Хронологія Арійського циклу

А тепер перейдемо до найнеймовірнішого — встановлення хронології розвитку арійської раси. Це стало можливим завдяки відкриттю вже згадуваного нами видатного україн­ського вченого, археолога і культуролога, доктора історичних наук Миколи Чмихова. Він виявив періодичність кліматичних та історичних епох Циркумпон­тій­ської зони, яка складається з 1596-річних природно-історичних епох і 532-річних періодів. На основі цієї періодичності можна реконструювати ймовірну хронологію циклічного розвитку України після літосферного зміщення[240].

Як уже було показано у “Генеалогії України”, початок кожного 532-річного пе­ріоду збігався з народженням нового україн­ського етносу. Новий етнос виростав з попереднього мате­ринського етносу і водночас суттєво відрізнявся від нього — як дитина відрізняється від матері. Особливо значні відмінності між материнським і синівським етносом виникають при переході до нової 1596-річної епохи, а найбільші — при переході до нового 7980-річного циклу.

Згідно з християнською тра­ди­цією, зафіксованою у статті “Про зчислення кіл часу та понов­лення сти­хій” (із авторитетного збірника XVI—XVIII ст., що зберіг традиції Русі), час від творення світу до кінця світу становить 7980 років і скла­да­ється з 15-ти Великих світотворчих (миротворчих) кіл по 532 роки кожний.

— Отже, з часу утвердження голоцену геосоціальна істота Україна пройшла 15 Великих світотворчих кіл?

Так, і на початку кожного нового світотворчого кола народжу­вався новий український етнос з соціотипом “Миротворець”. Протягом останнього 7980-річного циклу таких етносів було 15.

— А чи лишилася в християнській традиції згадка про народження першого етносу Арійського циклу, яке відбулося в районі 5966 року до н. е.?

Так. За традицією Антіохійської церкви[243], “сотворення світу” відбулося у 5969 році[244]. Це і є згадка про народження першого, протоарійського етносу, етносу-предтечі. Ми навіть можемо сказати, коли відбулося його етнічне зачаття, — приблизно у 6200 році до н. е. Імовірно, що в ролі чоловічого начала виступило населення високотехнологічного Чатал-уюка, яке переселилося у Північне Надчорномор’я. Чому саме ця дата? Та тому, що 6200±97 — це з’ясована Дж. Меллартом дата запису у храмі Чатал-уюка, скопійована з подніпровського Шу-нуна (святилища Кам’яна Могила)[245]. Копію зробили жерці Чатал-уюкського Шу-еден-на-ки-дуга[246] відразу ж після повернення з Шу-нуна, де, можливо, була укладена домовленість про переселення їхнього народу на територію Північного Надчорномор’я.

Згаданий етнос-предтеча народився в районі 5969 року до н. е., тобто приблизно через 1—2 століття після етнозачаття. Його народження було рухом у напрямку подолання екологічної кризи. Проте цей етнос ще не був арійським — він лише створив сприятливе середовище для формування першого етносу арійської раси, дійсно став “предтечею”, перехідною ланкою між статичним старим і дина­мічним новим світом. Тому на ньому ніяк не можна було зупинятися — потрібно було негайно зробити наступний крок.

І його було здійснено. Він датується 5508 роком до н. е. і у християнській традиції є загальноприйнятою датою “сотво­рення світу” (за т. зв. “константи­нопольською”, або “візантій­сь­кою ерою”). Саме від цієї дати веде відлік Нестор-літо­пи­сець[247].

До розмови про грандіозність і святість події, яка відбулась у 5508 році до н. е., ми ще повернемося. А зараз лише скажемо, що в цей рік відбулося духовне зачаття першого арійського етносу, який народився приблизно через сторіччя, а саме в районі 5434 року до н. е.