Спростування.

Спростування — логічна операція, що спрямована на зруйнування доведення шляхом встановлення хибності або необґрунтованості висунутої тези. Тезою спростування називають судження, за допомогою яких спростовується теза.

Існують три засоби спростування:

· спростування тези (пряме і непряме);

· критика аргументів;

· виявлення неспроможності демонстрації.

Спростування тези, у свою чергу, здійснюється:

· спростуванням фактами;

· встановленням хибності (або суперечності) наслідків, що випливають з тези;

· спростуванням тези через доведення антитези.

Критика аргументів, які висунуті опонентом в обґрунтування його тези, здійснюється тим, що доводиться їх хибність або неспроможність. Але хибність аргументів ще не означає хибності самої тези.

Виявлення неспроможності демонстрації полягає в тому, що виявляються помилки у формі самого доведення. Виявивши такі помилки у процесі демонстрації, ми спростовуємо її проведення, але не саму тезу.

3. Правила і можливі помилки в аргументації.

Правила доказового міркування,що стосуються тези:

· теза повинна бути логічно визначеною, ясною і чіткою;

· теза повинна лишатися тотожною самій собі протягом усього доведення.

Помилки, які можуть допускатися стосовно доведення тези:

· підміна тези;

· звернення до особи опонента;

· перехід в інший рід (має два різновиди).

У першому випадку помилка виникає тоді, коли замість однієї істинної тези намагаються довести іншу, більш сильну, але, можливо, хибну. У другому випадку — коли замість однієї істинної тези доводиться інша, більш слабка.

Правила стосовно аргументів:

· аргументи, які наводяться для підтвердження тези, мають бути істинними і не суперечити один одному;

· аргументи мають бути достатньою основою для підтвердження тези;

· аргументи мають бути такими судженнями, істинність яких доводиться самостійно, незалежно від тези.

Помилки в основах (аргументах) доведення:

· хибність основ (основа помилки);

· випередження основ (спирання на недоведені аргументи);

· хибне коло (теза обґрунтовується аргументами, а аргументи — тезою).

Правила стосовно форми обґрунтування тези:

· теза повинна бути висновком, що логічно випливає з аргументів за загальними правилами виводу, або має бути одержаною згідно з правилами непрямого доведення.

Помилки у формі доведення:

· уявний наслідок (з того, що на горизонті спочатку з’явля­ється щогла, ніяк не випливає, що Земля має форму кулі);

· сказане умовно сприймається як безумовне (миш’як — смертельна отрута, але коли лікар дає його хворому малими дозами, то це не означає, що повинна настати смерть).

Порушення правил виводу:

· помилки в дедуктивних виводах (з припущення, що коли число закінчується на 0, то воно ділиться на 5, не випливає, що коли число ділиться на 5, то воно обов’язково закінчується цифрою «0»).

Помилки в індуктивних виводах:

· підміна реальних відношень (висловлювання «після того» не означає, що це здійснюється «з причини того»).

Помилки у виводах за аналогією:

· паралогізм — це ненавмисна логічна помилка в міркуванні, яка виникає внаслідок порушення законів і правил логіки й звичайно приводить до хибних висновків;

· софізм — це навмисно хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного;

· парадокс — це міркування, у якому доводиться як істинність, так і хибність певного судження. Класичними прикладами парадоксів є: «купа», «лисий», «генерал і цирульник», «мер міста» та ін.

v Висновки. Доведення є сукупною формою мислення, призначеною для обґрунтування правильності суджень, істинність яких не є очевидною (тези) за рахунок тих суджень, які очевидно істинні (аргументи). Для грамотного доведення аргументи подаються за певною логічною формою (аргументація). В залежності від будови, доведення бувають прямі і непрямі, але всі вони повинні підкорюватися певним правилам, які випливають з законів логіки. Доведення хибності тези називається спростуванням. Доведення і спростування за правилами і законами логіки є основою правильного доказового мислення. Порушення правил доведення і спростування спричиняє відповідні помилки. Часто вони стосуються корінних проблем життєво важливих інтересів людей, а тому й приводять до порушення норм моралі, права і навіть «здорового глузду».

v Питання для самоконтролю за темою 8:

1. Якими є основні складові теорії аргументації?

2. Що таке доведення?

3. Якою є різниця між доведенням і обґрунтуванням?

4. Структура доведення.

5. Вкажіть головні способи доведення.

6. Назвіть основні правила доведення тези.

7. Які помилки допускають, доводячи тезу?

8. Вкажіть основні правила аргументів.

9. Основні помилки аргументів.

10. Визначте різновиди прямих і непрямих доказів. Назвіть правила доказу.

11. Визначте поняття спростування.

12. Назвіть помилки у виводах за аналогією.

 

 

ТАБЛИЦІ ДО ЛЕКЦІЇ №1. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД ЛОГІКИ ЯК НАУКИ.

Таблиця 1

Історичні етапи розвитку логіки (від давньогрецьких джерел)

Часові рамки	Назва етапу	Розділ (напрям логіки)	Засновник
IV ст. до н.е. –друга половина XIX ст.	Перший (традиційний)	Традиційна (арістотелівська) логіка	Арістотель
Друга половина XIX ст. до нашого часу	Другий (сучасний) Перший підетап другого етапу   Другий підетап другого етапу	Сучасна логіка, яка складається з: класичної логіки (логіка висловлювань, логіка предикатів); некласичпої логіки (алетична логіка, епістимічна логіка, деонтична логіка, темпоральна логіка, логіка дії, логіка імператив та ін.)	Г. Лейбніц;   Б. Рассел, А. Уайтхед   К.Твардовський. А. Марков, Г. X. фон Врігт

Таблиця 2

Історичні етапи розвитку логіки (від давньоіндійських джерел)

Часові рамки	Назва етапу	Напрям логіки	Засновник
VI—V ст. до н.е. — II ст. н.е.	Перший	Рання буддистська логіка	Готама
III—V ст.	Другий	Логіка вайшешика і пьяя	Васубандху
VI—VIII ст.	Третій	Розквіт буддистської логіки, логіка джайністів, санкх'я, міманса, веданта	Дхармакірті, Дигнага

 

ТАБЛИЦІ ДО ЛЕКЦІЇ №2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЯК ПОЧАТКОВОЇ ФОРМИ МИСЛЕННЯ. ВИДИ ПОНЯТЬ.

Таблиця 1. Приклад обсягу і змісту поняття

Поняття	Обсяг	Зміст
Українець	Загальний. Всі представники національності “українець”, які жили, живуть та будуть жити	Носій певного і конкретного етносу, численних унікальних національних ознак (культури, ментальності, релігійного виміру і т.д.)
Слов’янин	Загальний. Всі слов’яни і слов’янізовані народи взагалі – українці, поляки, болгари, серби, хорвати, росіяни, македонці тощо	Люди з певним загальним етнічним минулим (спрощено).
Вуз	Загальний. Всі вузи, які існували, існують та будуть існувати	Учбовий заклад, в якому студенти мають змогу отримати вищу освіту
МДУ	Одиничний. Існує лише один Маріупольський державний університет	Вищій учбовий заклад, який має певний профіль, певну адресу, певний професорсько-викладацький склад, певну унікальну структуру і т.д.

Діаграма обмеження і узагальнення понять. (схема 1)

А Людина

Аа Європеєць

Ааb Слов’янин

Ааbс Українець

 

 

Схема 1

ТАБЛИЦІ ДО ЛЕКЦІЇ №3. ЛОГІЧНІ ВІДНОШЕННЯ ТА ОПЕРАЦІЇ