Основні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2568

Клітинна оболонка являє собою тримірну сітку, утворену мікрофібрилами, проміжки між якими заповнені пектинами. Мікрофібрили помітні під електронним мікроскопом у вигляді тоненьких ниток. Основою їх є молекули глюкози, які, полімеризуючись між собою, формують міцели, а останні, поєднуючись між собою групами, відособлюються як мікрофібрили. Пучки останніх об'єднуються в макрофібрили. Вони складають основну структурну частину клітинної оболонки. Макрофібрили розміщуються у вигляді щільного плетива з вявленою довжиною, шириною і висотою [2].

У процесі життєдіяльності клітини макрофібрильний каркас видозмінюється: розростається, набуває певної форми і розміру. Одночасно проміжки між макрофібрилами виповнюються пектиновими речовинами. В результаті клітинна оболонка стає суцільною, чітко сформованою. Оболонка оточує внутрішній вміст її — протопласт і розмежовує суміжні клітини (рис. 3).

Рис. 3.Будова оболонок здерев’янілих клітин:

1 – первинна оболонка, 2 – міжклітинна речовина, 3 – порожнина клітини, 4 – тришарова клітинна оболонка

За хімічною природою клітинна оболонка побудована переважно з клітковини (С₆Н₁₀О₅)n, завдяки якій вона стає жорсткою, фригідною і набуває постійної форми. Крім того, у формуванні клітинної оболонки беруть участь геміцелюлоза, пектини та інші речовини [2].

Первинна оболонка виникає внаслідок поділу клітин. Але в процесі відкладання продуктів життєдіяльності клітини на первинній оболонці нашаровується вторинна, через що вона помітно потовщується двома способами: інтусусцепцією та апозицією.

Інтусусцепцією, або розсуванням, потовщується оболонка наростаючої, ще не сформованої клітини, коли вона ще не набула постійної форми і розміру. В цей час у клітинній оболонці добре помітна мікрофібрилярна структура. Відкладені протопластом продукти життєдіяльності (пектинові речовини) заповнюють проміжки між мікрофібрилами. Виникає суцільна вторинна оболонка. Товщина її не однакова у різних видів рослин і навіть окремих тканин.

Апозицією, або нашаруванням, потовщується клітинна оболонка в тих клітин, які вже припинили свій ріст. І це нашарування відбувається тільки з внутрішнього боку клітинної оболонки суцільними шарами пектинових речовин. З рештою оболонка набуває шаруватої структури (наприклад, у льону) з різною орієнтацією мікрофібрил.

На більшій частині первинна оболонка клітини потовщується (вторинне потовщення), за винятком окремих місць, які називаються порами. Пори бувають прості, облямовані й напівоблямовані. Прості пори мають циліндричний поровий канал у межах вторинної оболонки. Вони характерні для основних і твірних тканин. Напівоблямовані пори виникають у провідних елементів, що прилягають до основних тканин. З боку основної тканини формуються прості пори, а з боку провідних — облямовані. Облямовані пори властиві провідним тканинам; над порами з обох боків утворюються облямівки, які звисають над первинною оболонкою. Первинна оболонка посередині потовщується, утворює торус, підвішений на еластичній первинній оболонці, який перекриває отвір облямівки: при великому тиску води впирається в облямівки і таким чином захищає паренхімні клітини від їх руйнування. Вода в горизонтальному напрямі просочується крізь отвори. які є в торусі і первинній оболонці (рис. 4).

а в

б

Рис. 4.Будова пор:

а – трахеїда, б – облямована пора, в – облямована пора в профіль і в плані: 1, 2 – відповідно первинна і вторинна оболонка, 3 – канал пори, 4 – торус, 5 – замикальна плівка

Взаємозв'язок між окремими клітинами здійснюється крізь пори завдяки плазмодесмам. Плазмодесми — це цитоплазматичні тяжі, за участю яких відбувається обмін речовин між окремими клітинами і тканинами.

В процесі життєдіяльності клітини оболонка насичується різними хімічними сполуками. За цими ознаками розрізняють кілька способів хімічних видозмін клітинної оболонки.

Здерев'яніння характеризується просоченням клітинної оболонки лігніном. Завдяки цьому зміцнюється клітинна оболонка, яка надійно захищає протопласт клітини. У багатьох рослин ступінь здерев'яніння дуже високий. Здерев'янілі клітинні оболонки відзначаються високими будівельними і паливними якостями.

При скорковінні клітинна оболонка просочується жироподібною речовиною ароматичного ряду — суберином. Такі клітинні оболонки стають непроникними для води, газів, шкідників. У результаті протопласт клітини відмирає. Ці клітини утворюють мертву ізольовану тканину. За рахунок скорковіння поверхневих шарів пагона утворюється корок різної товщини. Корковий дуб утворює корок товщиною в кілька сантиметрів.

Кутинізація клітинної оболонки полягає в тому, що верхні стінки клітин епідермісу просочуються жироподібною речовиною — кутином.

Мінералізація — це просочення в клітинну оболонку кремнезему і солей кальцію, в результаті вони стають жорсткими, крихкими. Зростання мінералізації клітинних оболонок осок, хвощів, злаків відбувається протягом вегетації. Через це під кінець літа багато з цих рослин не поїдаються тваринами. Вони настільки просочуються мінеральними солями, що можуть застосовуватись для полірування.

Ослизнення відбувається тоді, коли змочуються клітинні оболонки і набухають пектинові речовини, які входять до їх складу. Ослизнення насіння створює навколо нього сприятливий мікроклімат для кращого проростання.

Хід роботи

1. Виготовити препарат епідерми листка аспідістри.

Роблять зріз верхньої епідерми листка аспідістри, паралельний поверхні, кладуть його на предметне скло в краплину хлор-цинк-йоду і накривають покривним склом. Від дії реактиву целюлозні стінки клітин стають синьо-фіолетовими і пори будуть помітні краще (рис. 5).

Рис. 5.Клітини епідерми листка аспідістри (Aspidistra elatior):

1 – серединна пластинка; 2 – вторинна оболонка; 3 – проста пора (вигляд зверху); 4 – проста пора (вигляд збоку)