Велика неолітична революція

Найголовнішим було те, що арійці порівняно з іншими расами володіли незрівнянно вищою здатністю до творчості. Саме завдяки цій принципово новій якості стала можливою грандіозна перебу­дова всієї системи життя тогочасного люд­ства, відома під назвою “Велика неолі­тич­на револю­ція” [233]. Це був стрімкий перехід від привлас­ню­ючого до відтворюючого господар­ства, головними особ­ли­вос­­тями якого стали[234]:

1) формування стада свій­ських тварин у складі рогатої худоби і свині;

2) вирощування кількох видів пшениці, а також ячменю;

3) вдосконалення зброї (лук і стріли) та виробів з каменю;

4) виробництво керамічного посуду;

5) винайдення прядіння і ткацтва (в тодішній України було винайдено перший ткацький верстат і колесо);

6) різкий розвиток водного і наземного транспорту (лижі, сани, вози).

Революційні зміни в матері­аль­ній сфері супроводжу­ва­лись не менш принци­по­вими змінами у світогляді та соці­аль­ній органі­зації. Ця над­зви­чайно важлива тема дещо виходить за рамки даної кни­ги, тому зупинимось лише на основних моментах.

Імовірно, що голов­на самоназва першого арій­ського етносу звучала як “арії”, “ярії”. Ця само­назва, яка початково озна­чала “сонячний, життє­спро­можний, божест­венний, ярий, пасіонарний”, поступо­во набула й інших значень:

1) “шляхетний”, “справедли­вий”, “благо­род­ний”;

2) “землероб”, “орач світу” (по­рів­няйте з латинськими: arator, aratoris — орач; aratrum — плуг; aratura — оранка).

По суті, назва “арії” почала означати гармонійне поєднання передового світогляду, духовної та фізичної сили (“ярь”) і передових землеробських технологій. Оранка землі була пере­творена на священнодій­ство, на працю-молитву до верховного сонячного бога Яра-Ора[235]. З тих часів походять латинські oratoria — ораторське мистецтво, риторика, красно­мовство — і oratorium — молитвенний дім, храм[236]. Що нам ще відомо про Аратту? Те, що вона не знала рабства. Серед відомих записів Аратти лише один раз згадується слово раб, і то лише як “ раб плуга країни ” — тобто це міг бути і жрець, зобов’язаний починати оранку та інші робо­ти сільськогосподарського циклу.

Придніпровська Аратта(Три­піль­ська цивілізація) “ породила іранські Аратту і Арту, індійські Арату і Бгарату, етруську Артану, древньоруські Арту і Арсанію. Нащадки араттів у III-II тисячоліттях до н. е. називали себе “соняч­ними” — ілонами (звідси Іліон — Троя) і лелегами (лелеками, грецькою — “пелазгами”). Лелеги-ілони стали предками троянців (лілів, венедів...), греків (пелазгів, еллінів, данайців...), частково римлян (венедів, етрусків, сабінів...), слов’ян (іллонів, гелонів, краян, венедів, нориків, русів...)” [237]. “На Черкащині традиція “Сонцеподібної країни землеробів” проіснувала до Київської Русі — до складу якої, за свідченнями арабських мандрівників IX-X століть, входило князівство Арсаніязі столицею Артою [238]. Напевно, саме ця країна вважалась іранцями земним раєм і втіленням вищого світоустрою — священною Артою; такі уявлення могли у них скластися в арійські або ж у скіфські часи” [239].

Причина такої етнотворчої потуги зрозуміла. Як ми вже знаємо, після адаптації спільноти до нових природно-кліма­тичних умов (тобто формування нової раси) відбувається демографічний вибух, який нагадує неймовірно інтенсивне ділення яйцеклітини після зачаття. Біологічна і психічна енергія раси, накопичена в сотнях і тисячах поколінь предків, раптово знаходить своє самовираження в новому етносі і вивільнюється з колосальним розмахом.

Перший етнос арійської раси, народжений у 6 тис. до н. е., згодом також пережив свій демографічний вибух, що привело до розселення арійців по всьому світу і формування індоєвропейської спільноти. Фактично, повторилася ситуація з розселенням європеоїдів-бореалів, яка мала місце на 20 тисячоліть раніше.