Давньоримський календар

Нині практично всі народи світу користуються сонячним календарем, який дійшов до наших днів від давніх римлян. Проте їх 1-й календар був місячним (приблизно в часи Ромула) – VІІІ ст. до н.е.). рік грубо поділявся на періоди, які були пов’язані з землеробством. Складався він лише з 10 місяців, які спочатку не мали назв і позначалися порядковими номерами: 1-й, 2-й, 3-й і т.д. Рік починався весною – з періоду близького до весняного рівнодення. Тривалість місяця у різних латинських племен була неоднакова, а згодом уніфікувалася у результаті чого 4 місяці (непарні) мали по 31 добі і решта 6 – по 30 діб.

До кінця VІІІ ст. до н.е. деякі з місяців одержали назви. Так 1-й місяць року було названо Мартусом(31). На честь бога війни і покровителя землеробства і скотарства Марс. У цьому місяці розпочинається сільськогосподарські роботи. 2-й – Апріліс (30) – „проростати, розкривати”. У цьому місяці оживає природа – проростає зерно, розпускаються бруньки. 3-й – Маюс (31) – присвячений богині краси Майї. Природа у цей час проявлялась у своїй красі і силі. 4-й – Юніос (30) – ім’я однієї із головних богинь Юнони, богині родючості, покровительки жінок.

За рештою місяців збереглися попередні числові позначення: –квінтиліус – 5-й – (31), сексиліус – 6-й – (30), септембріс – 7-й – (30), октобріс –8-й – (31), новембріс – 9-й – (30), децембріс –10-й – (30). Всього 304 доби.

Цей рік, тривалістю 304 доби не відповідав ні сонячному річному циклу ні місячному. Тому у VІІ ст.. до н.е. було проведено реформу календаря і додано ще 2 місяці: 11-й. Януаріус – дволикий бог часу Янус (бачить вперед і назад) і 12-й Фебраріус – бог підземного царства Фебруус (місяць поклоніння мертвим).

Календарний рік став містити 355 діб, поділених на 12 місяців. Це приблизно відповідало місячному року.

Тоді ж римляни виробили досить своєрідний спосіб відліку днів і місяців. Виділялися 3 особливі дні, за якими здійснювались лік і які мали спеціальні назви: 1-й день – календи, 7-й день – нони (збігалися з першою четвертю фази Місяця), 15-й день (13-й укорочений місяць) – іди.

Три дні перед календами, нонами та ідами називалися передднями.

Дні рахувалися у зворотньому напрямку: стільки-то днів залишилось до нон, ід, чи календ. Наприклад, у „січневі календи”, „четвертий день до нон” і т. д.

Прийнята римлянами тривалість календарних років була на 10, 242 доби коротшою від тропічного, тому рік за ним не збігається із зміною пір року. Це ускладнювало господарське життя римлян, основою якого було сільське господарство з його сезонними роботами. Тому римляни додавали ще 1 місяць – називали його марцедоній (від лат. – marceg). У цьому місяці повинні бути закінчуватися розрахунки за попередній рік. Поміщали його (20 днів) між VІ і V днем до березневих календ (між 24 і 25 лютого). Рік став дорівнювати 365 днів, але і це не відповідало справжньому. Тому запровадили 4-річний цикл, коли або додавали, або вилучали необхідний час, щоб ще раз отримати астрономічний рік.

Жерці якось обґрунтовували ці зміни у тривалості марцедонія (то для друзів чиновників збільшували, то для ворогів зменшували) і заплуталися. Зрештою у І ст.. до н.е. виникла потреба реформувати рік.