Листопад 4 тиждень
Тема. Уживання слівописів. Ввічливість. Мета: учити вживати словосполучення: будьте ласкаві, добро- го ранку, добрий вечір; учити вести бесіду за текстом оповідання; вправляти у вживанні слівописів та вчити узгоджувати їх з іменниками (маленький син — малень- ка донька, гостинна бабуся — гостинний дід); збагачу- вати словник прикметниками «гостинний», «лагідний», «привітний», «увічливий», «чарівний»; виховувати чем- не ставлення до людей. Матеріал: роздавальний: м’які іграшки. Хід заняття 1. Психогімнастика. 2. Р обота над віршем Вихователь читає дітям вірш. Добрі слова — Доброго ранку! — Мовлю за звичаєм. — Доброго ранку,— Кожному зичу я. — Доброго дня вам,— Людям бажаю, «Вечором добрим» Стрічних вітаю. І усміхаються В відповідь люди — Добрі слова ж бо Для кожного любі. В. Бірюков Після цього дітям пропонується відповісти на запитання. — Які слова ви вважаєте добрими? (Доброго ранку, доброго дня, будьте ласкаві, вечір добрий.) — Які добрі слова вам зустрілися у віршику? (Доброго ран- ку, доброго дня, вечором добрим.) — Вам приємно, коли до вас звертаються з добрим словом? 3. Г ра «Знайди загублене слово». Вихователь називає прикметник, а діти добирають до нього іменник. Вихователь посилює голос на закінченні, звертає увагу дітей на правильний підбір іменників. Лагідна бабуся — лагідний… (дідусь, тато, син і т. ін.). Привітний хлопчик — привітна… (бабуся, дівчинка і т. ін.). Гостинний рід — гостинна… (оселя, бабуся і т. ін.). Увічливі слова — увічливий… (дідусь, син, хлопчик і т. ін.). Чарівне слово — чарівна… (казка, дівчинка, паличка і т. ін.). 4. Переказ оповідання В. Сухомлинського «Скажи людині: “Доброго дня”». Вихователь читає дітям оповідання. Скажи людині: «Доброго дня» Лісовою стежкою ідуть батько й маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмо- чок лісовий дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся. — Тату, куди бабуся йде? — питає син. — Зустрічати або проводжати,— каже батько й усміхаєть- ся,— ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: «Доброго дня, бабусю!» —Навіщо ж казати ці слова? — дивується син.— Ми ж зовсім її не знаємо. — А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й по- бачиш навіщо. Ось і бабуся. — Доброго дня, бабусю! — каже син. — Доброго дня! — каже батько. — Доброго вам здоров’я! — відказує бабуся і по- сміхається. І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і лис- тя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки — раніше їх і не чути було. На душі у хлопчика стало легко. — Чому це воно так? — питається син. — Бо ми побажали людині доброго дня. В. Сухомлинський Після прочитання оповідання вихователь ставить дітям запитання. — Які «чарівні» слова зустрілися в оповіданні? — Хто промовив ці слова? — Як змінилося все довкола, коли хлопчик сказав добрі слова? — Чому треба говорити добрі слова? Якщо дітям важко повторити дії, про які йдеться в опові- данні, вихователь може запропонувати доповнити речення: — Засяяло (яке?) сонечко, пробіг (який?) вітерець, (як?) стало на душі. Треба заохочувати дітей давати повні відповіді на запитан- ня. Це допоможе їм у набутті навичок переказу тексту. Вихователь ще раз читає оповідання, просить дітей запам’ятати його і переказати. 5. Фізкультхвилинка. — Пальчику, пальчику, Де ти бував? Пальчику, пальчику, Що ти чував? — З меншеньким братом Я кашу варив, Із безіменним Я кашу поїв. Із середненьким У лісі гуляв, А із найбільшим Пісню співав. 6. Г ра «Чарівне слово». Вихователь пропонує дітям сісти на килимок з іграшками. Діти розподіляються на пари й передають одне одному м’яку іграшку, називаючи будьякі «чарівні» слова: спасибі — будь ласка, добрий день — до побачення, дякую — на все добре, доброго здоров’я — до зустрічі тощо. Вихователь допомагає кожній парі індивідуально. 7. Підсумок заняття. — Які «чарівні» слова ми сьогодні згадали? — Вам подобається їх говорити? — Навіщо вони потрібні?
|
