Первинна будова кореня

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 3326

Корені первинної будови характеризуються наявністю трьох систем тканин - покривної, первинної кори і центрального циліндра (рис. 70, В, схема 1). У якості покривних тканин виступають: епідерма (зона проведення у однодольних), епіблема (зона всмоктування), веломен у повітряних коренів (рис. 70, 1).

Рис. 70.Первинна анатомічна будова коренів:

А, Б – однодольних (вівники, кукурудза); В – дводольних (жовтець); 1 – епіблема з кореневими волосками, 2 – екзодерма,

3 – мезодерма, 4 – ендодерма з мертвих підковоподібно потовщених (4а) і живих тонкостінних пропускних клітин (4б),

5 – ендодерма з поясками Каспарі, 6 – перицикл, 7 – флоема, 8 – судини ксилеми, 9 – склеренхіма, 10 – запасаюча паренхіма

Схема 1. Розвиток тканин кореня дводольної рослини

Епіблема виконує поглинальну, секреторну і покривно-захисну функції. Складається з одного шару тонкостінних, щільно зімкнутих клітин, частина яких утворює (трихобласти) кореневі волоски, а інша (атрихобласти) їх не утворює. Епіблема не має продихів, товстої кутикули і трихом. Поверхня клітин ослизнюється, що захищає корінь від висихання, зайвого тертя, сприяє прилипанню і пом'якшенню частинок грунту, розвитку корисних бактерій [3].

Первинна кора (рис. 70: 2, 3, 4),що під епіблемою, багатошарова, поділяється на екзодерму, мезодерму і ендодерму. Екзодерма виконує захисну, опорну і пропускну функції, складається із 3 -4 шарів великих, багатокутних, щільно зімкнутих клітин. Якась частина цих клітин тонкостінна, а інша – з частково скорковілими оболонками. Мезодерма – основна за масою, багатошарова запасаюча частина первинної кори. Клітини живі, великі, округлі чи багатокутні, пухкі, з тонкими чи потовщеними, інколи лігніфікованими (в односім’ядольних) оболонками, заповнені зазвичай крохмальними зернами. Мезодерма виконує також транспортну функцію, а інколи може бути повітряносною. Ендодерма – внутрішній, майже завжди однорядний шар первинної кори, який межує з центральним циліндром, виконує опорно-пропускну функцію. В односім’ядольних потовщуються, корковіють і дерев’яніють радіальні і внутрішні тангентальні оболонки клітин у вигляді підкови чи букви U (рис. 71.3).

Серед цих мертвих клітин ендодерми навпроти променів ксилеми зберігаються живі пропускні клітини, по яких вода і мінеральні розчини надходять до судин. У двосім’ядольних лінзовидні скорковілі потовщення - плями, або пояски Каспарі, виникають спочатку тільки на антиклінальних стінках ендодерми (рис. 70, 5). Надалі суберин може відкладатись по всій внутрішній поверхні усіх або більшості клітин.

Центральний циліндр, або стела (стель) (рис. 71, В) займає осьову частину органа, складається з ксилеми, флоеми та периферійного кільця перициклу, з якого формуються бічні корені, корені-присоски, фелоген, камбій, молочники тощо. Флоема і ксилема чергуються по радіусах, утворюючи радіальний провідний пучок. Залежно від кількості ділянок ксилеми він буває дво-, три-, чотири-, п'яти-, шести- і багатопроменевий, або –архний. У двосім'ядольних рослин променів ксилеми зазвичай не більше шести, а в односім'ядольних їх більше (пучок поліархний). У центрі осьового циліндру можуть знаходитися судини ксилеми, склеренхіма чи паренхіма, що утворює несправжню серцевину (рис. 71, 8).

Рис. 71.Фрагменти поперечних зрізів коренів:

А – корінь однодольної рослини, Б – корінь дводольної рослини в зоні проведення, розвиток бічного кореня, В – поява камбію в зоні проведення кореня дводольної рослини; 1 – апекс бічного кореня, 2 – мезодерма, 3 – ендодерма, 4 – промені судин ксилеми, 5 – ділянки флоеми, 6 – перицикл, 7 – клітини камбію, 8 – паренхіма (несправжня серцевина), 9 – склеренхіма