“ Характером|вдачею| ми називаємо таку форму взаємодії героя і автора, яка має на меті|задавання| створити ціле героя як певної особистості|особистості| <...> герой з самого початку|з самого початку| представлений як ціле <...> все сприймається як момент характеристики героя, виконує характерологічну| функцію, все зводиться і служить відповіді на питання: хто він”. “Побудова|шикування| характеру|вдачі| може відбуватися двома основними способами|направленнях|. Перший ми назвемо|накликатимемо| класичною побудовою|шикуванням| характеру|вдачі|, другий — романтичною. Для першого типу побудови|шикування| характеру|вдачі| основою є|з'являється,являється| художня цінність долі...“. “На відміну від класичного романтичний характер|вдача| є самочинним| і ціннісно ініціативним.|передбачає| Цінність долі для художнього завершення при цьому є непридатною. Тут індивідуальність героя розкривається не як доля, а як ідея або, точніше, як втілення ідеї”.
“Якщо характер|вдача| встановлюється стосовно цінностей світогляду, виражає|виказує,висловлює| пізнавально-етичну настанову людини в світі..., то тип далекий від меж|кордонів| світу|світу| і виражає|виказує,висловлює| настанову людини стосовно вже конкретизованих| і обмежених епохою і середовищем|середою| цінностей, до благ, тобто до сенсу|змісту,рації|, що вже став буттям (у вчинку характеру|вдачі| сенс|зміст,рація| вперше|уперше| стає буттям). Характер|вдача| у минулому, тип в сьогоденні; оточення характеру|вдачі| дещо символізоване|, наочний|предметний| світ навколо|навкруги,довкола| типу є інвентарним|. Тип — пасивна позиція колективної особистості|особистості|”. “Тип не лише|не лише| сплетений з|із| навколишнім світом (наочним|предметним| оточенням), але|та| зображується|змальовується| як обумовлений ним у всіх своїх моментах, тип — необхідний момент певного оточення (не ціле, а тільки|лише| частина|частка| цілого). Тип припускає|передбачає| перевагу|вищість| автора над героєм і повну|цілковиту| ціннісну непричетність його до світу героя; звідси автор абсолютно|цілком| критичний. Самостійність героя в типі суттєво знижена...” [цит|. за 27, с. 110].
