Психодіагностична робота з новоприбулими дітьми

Метою психодіагностичної роботи в період адаптації новоприбулої дитини є поглиблене психолого–педагогічне вивчення індивідуальних особливостей дитини шляхом бесід, анкетування, тестування та спостереження.

Психолог проводить обстеження особливостей психічного та пізнавального розвитку дитини враховуючи вікові особливості.

Соціальний педагог вивчає особливості соціальної поведінки, сформованість найважливіших життєвих навичок, проводить діагностику соціальних проблем і потреб дитини.

Логопед вивчає особливості мовленнєвого розвитку, стан звуковідтворення, фонематичного слуху та мовленнєвого видоху.

Вихователі спостерігають за станом дитини протягом у всього дня, дотримуючись всіх режимних моментів (підйом, гімнастика пробудження, сніданок, навчально-пізнавальна діяльність, прогулянка, обід, денний сон, полуденок, вечеря); особлива увага приділяється емоційному стану в процесі взаємовідносин між дітьми та дорослими, в руховій активності (у грі, на заняттях). Вихователь проводить з дітьми більше часу, ніж усі інші спеціалісти та працівники, він стає найближчим другом, людиною, до якої можна звернутися з будь - якою проблемою, яка бачить все, що трапляється з дитиною, її емоційний стан, її поведінку, вчасно може допомогти сам або, в разі необхідності, з допомогою інших спеціалістів.

На період адаптації соціальний педагог заповнює «Лист адаптації» (додаток 1), у якому вказані параметри поведінки та дні перебування дитини в групі, ведеться спостереження протягом перших восьми днів, потім на шістнадцятий день та на тридцять другий. Після заповнення бланку подається діаграма, на якій чітко видно початок перебування дитини у дитячому будинку та його перебіг адаптаційного періоду (додаток 2). Після завершення адаптаційного періоду вихователі заповнюють «Карту спостереження» (додаток 3) для виявлення дезадаптованих дітей та дітей групи ризику, відзначають шкідливі звички та особливості поведінки (дитячий онанізм, енурез, смоктання пальця та інші).