Розглянути будову гідатоди на закінченні листкової жилки первоцвіту (Primula vernis).

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1636

Гідатоди – структури, які виділяють воду та розчинені у ній солі внутрішніх тканин листка на його поверхню. Найчастіше вони є у рослин, які ростуть у вологих місцях (рис. 54).

Рис. 54. Гідатода листка первоцвіту:

1 – епідерма листка; 2 – замикаючі клітини; 3 – паренхіма; 4 – клітина з хлоропластами; 5 – міжклітинник; 6 – судини

Гідатоди називають ще водяними продихами. Процес виділення краплинно-рідкої води називається гутацією. Вона відбувається тоді, коли температура грунту вища за температуру повітря.

Гідатоди дуже різноманітні за будовою. Вони складаються з клітин спеціалізованого мезофіту – епітеми. Епітема – жива паренхімна тканина, що має міжклітинники з високою водопропускною здатністю. Гідатода з поверхні подібна до продиху, але її замикаючі клітини не мають здатності рухатися.

Питання для самоконтролю і розвитку мислення:

1. Надайте класифікацію та характеристику видільних тканин.

2. Перелічіть структури, що забезпечують зовнішню та внутрішню секреції.

3. Яку функцію виконують і де знаходяться нектарники і осмофори?

4. У чому полягає різниця між лізигенними та схизогенними вмістилищами?

5. Як класифікуються молочники в залежності від формування та будови?

6. що являє собою процес гутації?

7. Яка тканина забезпечує власне видільну функцію гідатоди?

Матеріали та обладнання:

1. Лізигенні та схизогенні вмістилища рослин, членисті та нечленисті молочники, будова гідатоди – таблиці.

2. Роздатковий матеріал: листки герані пахучої, смородини чорної.

3. Мікропрепарати поперечного зрізу стебла сосни і поперечного зрізу голчасткого листка сосни.

Література:

1. Брайон О.В., Чикаленко В.Г. Анатомія рослин. – К.: Вища школа, 1992. – С. 126-131.

2. Григора І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 31 – 32.

3. Сербін А.Г., Сіра Л.М., Слободенюк Т.О. Фармацевтична ботаніка. – Вінниця: Нова книга, 2007. – С.49-50.

4. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка. – К.: Вища школа, 1995. – С.96-100.