження двох кіл між собою. 4.4.1. Зовнішнє спряження двох кіл радіусів R1 і R2 дугою заданого радіуса R. З центра О1 радіусом R+R1, а з центра О2 радіусом R+R2 проводять дуги до перетину в точці О (рис. 4.5а). Точки спряження А і В лежать на лініях, що з’єднують точку О з центрами дуг О1 та О2. З точки О, як із центра, проводять дугу спряження радіусом R.
4.4.2. Внутрішнє спряження двох кіл радіусів R1 і R2 дугою заданого радіуса R. Для внутрішнього спряження двух кіл (рис. 4.5б) центр О спряження визначають як точку перетину допоміжних дуг, проведених відповідно з центрів О1 і О2 заданих кіл радіусами R-R1 та R-R2. Точки А і В спряження визначають як точки перетину дуг кіл з прямими лініями ОО1 та ОО2, що з’єднують центр спряження з центрами заданих кіл. 4.4.3. Змішане спряження двох кіл радіусів R1 і R2 дугою заданого радіуса R. З центра О1 радіусом R-R1, а з центра О2 радіусом R+R2 проводять дуги до перетину в точці О (рис. 4.6). Точки спряження А і В лежать на
лініях, що з’єднують точку О з центрами кіл О1 та О2. З точки О, як із центра спряження, проводять дугу спряження радіусом R. Дуга спряження має з дугою кола радіуса R1 внутрішнє спряження, а з дугою кола радіуса R2 – зовнішнє.
|
