Поняття про емоції в спорті..

Впевненість спортсмена у власних силах чи сумніви у своїх здібностях, радість перемоги чи засмучення після невдалого виступу, палка відданість вибраному виду спорту чи відраза до фізичних навантажень - це все безпосередні форми переживання, емоції, що виникають у спортсмена в процесі спортивної діяльності.

Під спортивними почуттями розуміють різноманітні переживання, у яких відбивається ставлення спортсмена до подій, результатів, оточення тощо - всього, що має безпосереднє відношення до його спортивної діяльності.

Спортивні емоции - реакції спортсмена на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників виникаючих в процесі спортивної діяльності, що мають яскраво виражену суб'єктивну забарвленність.

Емоції та почуття спортсмена - важливий фактор у боротьбі за високі спортивні результати. Вони створюють необхідний фон для систематичної багаторічної роботи з метою досягти високого рівня фізичної досконалості.

Зміст спортивних емоцій може бути різним, бо спортсмен постійно перебуває у сфері різноманітних взаємовідносин. Загальна ознака для всіх емоцій - їх суб'єктивний характер. Це означає, що емоції завжди відбивають особисте ставлення спортсмена до тих чи інших явищ. Разом з тим характер переживань залежить від переконань, потреб, інтересів, нахилів, ідеалів тощо. емоції не виникають самі по собі, вони є своєрідною формою відображення дійсності в процесі активної взаємодії спортсмена з навколишнім середовищем. Вони виникають і розвиваються в умовах спортивної діяльності, впливають на неї і постійно супроводжують спортивну боротьбу.

В умовах спортивної діяльності емоції і почуття завжди виступають в єдності з пізнавальними психічними процесами. Вони викликаються актуалізованими образами і думками, тим що спортсмен відчуває, сприймає, уявляє, про що думає. Разом з тим характер переживань спортсмена не може бути зведений лише до функції пізнавальних процесів.

За своєю психологічною структурою більшість переживань юних спортсменів мають вигляд емоційних станів і емоційних властивостей особистості.

Емоційні стани це стани що на певний період забарвлюють всю психічну діяльність юного спортсмена і виступають у вигляді настрою і афективних станів. Н астрій – це своєрідний психологічний фон, на якому відбувається свідома діяльність спортсмена у ньому проявляється загальний емоційний стан юного спортсмена Настрій спортсмена при регулярних спортивних тренуваннях характеризується стійкістю і чітко фіксованою спрямованістю. Він об'єднує в собі приємне, бадьоре, діяльне самопочуття або, навпаки, погане, мляве, дратівливе, що завжди має свою причину. Завдання тренера полягає в тому, щоб своєчасно усунути причини, які викликають небажаний настрій. Для цього треба знати поведінку спортсмена не тільки під час тренувальних занять, а й у побуті.

Настрій часто зумовлюється зовнішніми впливами чи випадковими обставинами, які, на перший погляд, не мають ніякого відношення до самопочуття. Ці причини спортсмен може сам не помічати і не усвідомлювати (наприклад, непомітні порушення функцій окремих систем організму).

Значною мірою на настрій впливають особливості темпераменту і характеру спортсмена. Тому майже неможливо створити умови для доброго настрою у всіх членів команди. Проте можна перебороти негативні прояви настрою у кожного юного спортсмена. Загальною психологічною умовою переборення негативного настрою є тверезий, всебічний аналіз психічного стану і пошуки причин появи астенічних емоцій. Критичне ставлення до своєї поведінки може сприяти виникненню позитивного настрою.

Важливий спосіб усунення негативних форм настрою - турбота про зміцнення морально-вольових якостей особистості, а також створення нормальних умов тренування і відпочинку.

На уроках фізичного виховання у школі настрій учнів створюється передусім організацією самого навчального процесу. Неабияке значення мають також відносини між учителем і учнем, педагогічний такт учителя.

Афективні стани у юних спортсменів звичайно проявляються у поступовому наростанні емоційного напруження при виконанні складних тренувальних завдань, а також під час переборювання перешкод підвищеної складності. На відміну від настрою ці стани завжди мають якесь завершення: це радість юного спортсмена, якщо він добре справився з наміченим планом спортивного тренування, успішно виступив у важких змаганнях; або глибоке незадоволення.

У складних умовах тренувальних занять і особливо під час відповідальних змагань виникають так звані стресові стани. Стрес – це такий емоційний стан, що спричинився несподіваною та напруженою обстановкою. Основним механізмом стресового стану у спортсменів є підвищене напруження певних структур мозку, що забезпечують цілеспрямовану і доцільну поведінку.

За своїм характером і змістом психічний стрес - складне явище, що виникає в ділянці емоційної сфери людини. У його перебігу виділяють три етапи: реакцію тривоги, що спричинюється недостатньою пристосованістю організму до наступної боротьби з труднощами; стадією резистентності(опірність), під час якої створюються оптимальні умови для успішного подолання труднощів; і стадію виснаження, коли гранично послабляються захисні механізми. Стресові стани у різних спортсменів проходять по-різному. Це залежить від рівня фізичної і психологічної підготовки спортсмена, його вміння швидко орієнтуватись в обстановці, індивідуальних і характерологічних особливостей, досвіду поведінки в загострених ситуаціях.

Емоційні властивості характеризують перебіг емоцій особистості юного спортсмена. Вони виступають в напрузі та її вирішенні, розглядаються як позитивні негативні та невизначені, характеризуються полярністю Зрозуміло, ці властивості впливають на різні прояви психіки спортсменів і на спортивну діяльність.

Емоції юних спортсменів можна поділити на дві групи: стенічні і астенічні. Стенічні емоції значно підвищують рівень прояву всіх фізичних якостей і насамперед сили і швидкості. Під впливом цих емоцій точніше формуються рухові навички. Астенічні емоції досить різко знижують психофізіологічний потенціал юного спортсмена.

Позитивна оцінка виступів спортсменів, як правило, викликає у них стенічні емоції. Осудження ж, навіть незначні за своїм характером, призводять до виникнення у юних спортсменів досить глибоких астенічних емоцій. Систематична практика успішного подолання внутрішніх перешкод різного ступеня складності сприяє тому, що у юного спортсмена в основному виникають стенічні емоції, він стає впевненішим у своїх діях, більш рішучим.