СИТУАЦІЯ 2. Фірми Sears, Roebuck and Company і Montgomery Ward засновані майже одночасно (Sears – у 1893 р., а Ward – у 1872 р.)

Фірми Sears, Roebuck and Company і Montgomery Ward засновані майже одночасно (Sears – у 1893 р., а Ward – у 1872 р.). Вони разом контролювали роздрібну торгівлю на певній території майже половину століття. Де­сятиліттями їхні стратегії зростання та конку­ренції були дзеркальними відображеннями. Наприклад, їхні відділення домінували на те­риторії навколо центру міста та розташовува­лись на відстані в один квартал. Їхні каталоги, які розсилали поштою, стали частиною аме­риканського способу життя. Навіть головні офіси фірм були в одному місті – Чикаго. Про­те після десятиліть однакових стратегій та зростання настав критичний час для кожної з фірм; рішення однієї фірми привели її до успі­ху, а інша зазнала невдачі.

Ці рішення ухвалено відразу після Другої світової війни. Менеджери фірми Sears де­тально вивчили демографічні показники і ді­йшли висновку, що населення США віддає пе­ревагу не центральним частинам міста, а по­заміським територіям. Отже, вони ухвалили рі­шення відкрити нові відділення на приміських територіях.

Фірма Montgomery Ward вибрала інший напрям. Її виконавчий директор Сьюел Ейвері вважав переселення в приміську зону скоро­минучим. Крім того, він вірив у повторюваність економічної історії, яка свідчила, що після кож­ної війни ще з часів Наполеона наставала де­пресія. Оскільки Друга світова війна щойно за­кінчилася, то директор вважав, що от-от повин­на розпочатись велика депресія. І справді, як­би депресія настала, то фірма Sears зі своїм новим курсом на експансію могла б зазнати невдачі.

Однак депресія не наставала, а фірма Sears стала процвітати. За десять років при­бутки фірми подвоїлись, і вона стала незапе­речним лідером роздрібної торгівлі. Хоча фірма мала певні труднощі у 80-х роках і її прид­бала фірма Wal-Mart, Sears все ж є головною у галузі роздрібної торгівлі, прибутковою та фінансово стабільною.

Ward ніколи не змогла відновити втраче­них позицій. Ейвері був настільки впевнений у своїй правоті, що навіть не припускав можли­вості помилки. В період між 1947 та 1957 рр. фірма не відкрила жодного відділення. Її ви­конавчий директор був переконаний, що на­стане депресія, і тоді Ward зможе придбати свого головного конкурента.

Керівництво Ward у 1955 році нарешті від­мовилось від стратегії виконавчого директора і звільнило його. Та було вже запізно, – Sears та J.C. Penney посіли найліпші позиції на поза­міських територіях та переконали покупців у своїй винятковості. Фірма Ward продовжувала діяльність аж до 1997 року, коли змушена була оголосити про банкрутство під тиском креди­торів. Вдасться цій фірмі відновити свою діяль­ність чи ні, – покаже час. Проте власники Ward будуть ставити питання: " Що було б, якби виконавчий директор змінив свої переконання півстоліття тому? "