Вплив змагань на емоції юних спортсменів
Виступаючи на змаганнях, спортсмен веде боротьбу за перемогу (за досягнення найвищих результатів), що призводить до виникнення найрізноманітніших емоцій як стенічних, так і астенічних. Переживання юних спортсменів в умовах змагальної 'боротьби виникають під впливом: 1) інтенсивної фізичної і розумової праці, що підвищує життєдіяльність організму; 2) постійної зміни успіху невдачами і навпаки; 3) виникнення різноманітних і гострих ситуацій у боротьбі, бурхливих реакцій глядачів і т. д. Переживання змагальної боротьби мають свої особливості, найважливішими з яких є: 1) яскравість і сила емоцій, які глибоко зачіпають особистість спортсмена і справляють величезний вплив на його діяльність; 2) велика різноманітність переживань, що охоплюють якісно різні емоції — від простого відчуття бадьорості до глибоких моральних почуттів, від стану піднесеного настрою — до афекту і т. д. 3) динамічність емоційних станів, швидкість переходу від одного стану до іншого, іноді зовсім протилежного. При цьому треба мати на увазі, що залежно від умов виступу на змаганнях можуть виникати такі види емоцій: 1) емоції, пов'язані із значними змінами в життєдіяльності організму в процесі спортивних змагань (бадьорість, життєрадісність, підвищена жвавість рухових дій); 2) переживання під впливом досягнення високого рівня досконалості у виконанні технічно складних, важких і небезпечних фізичних вправ (почуття власної гідності, почуття впевненості (рис. 18) і т. д.); 3) емоції, спричинені ходом спортивної боротьби. Вони завжди мають дуже напружений характер, у них відображуються великі зусилля, спрямовані на досягнення перемоги. За своєю інтенсивністю ці переживання набагато переважають емоційні стани, доступні людині у її звичній повсякденній діяльності; 4) естетичні почуття, викликані врочистістю обстановки на змаганнях; 5) моральні почуття, пов'язані з глибоким усвідомленням громадського значення змагання. Інтенсивність емоцій і почуттів залежить від масштабу змагань, складу учасників, підготовленості до змагань, а також від тренованості спортсмена і його індивідуальних психологічних здібностей. Під впливом успішного ведення змагальної боротьби особливо активно розвивається почуття рухового натхнення.. Воно має дуже складну структуру, про що, наприклад, свідчать такі рядки з книги відомого радянського штангіста Ю. Власова «Себя преодолеть»: «Довгий коридор з людей. Я крокую на поміст. Трохи позаду — тренер. Попереду великий зал, тиша і штанга. На штанзі рекордна вага... Підходжу до штанги і пробую гриф... Гриф чудовий. Насічка впивається в шкіру... Зате хват у кистях — мертвий. Пальці не розімкнуться. Розставляю ступні. Максимально точно. Відхилення порушить рух. Штанга не піде вигідною траєкторією. Ступні на місці. Заплющую очі і розслаблюю м'язи. Тіло, як батіг, висить безвільно. Ворушу губами. Читаю улюблені вірші. Ритуал. Він будить мене і допомагає мобілізуватись... Себе перебороти! Перебороти! Я тремчу і горю. Стискуюсь... Я неправильно потіг штангу... Дуже нахилився вперед. Поганої Випростовуюсь і думаю лише про одне— вистояти... Стою, і штанга на грудях. Повітря. Ковтнув і завмер. Сковані м'язи, вагу перекладаю на груди, звільняючи від ваги руки. Кисті розслаблені. Лікті вздовж корпуса. Чекаю команди судді і тремчу... Команда! Вріс у зусилля! Таке відчуття, ніби я втискуюсь у якусь форму. І втиснувся з усіх сил. І все-таки я ще втискуюсь. Готувався до запеклого бою, чекаючи величезного опору, а штанга вже проскочила «мертву точку» і сама йде на витягнуті руки. Рвонуло за нею... Вистояти! Ось-ось відірвуться носки, і судді не зарахують спробу. А спроба майже вдалася, тільки б утримати рівновагу. Завалився, наче стіна височенного будинку, крик. Кричать люди. Крик підганяє. Не здаюсь. З останніх сил упираюсь руками. Весь я в музиці. На межі ревуть басові струни — найпотужніші м'язи. Вплітається стогін маленьких, крихітних волоконець. Слухаю штангу над головою. Слухаю, як одне велике вухо. Тримати!.. Є! –голос судді, І не можна було стримати радість!..». Ця радість була зовнішнім виявом великого почуття рухового натхнення. Воно виникло як наслідок тривалої впертої праці на шляху до встановлення світового рекорду. Рухове натхнення — одна з найважливіших форм стенічних переживань, ставлення, спортсмена до здобуття перемоги, яка має особливо важливе громадське значення. Рухове натхнення включає глибокі переживання з приводу результативного виконання рухової дії. За влучним висловом Ю. Власова, це музика, яку він «слухав» всіма своїми м'язами. Психологічний аналіз перемог і поразок у змаганнях Виступ у змаганні може закінчитися або перемогою, або поразкою. Глибокі переживання, пов'язані з ними, нерідко позначаються і на результатах наступних змагань і на ставленні спортсмена до тренувань. Спортивна перемога, успіх у змаганнях звичайно викликають почуття задоволення, впевненості у своїх силах. У спортсмена з'являється бадьорий, життєрадісний настрій, бажання продовжувати заняття 'спортом. Позитивні емоції здебільшого мобілізують спортсменів-переможців на подальшу посилену роботу над собою для підвищення спортивної майстерності. Проте так буває не завжди. В окремих випадках спортсмен починає зазнаватися, зневажливо ставитися до занять і т. д. Найчастіше це буває в разі поверхового ставлення до своїх дій і вчинків,, до своєї спортивної діяльності взагалі. Спортивні поразки здебільшого також стають причиною дуже сильних емоцій як стенічних, так і астенічних. Стенічні емоції пробуджують нові сили, стимулюють активність, породжують прагнення продовжувати тренувальні заняття. Спортсмен відчуває приплив енергії, спрямованої в основному на аналіз причин своєї поразки і знаходження найефективніших, способів їх усунення. У пригніченому стані настрій знижується, спортсмен розчарований, ображений, знесилений, а в окремих випадках взагалі втрачає віру у свої сили. Найчастіше це свідчить про певні хиби, допущені в навчально-тренувальній роботі, коли спортсмен не має і не чекає доброї поради і доброзичливого аналізу причин поразки. Треба сказати, що перемоги і поразки на змаганнях можна використати як потужні фактори виховання особистості спортсмена, передусім спрямувавши їх на вироблення високоморальних почуттів, уміння правильно оцінювати сили і можливості — як свої, так і інших учасників змагання. При цьому треба мати на увазі, що виховний вплив змагань виявляється не відразу. У спортсменів-новачків, які ще не пізнали перипетій боротьби, не усвідомили громадського значення спортивної діяльності, можна часто спостерігати перебільшене почуття власної значущості, мимовільне загострення уваги на своїй особі. Вони ще добре не уявляють, що всяка перемога досягається великим напруженням і працею. Копітка систематична виховна робота тренера допомагає спортсменові-новачкові поступово перебороти таке ставлення до своєї спортивної діяльності. В окремих випадках допускаються помилки у виховній роботі з учасниками змагань. Це буває тоді, коли, по-перше, високому досягненню на змаганнях надається значення самоцілі; по-друге, якщо під час підготовки до змагань робиться ставка лише на окремих сильних учасників, а не на згуртований міцний колектив; по-третє, коли спорт перетворюється у єдину, всепоглинаючу пристрасть, що глушить громадські інтереси і потреби спортсмена. Правильно організована виховна робота із спортсменами на всьому протязі їх занять спортом виключає можливості появи описаних вище негативних наслідків. Самостійне заняття №4. Тема: Спортивні емоції.
|