Диференційна діагностика
Диференційний діагноз ВК проводять з дизентерією та іншими видами бактеріального коліту, гранульоматозним і хронічним невиразковим колітом, захворюваннями відхідникової ділянки. Гостра бактеріальна дизентерія й інші види гострого бактеріального коліту, зокрема, спричинені збудниками групи Campilobacter, характеризуються, як правило, гострим початком з вираженими ознаками інтоксикації і гемоколітом. Подібний початок при ВК спостерігають рідко; у більшості хворих початковий період ВК характеризується появою домішок (кров, слиз, гній) до оформленого калу за відсутності ознак інтоксикації. У хворих з ВК антибактеріальна терапія, як правило, неефективна; за даними ректороманоскопії, на відміну від гострого коліту, виявляють підвищену кровоточивість і зернистість слизової оболонки кишечника. При повторному ректороманоскопічному дослідженні через 10-14 днів за наявності ВК не спостерігають позитивної динаміки, тоді як при гострому коліті на тлі позитивної динаміки клінічних симптомів відзначають зменшення чи зникнення вираженості гіперемії та набряку слизової оболонки. Гранульоматозний коліт чи хвороба Крона, нерідко характеризуються подібними до ВК клінічними симптомами. Обидва захворювання мають імунопатологічний генез без виясненої етіології. На відміну від ВК, хвороба Крона може уражати різні відділи травного тракту: частіше всього – сліпу кишку і дистальні відділи клубової, але може бути ураження лівих відділів товстої кишки, по ходу тонкої кишки і навіть в стравоході, шлунку і 12-палій кишці. Для хвороби Крона характерна чітка відмежованість зони ураження від здорових тканин, чергування патологічних і нормальних ділянок («стрибки кенгуру»). При хворобі Крона запалення захоплює усю товщу кишки аж до серозного шару, супроводжується місцевим лімфостазом, оклюзією артеріол. Процес розповсюджується зсередини, з товщини стінки кишки, тому виразки при хворобі Крона завжди глибокі, афтозні або щілеподібні (фіссури), характерна набряклість і потовщення стінки, зникнення судинного малюнку, внаслідок усього цього рельєф набуває вигляду «бруківки», розвиваються зовнішні спайки і нориці. Гістологічно для хвороби Крона характерне трансмуральне ураження стінки кишки і формування неспецифічних гранулем, які містять гігантські клітини Пирогова-Лангханса. В клінічній картині хвороби Крона може бути багато спільного з ВК (діарея у 80%, мелена – 50%, втрата маси тіла – 85%, затримка росту – 35%), але захворювання може бути ще більш в’ялим і торпідним, тривалий час крововтрата може бути прихованою. В зв’язку з більш частою локалізацією процесу в ілеоцекальній ділянці, може бути біль в правій клубовій ділянці, зазвичай який сприймається як апендицит. Досить типове ураження анальної і перианальної ділянок (хронічні глибокі тріщини, нориці, парапроктити). Захворювання характеризується повільним, але невпинним прогресуючим перебігом, погано піддається терапії. Рентгенологічно хвороба Крона характеризується сегментарністю ураження, звуженням кишки, при ній часто формується стеноз кишки. Хронічний невиразковий коліт (проктосигмоїдит) у дітей іноді супроводжується гемоколітом. На відміну від ВК, для цієї форми коліту не характерні виражена інтоксикація, значно прискорена ШОЕ, часті рецидиви, а за умови адекватного лікування відзначають швидкі і позитивні зміни стану пацієнтів. За даними ректороманоскопії не спостерігають контактної кровотечі, більш характерні субатрофічні зміни слизової оболонки; ерозії і тим більше виразки утворюються досить рідко. Диференційна діагностика ВК від захворювань відхідникової ділянки (поліпи товстої кишки, геморой, гемангіома прямої кишки, папілома) не викликає особливих утруднень за умови кваліфікованого огляду цієї зони і проведення ректоскопії. Характерною клінічною ознакою цих захворювань є кровотеча, яка з’являється раптово, в достатньо великій кількості, яскраво червоного забарвлення. Характер стулу при цьому не змінюється, слиз в стулі відсутній.
|