Ознаки фонеми. Дистрибуція
Ознаки фонеми: 1. Класифікаційні (протиставляють фонеми групами): вокальність / невокальність; консонантність / неконсонантність. Голосні фонеми – вокальні й неконсонантні; сонорні приголосні фонеми (вокальні й консонантні); шумні приголосні фонеми (невокальні й консонантні). 2. Диференційні (слугують для індивідуального розрізнення кожної фонеми, тобто ці ознаки не просто властиві фонемі, а самі по собі достатні для розрізнення двох фонем, усі інші ознаки яких є спільними). Для шумних приголосних фонем ознака "дзвінкість – глухість" розрізняє фонеми / б / – / п /, / з / – / с /, / з' / – / с' / і т. ін. Але вона не розрізняє, скажімо, фонеми / б / – / с /, / б / – /с/, оскільки для наведених пар, у яких перша дзвінка, а друга глуха, ця ознака не є їх єдиною розбіжністю. Зокрема, фонеми / б / – / с / розрізняються не тільки дзвінкістю – глухістю, а ще й низькою та високою тональністю, переривчастістю чи непереривчастістю. 3. Інтегральні (могли б відрізняти одну конкретну фонему від іншої, але не спроможні це виконати, оскільки у фонологічній системі немає відповідної парної фонеми). Наприклад, ознака глухості є інтегральною для фонеми / ф /, тому що в системі українських фонем відсутні відповідні дзвінкі фонеми тощо. 4. Нульові (не можуть бути залучені до певної фонеми чи певної групи фонем для їх виділення з-поміж інших фонем). Усі голосні звуки української мови є неназальними, тобто ротовими. Тому цю ознаку не можна використати як диференційну для характеристики українських голосних фонем. Фонеми характеризуються дистрибуцією, тобто здатністю виступати в певній позиції. Дистрибуція – сукупність позицій, в яких можлива звукова реалізація фонеми. Наприклад, для фонеми /у/ під наголосом можливі такі її типові позиції: ізольована (прийменник у), між твердими приголосними (тут), після м’якого приголосного перед твердим (всюди), після твердого приголосного перед м’яким (будь), між м’якими приголосними (люлька), абсолютний початок слова перед твердим та м’яким приголосним (уряд), абсолютний кінець слова після твердого й м’якого приголосного (козу). Ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакоюназивають кореляцією. Наприклад, для системи приголосних української мови характерна кореляція за дзвінкістю – глухістю, твердістю – м’якістю.
|
