“ В. л.,стійкий тип поетич|ної структури в межах роду літературного. Виділяють осн|. види епосу (епопея, роман, повість, оповідання|оповідання|, поема), лірики (лірич|. вірш, лірич|. поема, пісня), драми (трагедія, драма, комедія)... Іноді|інколи| поняття В. л. і жанру змішуються зважаючи на|внаслідок,унаслідок| складність їх теоретич|. розмежування” [27, с. 117].
Ю. Айхенвальд. Епос
“ Е. (грецькою означає оповідання, розповідь|оповідання|) — один з трьох родів, на які розподіляється поезія (епос, лірика, драма)”. “...Світова література знає такі твори|створінь|, які являють|уявляють| собою зразки|взірці| епосу в його чистому вигляді|виді|. Такі, наприклад, знамениті поеми «Іліада» і «Одіссея». Там автор (або автори) себе абсолютно|цілком| усувають, своїх особистих|особових| відчуттів|почуттів| і думок не висловлюють; у тіні великих подій, біля підніжжя героїзму ніби загубилася його особистість|особистість|, або він її навмисно загубив”. “Стародавній|древній|, типовий епос ніби читає книгу світу|світу| — по складах: він не поспішає|квапиться| переходити від предмету до предмету, а довго|подовгу| зосереджується на кожному з них, описує його у всіх подробицях|докладності|, не раз і не двічі, — вдається до повторень”. “Епічний поет в полі свого спостереження утримує більше коло|коло| фактів і подій|випадків|; картина, яку він пропонує, дуже повна|цілковита|, дуже багата змістом|вмістом,утриманням|, і відповідно|відповідно до| цьому, змістовність, наочність|предметність|, конкретність складають неодмінну умову епосу” [27, с. 118].
