П. 3.3. Функції макроекономічного прогнозування

Роль макроекономічного прогнозування виявляється через його функції. Прицьому реалізуються такі завдання:

- теоретико-пізнавальне: вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачанням змін у майбутньому;

- практичне (управлінське) – можливість прийняття на основі інформації про розвиток об’єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.

Головні функції прогнозування такі:

1) науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів та тенденцій розвитку національної економіки – передбачає з’ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.

Етапи (стадії) наукового аналізу об’єкта прогнозування:

1. Ретроспекція – дослідження історії розвитку об’єкта прогнозування для забезпечення його систематизованого опису:

= визначення джерел прогнозної інформації;

= збирання, зберігання та обрабка інформації;

= з’ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об’єктів прогнозування, методів виміру і представлення інформації.

2. Діагноз – визначення нинішнього стану об’єкта прогнозування (науковий опис основних характерних ознак):

= аналіз об’єкта прогнозування, що становить основу прогнозуваної моделі;

= розробка моделі прогнозування;

= вибір адекватного методу прогнозування.

3. Проспекція – розробка самого прогнозу (за даними діагнозу складається прогноз розвитку національної економіки):

= оцінка достовірності, точності та обгурнтованості прогнозу;

= синтез, тобто систематизація окремих прогнозів;

= оцінка повноти інформації, уточнення;

= коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.

2) дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах – формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обгрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур);

3) оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому, передбачення нових ситуацій та їх оцінка – запропоновані рекомендації мають супроводжуватися оцінкою результатів майбутнього державного втручання або невтручання в економічне життя суспільства;

4) виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у перспективі, нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору цепних рішень – реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їх аналіз та порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату,часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) та невизначенності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).