ПЕРЕДМОВА.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

 

ПРОГРАМА АДАПТАЦІЯ НОВОПРИБУЛИХ ДІТЕЙ – СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ, ДО УМОВ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ

	Укладач: Соціальний педагог Грязнова Ольга Миколаївна Рецензент: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України, зав. кафедри теорії і методики дошкільної освіти Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського Богуш Алла Михайлівна

 

 

Програма обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики дошкільної освіти ПНПУ ім.. К.Д.Ушинського (пр.. №6 від 9.02.2011рік)

 

Одеса – 2011

ПЕРЕДМОВА

Абсолютна більшість новоприбулих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які прибувають до Комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка»», перебувають у стані вираженої соціальної дезадаптації. Їхній соціально-психологічний і психофізіологічний статус не відповідає вимогам нової ситуації життєдіяльності, соціальній ситуації розвитку вихованців у дитячому будинку; це уповільнює пристосування до умов дитячого будинку, з якими пов’язано можливості оптимального розвитку дитини.

Стан дезадаптації новоприбулих дітей можна розглядати як процес, як прояв і як результат. Як процес вона означає зниження (обмеження) адаптаційних можливостей дитини щодо пристосування до умов нової ситуації життєдіяльності (середовища дитячого будинку) і до конкретних умов (навчання, виховання, корекційної та розвивальної роботи, режиму дитячого будинку та ін.). Тривала дезадаптація особливо небезпечна тим, що веде до уповільнення і затримки психічного розвитку, формування негативних настанов, несприятливого емоційного розвитку. Як прояв дезадаптація виявляється в нетипових, неадаптивних формах поведінки в конкретному середовищі. Нарешті, як результат, дезадаптація вказує на невідповідність засвоєних дитиною норм поведінки тим соціальним нормам, які притаманні для освітнього і соціального середовища дитячого будинку.

Таким чином, персоналу дитячого будинку необхідно вирішувати подвійне завдання адаптації новоприбулих дітей:

по-перше, розв’язувати природні адаптаційні проблеми новоприбулих дітей, які опинилися в новому соціальному середовищі, мають активно контактувати з великою групою незнайомих дорослих (персоналом дитячого будинку) і дітей (вихованців); необхідність певного проміжку часу і можливість деяких складнощів у адаптації дитини до нового соціального середовища є цілком природними явищами, однак у новоприбулих дітей ці незначні природні складнощі ускладнюються через складну проблему їхньої соціальної дезадаптованості;

по-друге, здійснювати комплекс заходів з подолання стану соціальної дезадаптації новоприбулих дітей, які особливо необхідні та важливі в період їхньої адаптації до умов дитячого будинку.

Вирішення першого завдання (адаптація новоприбулих дітей до умов дитячого будинку) відкриває шлях до вирішення другого (попередження і подолання соціальної дезадаптації, створення умов для успішної психологічної і соціальної адаптації та соціалізації вихованців, розвиток адаптаційного потенціалу майбутніх випускників, їхня підготовка до самостійного життя).

Програма розроблена як складова методичного забезпечення виховної і соціально-педагогічної роботи з вихованцями Комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка»».

Мета програми – забезпечення адаптації новоприбулих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до освітнього середовища дитячого будинку, яке забезпечить їх особистісний та соціальний захист шляхом створення умов оптимального фізичного, розумового і морально-духовного розвитку, підготовки вихованців до самостійного життя.