МАКЕДОНІЯ ЗА ЧАСІВ МЛАДОТУРЕЦЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА БАЛКАНСЬКИХ ВОЄН

У 1908 р. в Османській імперії спалахнула младотурецька революція. Македонія була одним із опорних пунктів младотурків, діяльність яких стосовно конституційного питання сприяла встановленню відносного спокою в країні:

відновлено Органічний статут 1876 р., розпущено збройні угру­повання, легалізовано діяльність усіх політичних і громад­ських організацій.

У питанні про майбутній адміністративний устрій Маке­донії національні сили сходилися в одному: організація управ­ління національними територіями має бути децентралізова­на. Втім, погоджуючись з цією вимогою, младотурецький ре­жим проголосив офіційною доктриною "османізм". Навчання в школах (крім початкових класів) здійснювалося тільки ту­рецькою мовою. Сподівання македонців на отримання краї­ною автономії також не виправдалися. До того ж, законом 1910 р. заборонялася політична діяльність, що реанімувало нелегальні форми боротьби.

Під час створення балканськими країнами антиосманської коаліції розглядалися й македонські перспективи. Так, згід­но з договором між Болгарією і Сербією, укладеним в березні 1912 р., ці держави домовилися про взаємодопомогу в разі порушення статус-кво на Балканах, допускалася також мож­ливість надання Македонії автономії. Угода між Болгарією і Грецією, підписана в травні 1912 р., передбачала здійснити поділ Македонії відповідно до кількості військ на фронті, втрат і здобутків сторін. Після підписання сербсько-грецького пак­ту у вересні 1912 р. Балканський союз проти Порти став ре­альністю.

У жовтні 1912 р. Сербіїї, Болгарії! та Греція оголосили вій­ну Османській імперії. Болгарські війська зайняли схитну ча­стину Македонії, а сербські — західну. Обидві армії через Ал­банію вийшли до Адріатики. Успіхи антиосманської коаліції спонукали македонську політичну еліту до рипучих дій, оскіль­ки вона сподівалася, що участь македонських загонів у бойо­вих діях на фронтах і в запіллі турецької армії стане вагомим аргументом на користь незалежності Македонії.

Поділ македонських земель, що відбувся у ході Першої Балканської війни, не задовольнив союзників. Сербії, втративши вихід до Адріатичного моря (Албанії! проголосила незалеж­ність у 1912 р.), вимагала від Болгарії як компенсацію Вардарську долину.

Греція вимагала від Болгарії територіальних поступок у Південно-Східній Македонії та визнання грецьких прав на Салоніки. Зі свого боку Болгарія вимагала допущення її військ до Західної Македонії, яку зайняли серби та греки.

В умовах, що склалися, особливо після підписання таєм­ного сербсько-грецького договору в травні 1913р., спрямовано­го проти Болгарії, нової війни уникнути не вдалося. До того ж Болгарія також готувалася до сутички, сподіваючись роз­в'язати "македонське питання" на власну користь.

Нападом болгарських військ на сербські аванпости 23 чер­вня 1913 р. розпочалася Друга Балканська війна. За умовами Бухарестського миру в серпні 1913 р. більша частина маке­донських земель (Егейська Македонія з Салоніками) відхо­дила до Греції, Вардарська — до Сербії, а Пірінська — до Болгарії.

Спротиву такому поділові серед населення Македонії (крім пасивних форм) не спостерігалося. Це зумовлювалося таки­ми чинниками:

1) для певних етнічних груп (наприклад греків) такий по­діл означав возз'єднання з історичною батьківщиною;

2) у результаті масової еміграції Македонія втратила знач­ну частину "пасіонарного" населення;

3) для багатьох людей звичка до покірливості, що форму­валася протягом століть, стала частиною поведінки;

4) низький рівень національної свідомості селянських мас був наслідком не лише життєвого укладу, а й насильницьких засобів, які застосовували османи, греки, болгари та серби проти македонців. Така політика проводилася новими влас­тями на приєднаних територіях передовсім у царині освіти й релігії, аж до насильницької заміни прізвищ і національності.

На початку Першої світової війни македонське населення рекрутується до армій Болгарії, Греції і Сербії. Виникла пара­доксально-трагічна ситуація, коли македонці мусили воюва­ти, захищаючи інтереси коаліцій, що ворогували.

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

Бирман М. А. Македонский вопрос в период Балканских войн 1912-1913 гг. и мотивы России // Балканские исследования России и славян. Москва, 1992. Вып. 15.

 

Жебокрицкий В. А. Болгарин во время Бал­канских войн 1912—1913 гг. Киев, 1961.

Косик В. И. Македония — спорьы, отношения, войны // На путях Югославии: за и про­тив. Москва, 1997.

 

Македония: документи; и материалы. София, 1978.

 

Македония: проблеми истории и культури. Москва, 1999.

 

Македония: Путь к самостоятельности. До­кументи. Москва, 1997.

 

Писарев Ю. А. Великие держави и Балкани накануне Первой мировой войньї. Москва, 1985.

Стрельчук Н. Македонія: нарис історії на­ціонально-визвольного руху (остання третина XIX - початок XX ст.). Чернівці, 1999.

Ташковский Д. О македонской нации. Скопье, 1976.