Г.В.Ф. Гегель. Естетика
“Важливішою за|поважніш зовнішню сторону є життєвість характерів|вдач|, які не можуть бути просто уособленням яких-небудь цілей, як це дуже|занадто| часто трапляється у|в,біля| наших сучасних драматичних поетів... Недостатньо і чисто поверхневої|поверхової,зверхньої| індивідуальності, оскільки тоді зміст|вміст,утримання| і форма починають|розпочинають,зачинають| розпадатися за прикладом алегоричних фігур”. “Головне при цьому — не просто широта своєрідних рис вдачі, а всепрониклива| індивідуальність... Такі, наприклад, індивіди в трагедіях Софокла, хоча в них і немає того багатства особливих рис|меж|, з|із| яким виступають|вирушають| перед нами епічні герої Гомера. З|із| нових поетів головним чином Шекспір і Гете створили найбільш життєві характери|вдачі|, тоді як французи, особливо в своїй ранній драматичній поезії, задовольнялися швидше|скоріше,скоріш| формальними і абстрактними представниками загальних|спільних| типів і пристрастей, чим достовірно живими|жвавими| індивідами”. “В епосі широта і різносторонність характерів|вдач|, обставин, подій, що відбуваються|походять|, може одержати|отримати| достатній простір, в драмі ж найповніша дія надає|робить,виявляє,чинить| зосередженості в певній колізії і боротьбі навколо|навкруг,довкола| неї” [цит|. за 27, с. 152].
