Облік розрахунків з державними фондами соціального страхування

Право працівників на матеріальне забезпечення в старості, а також у paзi хвороби i втрати працездатності закріплене Конституцією України i гарантується широким розвитком мережі державного соціального страхування. Уci бюджетні установи, які використовують працю найманих працівників, є платниками внесків на загально - обов’язкове державне страхування i збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування.

Тарифи обов’язкових внесків на державне соціальне страхування встановлюються законами України. На 2010 р. встановлені ставки внесків нарахування на заробітну плату в таких розмірах:

у пенсійний фонд від об’єкта оподаткування – 33,2 %;

у фонд страхування на випадок тимчасової втрати працездатності – 1,4 %;

у Фонд страхування на випадок безробіття – 1,6 %;

у Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві – індивідуально.

Об’єктом оподаткування є суми фактичних видатків на оплату пра-цiвникiв, включаючи видатки на виплату основної i додаткової заробітної плати, інші заохочувальні i компенсаційні виплати, з яких утримується прибутковий податок.

Для установ i організацій, на яких працюють інваліди,в 2010 році застосовуються ставка нарахування на заробітну плату в Пенсійний фонд 4 % (на фонд оплати праці працюючих інвалідів).

Бюджетні установи здійснюють розрахунки з державними страховими фондами по внесках i зборах по закінченні календарного місяця не пізніше за терміни, встановлені для отримання заробітної плати з реєстраційних (поточних) і спеціальних реєстраційних рахунків.

За рахунок коштів Фонду страхування на випадок тимчасової
втрати працездатності виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, у зв’язку з вагітністю i пологами. Bci інші виплати за рахунок Пенсійного фонду i страхових фондів здійснюються через органи соціального захисту населення.

Допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності нарахо-вується по листках непрацездатності (лікарняних) i виплачується ра­зом із заробітною платою по платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях. Рішення про призначення допомоги за період непрацездатності приймає комісія з соціального страхування, яка створюється в установі. Розмір допомоги залежить від розміру заробітної плати і від страхового стажу (ст. 37 Закону 2240 „Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності i витратами, зумов-леними похованням i народженням” в таких розмірах: при страховому стажі до 5-ти років – 60 % середньої заробітної плати; до 8-ми років – 80 % сере-дньої заробітної плати; понад 8 років – 100 % середньої заробітної плати.

Відповідно до закону 2240 „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” перші п’ять календарних днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів установи за основним місцем роботи i відносяться на видатки з оплаті праці праців-ників бюджетних установ по КЕКВ 1113 „Виплати по тимчасовій непраце-здатності” (оплаті підлягають тільки робочі дні з 5-ти календарних);

З шостого дня непрацездатності за весь період втрати праце-здатності до відновлення працездатності допомога виплачуєть­ся за рахунок коштів Фонду страхування на випадок тимчасової втра­ти працездатності.

Основні бухгалтерські проводки з обліку розрахунків з державними страховими фондами надамо у табл. 4.1.

Таблиця 4.1