Індуістське мистецтво.

Значні зміни проходять в індійському мистецтві в середині – наприкінці першого тисячоліття. В цей час буддизм витісняється індуїзмом, що проповідував, передусім, поклоніння Шиві і Вішну. Нова культова символіка змінює і планування, оформлення храмів і образність скульптури.

Архітектура. Естетична основа храмової архітектури – рух. Об’єм планується таким чином, щоб людина повільно обходила його, рухаючись до центру; частини храму постають у всій своїй символіці і, водночас, як єдине ціле. Одним з чудес світового храмового будівництва вважається “Чорна пагода” – храм Сонця в Конараці на березі Бенгальської затоки. Це – сорокаметрова заввишки піраміда на постаменті з 24-ма висіченими барельєфно чотирьохметровими колесами – по шість з кожного боку. Сім кам’яних коней – від них залишились лише п’єдестали – мчать цю “світову башту” в океан. Не менш уславлений шиваітський храм Кайласанатх в Еллорі, висічений із скелі і символізуючий священну гімалайську обитель Шиви. Фактично гора перетворена у твір мистецтва. Обробка скелі йшла від верхівки до підніжжя. За ретельно складеним планом оброблялись фасад, святилище, зал, входи, освятительні колони та аркади. Чудові статуї та рельєфи у гармонійному поєднанні прикрашають храм. Довершена за силуетом та розкішно декорована споруда трохи більша, ніж Парфенон, за площею і в півтора рази вища. Величезний храм-гора містить в темному печерному святилищі святиню – образ бога.

До шедеврів світового мистецтва відносяться і інші скельні храмові комплекси – Кандарья Махадев в Каджурахо, Лінгарадж в Бхубанесварі, Дхармараджа в Махабаліпурамі. Останній з названих – у вигляді царської колісниці висотою 11 м. з триярусним пірамідальним дахом. Храми з пірамідальним дахом були дуже популярні. В основі храм має квадрат, на ярусах його даху встановлюються в ряд невеликі башточки. Їх розмір зменшується з висотою ярусу і в кожній башточці – підковоподібне псевдовікно., що є характерним декоративним елементом. Башточки символізують житла душ. Яскравим зразком такого типу є храм Бріхадешвара в Танжорі, побудований на початку ХІ століття. Він має 13-поверховий дах; висота храму – 55 м., а увінчує споруду моноліт вагою 80 т. Більшість храмів прикрашена сценами переважно еротичного змісту, оскільки кохання між чоловіком і жінкою розглядалось як вияв вищого пориву до злиття з Абсолютом.

Скульптура. Особлива увага скульпторів тієї доби зосереджується на формуванні образу Шиви Натараджа – Шива – цар танцю. Ці статуї О.Роден назвав найдосконалішим в світі зображенням ритмічного руху. Шива зображувався танцюючим в своєму небесному житлі на горі Кайласа. В його репертуарі не менше 108 танців, якими творець Всесвіту висловлював ніжність, пристрасть чи гнів. Шива, як бог всього сутнього, містить і чоловічі і жіночі риси, тому в правому вусі має довгий чоловічий кульчик, а в лівому круглий жіночий. Права нога небесного танцюриста спирається на розпластаного демона-карлика, джерело зла та незнання. Руки і ноги карлика напружені, пролпорції подібні до немовляти, але могутнє тіло уособлює ідею матерії як початок розвитку. Шива ж – господь і мета розвитку, цар знання. З тіла карлика виростають дві напівкруглі галузки “світового дерева” з листочками полум’я. Утворюється полум’яне коло-німб навколо постаті Шиви, що символізує матеріальні сили Всесвіту (Майї), Шива ж панує над колесом вогню, змушує його рухатись. Стикаючись з матерією і не виходячи за її межі, Шива демонструє єдність духу і матерії.

В своєму танці Шива творить світ, зберігає його і руйнує. Відповідно, в правій руці, що піднята вище плеча, він тримає маленький барабанчик дамару, символ пробудження Всесвіту. В лівій руці Шиви – полум’я Агні, символ очищення і оновлення світу. Друга права рука сильно зігнута в лікті і повернута долонею вперед жестом заохочення. Друга ліва рука витягнута навскоси перед грудьми паралельно лівій зігнутій нозі в положенні, що означає владу і силу. По обидва боки від голови – 30 пасем волосся символізують енергію, яку випромінює Шива. Жести і положення рук ідеально співзвучні положенню ніг і потрійно зігнутому тілу (трибханга – три нахили), що чотири – або вісім в інших варіантах – руки Шиви здаються цілком природними. Обличчя Шиви ніби незворушне, але його оживляє ледь помітна загадкова посмішка. Два ока Шиви-Натараджі – це сонце і місяць, а третє в лобі – вогонь. Навколо шиї та талії обвились кобри, а в зачісці русалка, що уособлює Ганг. І чим глибше ми аналізуємо цей шедевр мистецтва, тим більше захоплюємось його змістовою ємкістю і художньою виразністю.