А. Загальна характеристика сюжету

Твори, які належать до різних родів, мають відповідно і різні композиційні особливості. Найхарактерніша спільна ознака епічних та драматичних творів — сюжетність.

Сюжé т (фр. sujet — тема, предмет) — це художньо осмислена конкретна система подій, у яких розкриваються характери у їх взаємодії. Або сюжет ще визначають як конфлікт, що рухається, розвивається.

Розвиток сюжету можна уявити за аналогією як виростання гіллястого дерева:

 

 

Зернина ––→ паросток––→ дерево;

↓ ↓ ↓

конфлікт ––→ фабула –––→ сюжет.

Розглянемо для прикладу становлення традиційного сюжету казки („Морозко”, „Хаврошечка”, „Дідова дочка і бабина дочка” тощо): люта заздрість і беззахисна доброта (конфлікт) –––→ зла стара мачуха ненавидить молоду красиву пá сербицю і ставить перед нею небезпечні для життя завдання (фабула) –––→ події, вчинки, у яких виявляється лють мачухи і доброта пасербиці; які завдання одержує дівчина і як їх виконує (сюжет). Отже, якщо фабула тільки називає (у причинно-часовій послідовності) певні події, то сюжет естетично осмислює й орґанізовує ці події, розкриває їхню внутрішню сутність і заради цього може порушувати послідовність, уповільнювати чи прискорювати художній час тощо.222еякі дослідники розрізняють

♣ епічний сюжет (розгортання дій, взаємовідносини характерів) та

♣ ліричний сюжет (ланцюг опредмечених мовленням душевних порухів, почуттів, переживань).

Виділяють також

♣ зовнішній (або експліцú тний) сюжет – формування та розкриття характерів безпосередньо через їхню участь у дії, як наприклад, у повісті «Смерть» Б. Антонечка-Давидовича;

♣ і внутрішній (імпліцú тний), або психологічний сюжет – розвиток і вияв характерів опосередковано, через зміни у психіці персонажів, як наприклад, у новелі «Я (Романтика)» М.Хвильового.

За специфікою розгортання сюжети поділяються на хронікальніі концентричні.

♣ Хронікá льні — це сюжети, події яких розгортаються в часовій послідовності (роман «Марія» І.Самчука). У межах хронікальних виокремлюють пригодницькі, або авантюрні — у них розгортаються різноманітні пригоди героїв («Робінзон Крузо» Д.Дефо, «Сонячна машина» В.Винниченка).

♣ Концентричні, або сюжети єдиної дії — це зосередження на якомусь визначальному конфлікті, на одному вузлі події («Червоне і чорне» Стендаля, «Маруся Чурай» Ліни Костенко).

У художній практиці обидва ґатунки сюжетів часто співіснують, — тоді подаються ретроспективні (екскурси в минуле), ущільнюється часопростір («Санаторна зона» М.Хвильового, «Диво» П.Загребельного).

Сюжети, що часто повторюються у мітології, фольклорі, літературі називають традиційними, або вічними (історія гріхопадіння людини – Адам і Єва, Каїн; безкорислива самопожертва заради інших людей – Мойсей, Христос; чоловік, що затято шукає ідеал жінки – Дон Жуан; щире кохання і болісна зрада – Маруся Чурай тощо).