Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
VІ. Методичні вказівкиДата добавления: 2014-11-10; просмотров: 718
1. Для того, щоби накреслити екліптику потрібно виписати з астрономічного календаря екваторіальні координати і для Сонця на перше число кожного місяця на даний рік з точністю до хвилин і оформити таблицю 1 (див. додатки). Для побудови січневого і грудневого місячних шляхів виписуємо екваторіальні координати і Місяця за січень та грудень через один день з точністю до хвилин і оформлюємо таблиці 2 і 3 (див. додатки). За даними таблиці 1, таблиці 2 і таблиці 3 побудувати екліптику та січневий і грудневий шляхи Місяця в екваторіальній системі координат (рис. 15, див. додатки). Екліптику, січневий і грудневий місячні шляхи наносити трьома різними кольорами. 2. Для визначення зміщення вузлів місячних орбіт потрібно на 3. Для встановлення зон затемнень поблизу спадних і висхідних вузлів потрібно з рис. 15 взяти місце розташування двох висхідних вузлів, збільшити масштаб і зобразити їх на рис. 16 (див. додатки). Так само одержати збільшене в масштабі зображення двох спадних вузлів на рис. 17 (див. додатки). Від меншого значення прямого піднесення віднімаємо величину зони сонячних затемнень , а до більшого значення додаємо цю величину (див. розділ VІІІ, вираз 9), як для висхідних так і для спадних вузлів. Позначаємо одержані зони на рис. 16 і на рис. 17. Величина зони місячних затемнень (див. додатки, вираз 13), очевидно, входить всередину зони сонячних затемнень. 4. З астрономічного календаря виписуємо дати і моменти настання фаз нового місяця, а потім для цих моментів виписуємо екваторіальні координати Місяця та оформлюємо таблицю 4 (див. додатки). Потім так само оформлюємо таблицю 5 для фаз повного місяця. В таблиці 4 і таблиці 5 підкреслюємо ті значення прямого піднесення , які лежать в межах зон затемнень (див. додатки, рис. 16 і рис. 17). 5. На рис. 16 і рис. 17 наносимо точки положення Місяця, які підкреслені в таблиці 4 і таблиці 5, позначаючи точки нового місяця і повного місяця різними позначками. Через одержані точки проводимо лінії, “рівновіддалені” від січневого та грудневого шляхів Місяця, які зображають шляхи Місяця в відповідний календарний місяць. При перетині цих ліній з екліптикою одержуємо точки вузлів орбіт Місяця за той чи інший місяць даного року. Якщо фаза відповідає новому місяцю, тоді від точки одержаного за відповідний календарний місяць вузла відкладаємо і перевіряємо, чи потрапляє нанесене положення в знайдену саме для цього календарного місяця зону. Якщо потрапляє, тоді в дату даної фази нового місяця відбувається сонячне затемнення (рис. 16). Для положень Місяця у фазі повного місяця відкладають для такої перевірки зону місячного затемнення . Якщо нанесене положення не потрапляє в зону місячного затемнення, тоді в дату, відповідну даній фазі повного місяця, затемнення не відбувається (рис. 17). Одержані в роботі дати затемнень оформити в таблицю 6. 6. Щоб показати розташування Сонця, Місяця та Землі під час сонячного та місячного затемнень накреслимо небесну сферу в центрі якої знаходиться Земля (рис. 18, див. додатки). На сфері позначимо площини небесного екватора і екліптики та чотири точки екліптики, координати для яких відомі. Відкладемо координати Сонця та Місяця на дату одного сонячного та одного місячного затемнень, використавши таблицю 4 і таблицю 5. Під час сонячного затемнення Сонце і Місяць на небесній сфері розташовані поряд, а під час місячного затемнення – в протилежних частинах небесної сфери, згідно зі схемами цих затемнень.
|