Основні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2329

Листок є частина пагона, його бічний виріст, який виконує функції фотосинтезу, дихання і транспірації. Крім цього, в листку нерідко відкладаються запасні поживні речовини. Листок може також служити органом вегетативного розмноження, захисту тощо. Різноманітність функцій обумовлює велику пластичність цього органа як у формі, так і у внутрішній будові [3].

Морфологічно типовий листок характеризується дорзовентральною будовою і обмеженим ростом. Проте в деяких рослин листок може рости тривалий час, наприклад, у сосни кілька років, а в африканської рослини вельвічії — протягом кількох десятиріч. Це ж стосується і будови — у деяких ситників, городньої цибулі листки не плоскі, а циліндричні.

У будові листків здебільшого можна виявити три морфологічно відособлені частини: черешок, піхву і пластинку. Якщо черешок відсутній, то такі листки називають сидячими (рис. 113).

Черешок має звужену, близьку до циліндричної, форму. Нижній бік черешка округлий, а верхній може бути плоский, жолобчастий і рідше овальний. У деяких рослин, наприклад, у тополі черешки сплющені. Міститься черешок між пластинкою і стеблом. За допомогою черешка пластинка може змінювати своє положення в просторі, орієнтуючись на світло. Черешок виконує також роль механічного буфера — послаблює удари по пластинці вітру, дощу, граду тощо.

Нижня частина листка, якою він прикріплюється до вузла, у багатьох рослин розширена, утворюючи піхву, що охоплює в якійсь мірі стебло. Особливо розвинена піхва у односім'ядольних рослин — злаків, осок, орхідних, а з дводольних — у зонтичних. У сидячих листків піхва переходить безпосередньо в пластинку. Піхва служить захистом для пазушних бруньок, а в злаків також для вставної меристеми, що міститься безпосередньо над вузлами стебла. У зонтичних піхва утворює при основі здуття, так званий несправжній розтруб. У багатьох злаків в місці переходу піхви в пластинку утворюється маленький плівчастий виріст — язичок. Відгинаючи пластинку від стебла, язичок сприяє кращому освітленню листка.

При основі листка багатьох рослин утворюються вирости різної форми, які називають прилистками. Прилистки бувають звичайно парними і мають вигляд невеликих листочків або лусок, плівок, щетинок, колючок тощо. Великих розмірів, які не поступаються пластинкам звичайних листків, прилистки досягають у чини, гороху, підмаренників, маренки. В білої акації прилистки набувають форми колючок. У гречки, споришу, гірчаків, щавелю та інших представників родини гречкових прилистки зростаються, утворюючи розтруб. Вважають, що язичок у злаків утворився теж внаслідок зростання прилистків (рис. 114).

Рис. 113.Частини листка (схема):

1 – черешковий; 2 – сидячий; 3 – з подушечкою при основі; 4 (а і б) – з піхвою; 5 – з вільними прилистками; 6 – із зрослими прилистками; 7 – з пазушними прилистками; Пл – пластинка; Ос – основа; Піх – піхва; Пр – прилистки; Ч – черешок; ПБ – пазушна брунька; Ім – інтеркалярна меристема

Рис. 114.Прилистки:

1 – конюшини; 2 – верби; 3 – братиків; 4 – гороху; 5 – чини; 6 – білої акації; п - прилисток

Прилистки часто захищають пластинку листка на початку її розвитку, утворюючи зверху ковпачок, бо вони формуються в бруньці раніше. У багатьох рослин такі прилистки при розпукуванні бруньок засихають і опадають. Опадають прилистки в таких лісових порід, як дуб, граб, липа, осика, береза, черемха, а з плодових рослин — у яблуні, груші, вишні та ін. Іноді прилистки внаслідок зміщення виростають не по боках основи листка, а в пазусі листка [3].

Прилистки характерні для певних родин і служать однією з систематичних ознак їх. Переважно це родини, які стоять на низькому ступені філогенезу, тобто більш давні.

Морфологія пластинки. За розміром, формою і консистенцією листкові пластинки дуже різноманітні. Назва форми листка в цілому основується як правило на формі пластинки, бо остання визначає його габітус. У більшості рослин листкові пластинки мають двосиметричну будову, поділяючись на праву і ліву частини по лінії головної жилки. Одночасно пластинка є й дорзовентральною, бо верхня і нижня сторони відрізняються за типом будови [3].

Розрізняють листки прості — з однією пластинкою на черешку і складні, коли на черешку кілька пластинок — листочків. Прикріпляються листочки до головного черешка власними черешками і при осінньому листопаді відпадають здебільшого самостійно. Прикладом складних листків є листки акації, грецького горіха, конюшини, люпину, кінського каштана. Прості листки з дуже розчленованими пластинками наближаються до складних, і ці дві групи листків не завжди легко розрізняти.

Серед простих листків за загальною формою і обрисом пластинки розрізняють округлі, яйцевидні, зворотнояйцевидні, овальні, продовгуваті, ланцетні, зворотноланцетні, лінійні, голчасті, ромбічні, дельтовидні, лопатеві тощо (рис. 115).

За формою основи пластинки виділяють клиновидні, серцевидні, стріловидні, списовидні листки, а за формою верхівки пластинки — тупі, гострі, загострені [3].

Рис. 115.Форми простих листків:

А. Прості листки з нерозчленованою пластинкою: 1 – лінійний; 2 – ланцетний; 3 – еліптичний; 4 – яйцевидний; 5 – широко яйцевидний; 6 – обернено серцевидний; 7 – нирковидний; 8 – щитковидний; 9 – округлий; 10 – лопатевий; 11 – стріловидний;

2 – списовидний; 13 – голчастий. Б. Прості листки з розчленованою пластинкою: 1 – трійчастолопатевий;

2 – трійчастороздільний; 3 – трійчасторозсічений; 4 – пальчасто лопатевий; 5 – пальчасто роздільний; 6 – пальчасто розсічений; 7 – перистолопатевий; 8 – перистороздільний; 9 - перисторозсічений

За обрисом країв пластинки бувають цільнокраїми, коли немає ніяких виїмок, цільними — коли виїмки на краях дрібні. Серед цільних, залежно від характеру виїмок розрізняють: зарубчасті — коли виїмки гострі, а виступи округлі (у розхідника), зубчасті — коли краї пластинки гостротрикутні (у ліщини), пилчасті, коли виступи гострі і косокутні (у груші), подвійнозубчасті, звивисті тощо (рис. 116).

Рис. 116.Листки з різним обрисом краю пластинки:

1 – цілокраїй; 2 – зубчастий; 3 – пилчастий; 4- зарубчастий; 5 - виїмчастий