Еволюціоністська концепція культури Е.Тайлора

Англійський учений Тайлор (1832-1917) спочатку готувався до торгово-промислової діяльності. Але доля розпорядилася інакше. Опинившись волею обставин в 1855 р. в Америці, він серйозно зацікавився вивченням древніх культур цього континенту. Повернувшись на батьківщину, він увесь свій час почав віддавати вивченню традиційних культур. В 1865 р. Тайлор видав свою першу працю "Дослідження в області древньої історії людства". У нім він відстоював ідею прогресивного розвитку культури від епохи дикості до сучасної цивілізації. Різницю в побуті й культурі окремих народів Е. Тайлор пояснював неоднаковістю досягнутих ними щаблів розвитку. За першою роботою пішли "Первісна культура" (1871), "Антропологія" (1881), "Про метод дослідження розвитку установ" (1888). Офіційну посаду (хоронитель етнографічного музею в Оксфорді) учений зайняв лише в 1883 р. В 1886 р. він став професором кафедри, що відкрилася в Оксфордському університеті, антропології.

Свою еволюціоністську концепцію розвитку культур Тайлор найбільше повно виклав у книзі "Первісна культура". У ній він всебічно розвивав ідею прогресивного розвитку культур, протиставляючи її "теорії виродження" графа Ж. де Местра. Суть останньої можна звести до двох положень. По-перше, історія культури починається з появи на Землі напівцивілізованої раси людей; по-друге, із цієї стадії культура пішла двома шляхами: назад, до суспільства дикунів, і вперед, до цивілізованих людей. Дана теорія прагнула згладити деякі протиріччя креаціоністсько-богословської концепції. Відповідно до релігійних уявлень, люди були створені вже з певним (і чималим) рівнем культури. Сини Адама займалися землеробством і скотарством, їхні найближчі нащадки побудували корабель-ковчег і намагалися скласти з обпаленої цегли Вавилонську вежу. Але тоді звідки узялися дикі мисливці й рибалки? Вони поступово деградували й стали носіями нижчої культури.

Е. Тайлор не заперечував можливості регресивних змін у культурах у результаті історичних або природних катаклізмів, але при цьому стверджував, що магістральним напрямом в історії людства є еволюційний прогресивний розвиток культур. Він уважав також, що напрямок цього розвитку самоочевидний, тому що дуже "багато відомо фактів, які по своїй послідовності можуть бути розміщені в одному певному порядку, але ніяк не у зворотному". Тайлор був переконаний, що всі культури повинні пройти приблизно ті ж стадії в загальнокультурному розвитку, що й цивілізовані (європейські країни), від неосвіченого стану до освіченого, коли все більшу роль повинні грати раціоналістична наука й ідеологія.
Ідеалом, зразком для нього були точної, природні, науки. У своїх дослідженнях Е. Тайлор намагався застосувати природничо-наукову систематику. Одиниці вивчення для нього - окремі елементи культури. Це або окремі категорії матеріальної культури (знаряддя праці, списи, лук і стріли, тканини), або явища духовної культури (міфи, жертвоприносини, ритуали й т.д.).

Всі явища культури Тайлор уподібнював "видам рослин і тварин, досліджуваних натуралістами". На його думку, "історія людства є частина або навіть часточка історії природи й людські думки, бажання й дії узгоджуються із законами настільки ж чіткими, як і ті, які управляють рухом хвиль, сполученням хімічних елементів і ростом рослин і тварин".

До числа найважливіших закономірностей Е.Тайлор відносив "загальну подібність природи людини" і "загальну подібність обставин її життя". Всі народи й всі культури з'єднані між собою в безперервний і еволюційний ряд, що прогресивно розвивається. Особливо Тайлор підкреслював поступовий характер еволюції, розвиток від простого до складного.

Природничо-науковий метод Е.Тайлора страждав істотним недоліком: еволюція явищ або елементів культури вивчалася поза залежністю й зв'язком їх один з одним. Культура є лише сукупність, по його визначенню, знарядь праці, зброї, техніки, обрядів, вірувань, ритуалів і т.д. Вона не становить цілісного явища. Однак Тайлор сам відчував недоліки такого способу вивчення й розумів, що явища культури тісно пов'язані між собою. Він писав "про ту мовчазну згоду, або єдність, що у такому сильному ступені спонукує цілі народи з'єднуватися у вживанні спільної мови, у сповіданні спільної релігії, у досягненні спільного рівня мистецтва й знання". Але ці положення ніяк не впливали на хід його ж досліджень і узагальнень, у тому числі викладених у книзі "Первісна культура". Проте прийоми природничо-наукового вивчення явищ культури, пошуку їхніх спільних рис згодом отримали назву типологічного порівняння й стали складовою частиною порівняльно-історичного методу. У процесі вивчення культур Е.Тайлор застосовував також "метод пережитків". Під пережитком він розумів "живе свідчення або пам'ятник минулого", "ті обряди, звичаї, погляди та інше, які, будучи в силу звички перенесені з однієї стадії культури, властивій їй, в іншу, більш пізню, залишаються живим свідченням або пам'ятником минулого". Таких "пережитків", що збереглися від древніх часів, Е.Тайлор у множині знаходив у побуті народів Європи сучасної йому епохи. Наприклад, побажання здоров'я при чханні - залишок віри в те, що через отвір у голові можуть увійти або вийти духи, жертвоприношення при закладенні будинків, упередження проти оживлення потопельників і т.д. На підставі таких слідів більш древньої культури можна було реконструювати колишні культури.

У своїх дослідженнях Е.Тайлор не торкався питань розвитку сім'ї, роду, інших громадських організацій. Його мало цікавив розвиток техніки й матеріальної культури. Явний акцент у вивченні культури Е.Тайлор робив на аналізі її духовної сторони, релігії, магії й пов'язаних з ними обрядів. Він був автором анімістичної теорії релігії, що викликала згодом бурхливі суперечки серед дослідників культури.

В основі релігійних обрядів і вірувань дикунів, на думку англійського дослідника, лежить "віра в духовні суті", позначена ним терміном "анімізм". Причину появи анімізму він бачив у необхідності для первісних людей відповісти на дві групи питань. "Вони намагалися зрозуміти, по-перше, що становить різницю між живим і мертвим тілом, що становить причину сну, екстазу, хвороби й смерті. І, по-друге, що таке людські образи, що з'являються в снах і баченнях".

У результаті міркувань над цими проблемами з'являється поняття про особисту душу або дух, зміст яких у примітивних суспільствах може бути визначене в такий спосіб. "Душа є тонкий нематеріальний людський образ, по своїй природі щось подібне до пари, повітря або тіні. Вона становить причину життя й думки в тій істоті, що вона одушевляє. Вона незалежно й неподільно володіє особистою свідомістю й волею свого тілесного власника колись і тепер. Вона здатна залишати тіло й переноситися з місця на місце. Здебільшого невловима й невидима, вона виявляє також фізичну силу і являється людям переважно як фантазм, як примара, відділена від тіла, але подібна з ним. Вона здатна входити в тіла інших людей, тварин і навіть речей, оволодівати ними й впливати на них".

З первинної ідеї душі поступово розвилися більш складні релігійні уявлення - про духів природи, рослин, про загробний світ, про великих богів природи, про верховного Бога. Е.Тайлор найдокладнішим способом розглядав поступовий розвиток релігійних уявлень у різних народів світу від розрізнених анімістичних вірувань, фетишизму, культу окремих тварин до сформованих політеїстичних релігійних систем і сучасних світових релігій. Анімізм, таким чином, є "мінімум релігії", перша релігія, що з'явилася разом з виділенням людини із царства тварин і появою культури. Він являє собою, згідно Тайлору, основу, першоджерело архаїчних і сучасних релігій.

У книзі "Первісна культура" учений сформулював ряд проблем, що згодом стали істотними аспектами у вивченні культур. Цим був покладений початок їхнього вивчення. Наприклад, про недостатність розробки нашої мови у світлі строгих еталонів природних наук. "Мова, - писав Е.Тайлор, - одна з тих сфер, у яких ми мало піднялися над рівнем дикуна". Згодом проблема вдосконалювання мови стала основою цілого напрямку у філософії (неопозитивізм) і в логіку науки.

Положення Тайлора про особливий склад розуму в дикунів передбачило бурхливі дискусії про "первісне мислення", що виникли в науці про культури в середині XX ст. "У нижчих рас, - відзначав Е.Тайлор, - на всій земній кулі, вплив зовнішніх явищ на внутрішній світ людини веде не тільки до констатації фактів, але й до створення міфів; і це повторюється з такою сталістю, що може бути визнано психічним законом".

Серйозний розвиток в XX ст. отримав аналіз сукупності різноманітних відомостей про містичні, екстатичні стани й способи їхнього досягнення в культурах. На жаль, Е.Тайлор, описавши в систематичній формі різні види подібних культурних явищ, не спробував вникнути в призначення таких феноменів в етнокультурних спільнотах. Він лише кваліфікував подібні ритуали як патологічні, як хворобливий прояв релігійних обрядів і традицій, шкідливих пережитків, що не вписуються в просвітницько-раціоналістичний образ цивілізованого суспільства, що він відстоює у книзі "Первісна культура" на противагу неосвіченому й примітивному архаїчному типу культури.

Еволюціоністська концепція культури Е.Тайлора вплинула на вивчення культур останньої третини XIX ст. Вихід книги "Первісна культура" став подією у світі науки, у першу чергу це стосується досліджень становлення духовної культури від первинних релігійних вірувань до світових релігій.