РОЗВИТОК СЛОВАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

 

Процес формування національної культури словаків проходив досить повільно й нерівномірно навіть порівняно з сусідніми зем­лями Австро-Угорської імперії. Це знач­ною мірою зумовлювалося динамікою національного руху словаків. Упродовж першої половини XIX ст. його основним завданням було пробудження національної свідомості, бороть­ба за літературну мову, збереження національної самобутності.

У другій половині XIX ст. розвиток словацької культури відбувався різними напрямами. Одне з чільних місць посіда­ла сфера освіти, розвиток якої в цей період відбувався у склад­них умовах. Реформи, що проводилися по всій імперії (1848, 1861 р.), не привели до витворення в словацьких землях сис­теми національної освіти. Але якщо однією з характерних рис державної політики в галузі шкільної справи у післяреволюцій­ний період було понімечення, то від кінця 60-х років визначаль­ними стали мадяризаторські тенденції. Державна ідеологія, що відбивалася в понятті "угорська політична нація", фактич­но оголошувала пріоритетним виховання населення без націо­нальних ознак, виключно як громадян Угорського королівства.

 

Розвиток культури та науки в словацьких землях тісно по­в'язаний з діяльністю "Матиці Словацької". За досить коро­ткий строк її існування на кошти "Матиці" було опублікова­но значну кількість видань словацькою мовою, у тому чис­лі — хрестоматії, підручники, альманахи тощо. Провадилося збирання історичних документів, гравюр, архівних джерел, що належали діячам Словацького національного Відроджен­ня, а також мінералів, національних костюмів, нумізматич­них колекцій, бібліотек та ін. В момент розпуску Матиці при ній існували Історичний музей, секції філософії, права, літе­ратури, філології, математики, природничих дисциплін, а біб­ліотека налічувала понад 10 тис. томів.

Словацька інтелігенція, за умов жорсткої мадяризації, на­магалася активізувати просвітницьку діяльність і збільшити кількість наукової та освітньої літератури. Значну роботу в цьому напрямі провадила спілка "Жівени ", що видавала од­нойменний журнал. У Словаччині друкувалися дешеві книги та підручники, які розповсюджувалися серед широких верств населення. Вони торкалися різних тем — господарської, релі­гійної, моралі, досягнень науки і техніки тощо.

В Угорщині на початку XX ст. значного поширення набу­ла регіональна преса. Влада сприяла цій справі, оскільки біль­шість видань виходили угорською мовою. Проте словаки на­лагодили випуск словацькою мовою "Повазьких новин", "Ліптовсько-Оравських новин", "Зволенських новин" тощо.

На початку XX ст. багато наукових праць присвячувалися краєзнавству, що сприяло розвитку національного руху. Про­те науково обдаровані словаки не знаходили застосування сво­їм можливостям удома й мусили емігрувати. Так, відомий кон­структор теплових турбін А. Стодола виїхав до Швейцарії, дослідник бездротового телеграфу Й. Мургаш і винахідник принципу парашута Ш. Баніч — до США, астроном М. Ште-фаник — до Франції.

У 1895 р. засновано Словацьке музейне товариство, що під­тримувало краєзнавчі дослідження та сприяло поширенню освіти. Його головою обрали А. Кметя (1841—1908). Товарис­тво видавало збірки і журнал. У 1908 р. в Турчанському Св. Мартіні відкрито будинок товариства.

У словацькій історіографії домінували такі теми, як Вели-коморавська доба, діяльність М. Чака та Я. Іскри в Словач­чині, розвиток словацької національної свідомості. Праці Ф. Сасінка, П. Крішки, Ю. Ботти та інших словацьких істо­риків характеризувалися високим професійним рівнем. Певні надбання мала й словацька філологія. У 1890 р. //. Я.Вичек видав "Історію словацької літератури" — перший цілісний синтез словацького письменства. Мовознавством займався С. Цамбел, етнографією — П. Сохань. У царині природничих наук активно працювали А. Кметь і Й. Голуб.

Значний культурний вплив на словаків справляв театр. З ве­ликим успіхом ставилися п'єси словацьких драматургів Я. Ха­лупки, Я. Паларіка, Г. Зехентера-Ласкомерського.

Словацькі міста наповнювало музичне життя. У Братис­лаві та Кошице регулярно проходили концерти й оперні ви­стави. З'явилися перші професійні музиканти. Зі старшої ге­нерації виділявся Я. Белла, серед молодих композиторів і ви­конавців — М. Шнейдер-Трнавський, В. Фігуш-Бистрий, М. Мойзес і Ф. Кафенда.

Архітектура на зламі століть вирізнялася художнім стилем, який віддзеркалював почуття життєвої нестабільності й тим­часовості. Найвидатнішим словацьким архітектором цієї до­би був Д. Юркович, котрий у своїх творах утілював націо­нальні елементи.

Розвивається образотворче мистецтво Словаччини. В різ­них містах країни проходили художні виставки. У 1903 р. ви­никло перше словацьке об'єднання майстрів пензля — Група угорсько-словацьких художників. Видатний словацький ма­ляр Г. Малий заснував у 1911 р. в Братиславі художню школу.

Культурний розвиток у словацьких землях на межі століть відбувався за умов жорсткої мадяризації. Піднесення культур­ного життя пояснюється завзятістю словаків, їхнім намаган­ням змінити ситуацію на краще.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 2.

 

История Чехословакии: В 2 т. Москва, 1959. Т. 2.

 

Історія світової культури. Київ, 1997. Краткая история Венгрии: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1991.

 

Краткая история Чехословакии: С древней­ших времен до наших дней. Москва, 1988.

 

ПогодинА. Л. Славянский мир. Политическое и экономическое положение славянских народов перед войной 1914 г. Моск­ва, 1915.

Словацкая литература от истоков до конца XIX в. Москва, 1997. Ч.1

 

Славянские сьездьі. XIX — XX вв. Москва, 1994.

 

Славянские культуры в зпоху формирования и развития славянских наций XVIII—XIX вв. Москва, 1978.

 

Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1989. Т. 2.

Яровий В. І. Історія західних та південних

слов'ян у XX ст. Курс лекцій. Київ, 1996.

 

Dokumenty slovenskej narodnej identity a statnosti. Bratislava, 1998.

 

Kovac D. Dejiny Slovenska. Bratislava, 1998.

 

Slovenske dejiny, Martin Slovenska, 1992.