Сутність фінансової політики як однієї із складових економічної та соціальної політики держави

В цілому фінансова політика є складовою частиною еко­номічної політики держави, головним завданням якої є забезпечен­ня фінансовими ресурсами економічної та соціальної державних програм. При чому, у свою чергу, економічна політика є сукупністю заходів розподілу та перерозподілу, які проводяться державою в процесі утворення і використання грошових фондів.

Фінансова політика проявляється у фінансовому законо­давстві держави і характеризується набором форм і методів мобілізації фінансових ресурсів держави.

Тут необхідно додатково зазначити, що власне фінансові ре­сурси — це доходи та грошові нагромадження, формування яких відбувається у процесі розподілу та перерозподілу. Елементами фінансових ресурсів є ПДВ, акцизний збір, мито, державне мито, відрахування на соціальні заходи тощо. А напрямками викорис­тання фінансових ресурсів держави є, зокрема, витрати на розви­ток науки, охорону здоров'я, соціальний захист населення, струк­турна перебудова економіки, охорона навколишнього середовища тощо. Певна частина фінансових ресурсів направляється на формування

фінансових резервів, тобто на виділення такої група грошо­вих фондів, які є вилученими із обороту та призначені для викори­стання у випадку виникнення економічних, політичних чи соціаль­них ситуацій, які неможливо передбачити.

Повертаючись до фінансової політики, необхідно відзначити можливість її поділу на результативну і не результативну. Так, фінансова політика вважатиметься результативною за умови вра­хування дії економічних законів застосовуючи досвід країн з розви­нутою ринковою економікою.

Соціальний зміст та цільова спрямованість фінансової полі­тики відрізняються характером суспільного устрою та структурою форм власності на засоби виробництва.

Складовою фінансової політики є бюджетна політика, ос­новні напрямки якої визначаються таким законодавчим документом, як бюджетна резолюція.

Остання приймається постановою Верховної Ради України і складається із встановлення головних напрямків бюджетної політики країни на наступний бюджетний рік; граничних рівнів основних макроекономічних показників і пріоритетів у прове­денні соціально-економічної політики держави; специфічних по­ложень, що зумовлені конкретною соціальною та політичною си­туацією в країні взагалі, а також удосконаленням функціонуван­ня фінансової системи країни з метою підвищення рівня її дієвості.

В процесі здійснення фінансової діяльності держава відобра­жає певну сукупність економічних умов тогочасного суспільства. І якщо відбуваються економічні зміни у тій чи іншій державі, то відповідно це повинно відображатися у модифікації фінансової політики, а також навпаки, сама фінансова політика держави здат­на спричинити певні зміни у протіканні економічних та соціальних процесів.

Також, далеко не останніми факторами ефективності функціонування фінансової політики протягом тривалого періоду часу є фінансова стратегія і тактика. Зокрема, фінансова стра­тегія — це визначення основних напрямків застосування фінансів на тривалу перспективу (мова іде про введення гривні, проведення приватизації, здійснення земельної реформи тощо).

Фінансова тактика — це фактичні напрямки використання фінансів на поточному етапі (а саме, введення нових податків, відміна пільг, зміна норм амортизаційних відрахувань тощо).