Суб'єкти авторського права

1. Суб'єктами авторського права є особи, яким належить суб'єктивне авторське право на твір. Первинним суб'єктом авторськогоправа є автор твору. Автор — це фізична особа, творчою працеюякої створено твір. Автор похідного твору (адаптації, перекладу, іншої переробки) є первинним суб'єктом права на останній без шкоди для авторського права на оригінальні твори.

Можливість володіти авторськими правами є складовою змісту цивільної правоздатності фізичної особи, яка не залежить ні від віку, ні від стану здоров'я людини. Для перетворення цієї абстрактної можливості в конкретне суб'єктивне право необхідний юридичний факт. Роль такого факту виконує створення твору, що є юридичним вчинком, а не правочином. За відсутності іншого, авторство визначається за тим, хто зазначений як такий в творі шляхом згадування його Імені, розміщення його підпису (зазвичай так буває в творах живопису) на оригіналі твору або примірнику твору, що дозволяє його ідентифікувати. Йдеться про презумпцію авторства вказаної особи, яка може бути спростована шляхом наведення доказів протилежного. Первинним суб'єктом авторського права не може бути юридична особа, оскільки створювати нове, бути авторами можуть лише живі люди — фізичні особи.

2. Суб'єктами похідних авторських прав є фізичні та юридичніособи, які стали володільцями деяких прав автора відповідно до договору або закону. Суб'єкт похідного авторського права не можеотримати всю сукупність прав автора (особистих немайнових і майнових). ₍, і,..,,,,,,....,.„

Крім спадкоємців, авторські права можуть переходити до видавництв, театрів, кіностудій тощо. Вони набувають авторські права на основі укладених з авторами або їх спадкоємцями авторських договорів. Стаючи суб'єктами авторських прав, ці юридичні особи використовують твори тими способами, які передбачені конкретними авторськими договорами, і у встановлених ними межах. До цих суб'єктів авторського права належать також організації, що управляють майновими правами авторів на колективній основі (ст.435 ЦК).

3. Авторські твори можуть створюватись не одним, а двома чи кількома особами. В такому разі йдеться про співавторство (ст.436 ЦК). Для співавторства вимагається, щоб твір являв собою єдине ціле і був результатом творчої діяльності двох чи кількох осіб. У разі відсутності хоча б однієї з названих умов немає і співавторства. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле (неподільне співавторство) чи складається з частин, кожна з яких може мати ше й самостійне значення (роздільне співавторство). Самостійне значення визнається за такою частиною твору, яка може бути використана автором незалежно від інших частин твору, якщо інше не передбачено договором між співавторами. Якщо між співавторами відсутній договір, авторські права на твір здійснюються ними спільно.

3. Виникнення і строки чинності авторських прав

1. Положення про те, що авторське право виникає з моментустворення твору (ст.437 ЦК), є визначальним для всієї системи авторського права. Авторським правом охороняються як опубліковані (випущені в світ), так і не опубліковані твори, виражені в об'єктивній формі. Отже, авторське право виникає не з моменту опублікування твору, а з моменту його створення — вираження в об'єктивній формі, що дозволяє сприймати твір іншими особами, окрімавтора. Оскільки створення твору є юридичним вчинком, твориможуть створюватися малолітніми, неповнолітніми і, природно,повнолітніми особами. Визнання авторського права необхідне длятого, щоб автор мав право на судовий захист своїх прав у всіх країнах Бернського Союзу від будь-яких осіб, які допускають незаконне використання його твору. Автори можуть застосовувати уніфікований спосіб сповіщення про виключні майнові права на твір. Длясповіщення про ці права їх суб'єкт має право використовувати знакохорони авторського права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох компонентів:

латинської букви "С" в колі ©;

імені (найменування) власника виключних прав;

року першого опублікування (випуску в світ).

Для виникнення, здійснення і охорони авторського права не вимагається реєстрації твору, іншого спеціального оформлення твору чи дотримання будь-яких інших формальностей.

2. Якщо момент створення твору збігається з часом його опублікування (випуску в світ), буває важко визначити час створення

твору. Поділ творів на опубліковані і неопубліковані має важливе значення, хоча авторським правом охороняються і ті, й Інші твори. Водночас якщо неопубліковані твори недоторканні і в жодному разі не можуть бути використаними без згоди їх авторів, то опубліковані твори у виключних, прямо передбачених випадках можуть бути використаними заінтересованими особами без згоди авторів і навіть всупереч їх запереченням.

Стаття 442 ЦК визнає опублікуванням твору (випуском твору в світ) повідомлення твору невизначеному колу осіб, у тому числі шляхом видання, публічного виконання, публічного показу, передачі по радіо чи телебаченню, відображення в загальнодоступних електронних системах інформації. Необхідно відзначити, що поняття "опублікування твору" (чи "випуск твору в світ") за ЦК розходиться з аналогічним поняттям, закріпленим Всесвітньою конвенцією про авторське право. Відповідно до ct.I Конвенції опублікуванням вважається випуск лише таких екземплярів твору, які призначені для читацького або глядацького сприйняття. Тому, наприклад, випуск в обіг грамплатівок та інших звукозаписів літературних, музичних та інших творів опублікуванням твору не визнається, оскільки вказані матеріальні носії забезпечують лише слухове сприйняття творів. Відомо, що за наявності суперечностей між національним законодавством та міжнародним договором мають діяти положення міжнародного договору.

Забороняється опубліковувати твори, що порушують права людини на таємницю її особистого і сімейного життя. Неприпустимо випускати в світ твір, який завдає шкоду громадському порядку, здоров'ю та моралі населення.

Крім автора, право на опублікування твору визнається за його правонаступниками, якщо автор не заперечував проти цього за свого життя.

3. Охорона майнових прав на твори, як правило, поширюється на весь строк життя автора плюс 70 років, що вшиковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього зі співавторів, крім випадків, встановлених законом (ст.446 ЦК).

Обмеження строку охорони майнових прав інтелектуальної власності на твір покликане полегшити доступ до твору, що охороняється. Такі обмеження обґрунтовуються тим, що:

1) автори користуються загальним культурним спадком, з якоговони черпають необхідні елементи для створення своїх творів. Узв'язку з цим вважається справедливим, щоб їх твори також сталискладовою частиною загального фонду;

2) принцип "вічного права" має згубні наслідки для розповсюдження творів і не забезпечує безумовного доступу широких мас докультури.

Водночас обмеження строку охорони прав має негативний майновий вплив лише на спадкоємців, оскільки підприємці використовують такі твори безкоштовно. Використання творів, що стали суспільним надбанням, не призводить до зниження цін на книги, записи музичних творів, квитки на спектаклі тощо.

Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, він може вільно і безоплатно використовува-

 

тися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом (ст.447 ЦК).

Твори можуть використовуватися, передаватися в ефір, видаватися, публічно виконуватися, піддаватися переробці (адаптуватися, перекладатися тощо) будь-ким. При цьому ніхто не може набувати на них виключні права, крім випадків з перекладами і адаптаціями.