РАСА-III: Арії

Як ми вже знаємо, найтехнологічніша периферія білої раси 9—6 тис. до н. е. знаходилась у районі Близького Сходу і Малої Азії, де були найсприятливіші умови для сільського господарства — на відміну від приполярної Борії (нагадаємо, що Близький Схід тоді знаходився приблизно на тій самій широті, що й нинішня Україна). Форпостом тодішньої цивілізації був згаданий вище Яригон-Єрихон. Досягнувши небачених на той час техно­ло­гічних висот, європеоїди Яригона покинули його у 7 тис. до н. е. “ Що стало причиною їхнього уходу, ми не знаємо ”[220]. Але відомо, що незадовго перед цим, а саме близько 7562 року до н. е., відбулося зміщення літо­сфери. Це призвело до різких кліматичних змін, руйнування існуючої екологічної ніші та глобальної кризи.

Глобальна криза та її подолання

Водночас на території Європи почали виникати умови, сприятливі для ведення сільського господарства. Тому приблиз­но через тисячоліття, коли відбулося утвердження голоцену (тобто клімат у цілому вже майже не відрізнявся від сучасного)[221], почалося переселення європеоїдів з Близького Сходу і Малої Азії на територію Європи, передусім на Балкани і у Північне Надчорномор’я[222]. “ Переселенці з Близького Сходу, особливо з Малої Азії, несли в Європу землеробство, скотар­ство, навички металообробки, нові технології обробки керамі­ки — всі ознаки прогресивного відтворюючого господарю­ван­ня ”[223]. Найкраще простежено переселення в Борію з Чатал-уюка, що обґрунтовано комплексом даних лінгвістики (відповідність написів святилища Чатал-уюка нижньодніпровському Шу-ну­ну), археології (знахідки Чатал-уюкського посуду біля Кам’яної Могили), антропології (залишки людей східносеред­земно­мор­сь­кого типу в могильниках дніпровського Надпоріж­жя), зоології (кістки найдавніших домашніх тварин близькосхідних типів на посе­леннях від Дністра до ріки Молочної, на якій стоїть Кам’­я­на Могила)[224]. Зауважимо, що в момент взаємодії обидві спіль­ноти перебували в стані системної кризи, викликаної пору­шенням екологічної рівноваги на заселених ними територіях.

У результаті взаємодії європеоїдів Бóрії з їх техноло­гічною периферією (Близький Схід та Мала Азія) і розвитку в умовах перехідного клімату (від полярного до помірного) в расотворчому казані Північного Надчорно­мор’явиникла нова європеоїдна раса[225]. Вона сформувалася в процесі подо­лання глобальної кліматично-екологічної кризи, ви­кли­каної зміщенням літосфери. Якщо мислити системно, то нова раса була відповіддю людства на глобальну кризу, більше того — вона була єдино можливим засобом подолання кризи.

Цю расу іноді позначають терміном “індоєвропейці”. Зрозуміло, що себе вони так не називали, тим більше, що ця назва з’явилася лише у 19 столітті як науковий термін для позначення сім’ї споріднених мов. Самоназва, судячи з усього, була АРІЇ (ярі, сонячні, життєспроможні, пасіонарні, сильні), принаймні саме так називали себе їхні нащадки у II тис. до н. е.

Тому, якщо бути науково коректним, то краще вживати термін “арійська раса”. Що ж стосується терміну “індоєвропейці”, то він фактично позначає сім’ю народів, які виникли внаслідок поширення по світу арійських народів і їх змішувань з народами інших рас. Тобто арійці — це найбільш расово чисте ядро індоєвропейців.

У науковому світі терміном “арійці” частіше позначають лише один фрагмент розвитку арійської раси, а саме племена, які в середині II тис. до н. е. прийшли в Ірані в Індію. “ Працями кількох поколінь учених коло пошуків прабать­ківщини аріїв — від Індії до Скандинавії — звузилось, нарешті, до низин Дніпра. Заслуга в цьо­му належить німцю К. Ріттеру, англійцю Г. Чайльду, австрійцю П. Кречмеру, болгарину В. Георгієву, украї­нцю В. М. Даниленку, американці М. Гімбутас, росіянину О. Н. Трубачову ”[226].

На території України арії створювали свої дер­жави. Можливо, якась із них мала ім’я “Сонце­подібна Аратта” (як стверджує Юрій Шилов), хоча слово “Аратта” (“Арта”) більше нага­дує назву не держави, а краю[227]. Важливо, що ця назва зафік­сована і на глиняних табличках з прашу­мер­ськими письменами, знай­дених в основному в Подунав’ї (т. зв. археологічна куль­тура Кереш, VI тис. до н. е.), і на табличках Месопотамії[228]. Українська земля просто нашпигована матері­альними залишками дивовижної цивілізації, відомої під назвою “Трипільська цивілізація”.

Північне Надчорномор’я— це особлива територія в історії людського роду, оскільки тут народились дві раси — бореальна і арійська (друга вийшла з надр першої). «Це безкрайні і багаті звіром та травами степи, де руси-індоєвропейцівперше у світі приручили дикого коня і, внаслідок цього (лише одна з причин), підкорили цей світ. Саме слово-поняття “князь-конязь-конунг-кьоніг” походить від руського “конник” (кіннотник), як і “шевалье-кавалер-кабаль­еро” від слова “кобила”» [229].

Напочатку арійці були білявими — як і їхні попередники європеоїди-бореали. Головна відмінність арійців полягала у їхній ментальності, адже це була раса третього психоінформаційного рівня — рівня творчості і нестандартних дій (див. підрозділ 4.3.5. «Типологія великих рас»). Згодом почалися й фізичні зміни: внаслідок збіль­шен­ня сонячного освітлення раса ставала все більш смуглявою (за винятком тих арійців, що пішли на північ), а через перехід в основному на рослинну їжу відбулась грацилізація скелета, тобто порівняно з бореалами-кроманьйонцями арійці були стрункішими і мали витон­че­ніші форми.

Перед тим як продовжити розгляд життя арійців, для відпочинку і підбиття попередніх підсумків пропонуємо: