Quot; Цит. за: Огіснко І. — Українська культура. — С. 93. " Киевская старина. — 1893. Т XLIII. — С. 172.

вим. Тоді Катерина запросила до себе даму на прізвище Шаргород-ська — племінницю духівника імператриці отця Федора Дуб'янського, який був і її, Катерини, духівником. Отця Федора Єлизавета привезла зі свого українського помістя, він таємно вінчав її, тоді ще велику княгиню, з Олексієм Розумовським у церкві підмосковного Перово. Домовилися, що Катерина зголоситься смертельно хворою і запросить отця Федора на сповідь. На «сповіді» Катерина передала листа імператриці і, врешті, за допомогою духівника була прийнята. їй вдалось нейтралізувати становище і уникнути видворення за межі Росії.

Одіозною фігурою в російській історії став Олексій Григорович Ро-зумовський, глава цілого клану Ро-зумовських, що відіграли видатну роль у політичному й культурному житті імперії.

Олексій Розум, син козака з хутора Лемеші під Козельцем біля Києва, втік із дому, бо п'яний батько ганявся за ним із сокирою — не любив, коли старший син читав книги. Через кілька років, коли батько вже помер, Олексій подав звістку з Петербурга: він забрів до якогось дяка, співав у церковному хорі, звідти його взяли до співацької капели, а відтак став він дуже важливою персоною і просив відправити до столиці улюбленого молодшого брата Кирила. Олексій Розум, або, як звичайно починали прозиватися ті, хто хотів стати шляхетнішим, Розу-мовський, був парубок показний, гарний, голос мав красивий і вдачу незлобиву, хоча п'яний виявляв батькову спадкову гнівливість і лупив і кулаками, і батогами будь-кого із вищого оточення імператриці.

Надзвичайне положення Олексія Розумовського полягало в тому, що він став таємно вінчаним чоловіком великої княгині, а пізніше імператриці Єлизавети Петрівни. При дворі з'явився не тільки брат його Кирило, який, відправлений на науку за кордон, повернувся з сяким-таким знанням іноземних мов і шістнадцяти років був призначений президентом Петербурзької академії; придворне звання статс-дами одержала і царицина свекруха Наталка Розу-миха, яка, залишившись тіткою з козацького хутора, виявляла природний розум і гідність. Розумовські тримали себе досить обережно, й єдине, в чому вони, а особливо Наталка Розумиха, виявляли велику енергію, — це у влаштовуванні своїх родичів і земляків на різні вигідні посади, зрештою, не такі вже й високі. В подальшому, коли Кирило Розумовський став гетьманом України, вищий прошарок української старшини використовував свої петербурзькі позиції за його допомоги.

Розумовські не влаштовували, як тоді казали, «партії» і не групували навколо себе українських виходців. Проте певні зв'язки були. Українська церковна петербурзька верхівка знаходилась у дружніх стосунках з Олексієм Розумовським, і коли той побудував біля Анічкового палацу церкву, то покликав усіх їх на освячення — з наступними гостинами.

Розумовський привіз 1745 р. з України видатного співака й диригента Марка Полторацького, який згодом стає директором Співацької капели. Сім'я Полторацьких відігравала велику роль у культурному житті Петербурга; його учнями були і Березовсь-кий, і Бортнянський, і Степан Дави

дов. Дочка Полторацького була пошлюблена з відомим культурним діячем О.М. Оленіним, дім якого став і салоном петербурзької інтелігентської еліти, і місцем, куди охоче приходили освічені петербурзькі українці. До Петербурзької Академії мистецтв привозили з гетьманської столиці Глухова і юних художників для продовження навчання; тут були і хлопці, батьки яких мали в Україні славне художницьке ім'я (Левицький, Боровиковський), були й ті, хто повністю завдячував Петербургові та Італії своєю академічною освітою.

Вихідці з України утворили в імперській столиці та в інших містах особливий культурний світ — світ маргінальний, який неможливо однозначно віднести ні до української, ні до російської культури. Як правило, вони тримаються земляцтва, приїжджають додому в свої садиби, де також складаються певні культурні осередки. Загальноімперська культура твориться значною мірою вихідцями з України і, хоч непростими шляхами, та все ж повертається на батьківщину.