Основні відомості

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1045

За будовою і функціональними можливостями у корені виділяється чотири гістологічні зони (рис. 69) ділення клітин (з кореневим чохликом); росту; всмоктування; проведення; укріплення і галуження [3].

Зона ділення клітин, або ембріонального росту - кінчик корення, наймолодша зона довжиною 1-2 мм. Складається із клітин-ініціалей апікальної меристеми, які знаходяться у стані постійного поділу, а також з їх похідних. Кінчик кореня прикритий кореневим чохликом - каліптрою, що захищає молоді клітини від механічних та інших ушкоджень. Утворюється він зовнішнім каліптрогенним шаром апікальної меристеми. Має ковпачкоподібну форму (рис. 69) і складається з живих паренхімних клітин із високим тургором і тонкими оболонками, що ослизнюються. Поверхневий шар чохлика постійно руйнується, але поповнюється зсередини новими клітинами. У кореневому чохлику головного кореня містяться зерна оберігального крохмалю, які чутливі до гравітації і забезпечують позитивний геотропізм - ріст кореня вниз. Кореневий чохлик відсутній у напівпаразитів (омела, повитиця), а у багатьох водних рослин кінчик кореня захищений від вимивання солей та ушкоджень "кишенькою" (ряска).

Рис. 69. Будова кореня дводольної рослини:

А – зовнішній вигляд; Б – схема поздовжнього зрізу; В-Е – стадії первинного росту і переходу до вторинного потовщення;

Ж – вторинна безпучкова будова; 1 – зона ділення клітин, захищена кореневим чохликом, 2 – зона розтягування і диференціації, 3 – зона всмоктування, 4 – зона проведення і укріплення з бічними коренями, 5 – апікальна меристема,

6 – прокамбій, 7 – основна меристема, 8 – протодерма, 9 – елементи флоеми, 10 – елементи ксилеми, 11 – епіблема з кореневими волосками, 12 – перицикл, 13 – первинна кора, 14 – первинна ксилема, 15 – первинна флоема, 16 – камбій,

17 – вторинна ксилема, 18 – вторинна флоема, 19 – серцевинний промінь, 20 – перидерма

Зона росту, розтягування і диференціації клітин складає також кілька міліметрів. Тут клітини набувають циліндричної форми, вакуолізуються, збільшуються у розмірах, що обумовлює здовження кореня, його заглиблення в ґрунт. Ближче до зони всмоктування відбувається спеціалізація, диференціація клітин на паренхіму, елементи ксилеми і флоеми [3].

Зона всмоктування, або зона кореневих волосків, становить 5-20 мм, знаходиться над зоною росту. Характеризується наявністю всисної тканини епіблеми і кореневих волосків - трубчастих виростів клітин епіблеми (рис. 70, В), які всмоктують із ґрунту воду і мінеральні розчини.

Волоски функціонують протягом 10-20 днів, відмирають і замінюються новими. У цій зоні завершується диференціація клітин первинних тканин і формується первинна анатомічна будова (рис. 70 В).

Зона проведення і укріплення, або зона бічних коренів, розташована вище зони всмоктування (рис.70 А). Сформовані в ній провідні тканини забезпечують пересування двох течій - мінеральних і органічних речовин, а утворені із перициклу бічні корені закріплюють рослину у ґрунті (рис. 69.4). У цій зоні односім'ядольні рослини зберігають первинну будову з невеликими змінами, а у двосім'ядольних і голонасінних у зв'язку з появою і діяльністю камбію і фелогену корінь потовщується і набуває вторинної анатомічної будови (рис. 69.Ж). Якщо корінь виконує запасаючу функцію (коренеплід, коренебульба), то ця зона накопичує поживні речовини і значно потовщується за рахунок розростання запасаючої тканини лубу чи деревини (рис. 69. Ж).