Дослідження конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність - це перевага товару на ринку, що сприяє успішному збуту в умовах конкуренції.

Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретній потребі, так і по витратах на її задоволення.

Конкурентоспроможність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, які з точки зору покупця є суттєвими і забезпечують задоволення конкретних потреб.

Конкурентоспроможність продукції - це її здатність бути виділеною споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами. Її визначають, порівнюючи параметри товару фірми з відповідними конкуруючими аналогами. В основу такого порівняння беруть визначення ступеня задоволення потреб споживачів, їхніх індивідуальних вимог до продукції щодо показників продажної ціни і вартості споживання (витрат на експлуатацію чи комерційне використання товарів). У сумі ці витрати становлять ціну споживання.

При визначенні конкурентоспроможності продукції треба зважати на такі міркування. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект із розрахунку на одиницю його витрат. Тому умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація питомого споживчого ефекту:

 

Споживчий (корисний) ефект ¸ Ціна споживання ® мах (10.1)

 

Оцінка конкурентоспроможності продукції може здійснюватись проведенням групових експертиз висококваліфікованими спеціалістами, методом опитування споживачів, для чого організовують відповідні презентації, виставки, семінари, ярмарки та ін. Найбільш істотним методом оцінки конкурентоспроможності є її розрахунок на основі головних параметрів продукції (табл. 10.1).

Еталон для порівняння повинний належати до тієї ж групи товарів, до якої належить товар, якій порівнюється, мати подібні умови використання, а також повинний бути характерним для обраного ринку і мати максимальну кількість переваг для покупця.

Товар-еталон повинний цілком відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Розрахунок нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності здійснюється за допомогою альтернативного методу. Для цього використовують показник, що має тільки два значення: 0 або 1.

Якщо товар відповідає нормі, то показник = 1, якщо ні, то = 0.

Розрахунки здійснюються по формулі:

 

ⁿ

Iнп = å Qi, (10.2)

ⁱ⁼¹

 

де Iнп - груповий показник нормативних параметрів;

Qi - одиничний показник I-го параметра;

n - кількість нормативів оцінюваних параметрів.

Таблиця 10.1 - Класифікація головних параметрів продукції

Найменування груп параметрів	Перелік параметрів
ТЕХНІЧНІ	класифікаційні (особливості продукції, її належність до конкретної групи, типу, виду); технічної ефективності (новизна технічного рівня продукції); конструктивні (основні проектно-конструкторські рішення, надійність і довговічність, технологічність); ергономічні (відповідність продукції особливостям і властивостям організму людини); естетичні (зовнішній вигляд і форма продукції); екологічні (відповідність вимогам захисту навколишнього середовища)
ЕКОНОМІЧНІ	Дають вартісну оцінку витрат споживача на придбання і експлуатацію продукції, тобто ціни споживання: ціна товару, витрати на транспортування, установку, наладку, купівлю технічної документації, навчання персоналу, технічне обслуговування, ремонт, пальне, енергію, сплату податків, утилізацію відходів
НОРМАТИВНІ	Визначають відповідність продукції обов'язковим стандартам
ПАТЕНТНО-ПРАВОВІ	Визначають патентну чистоту продукції, тобто наявність у виробі оригінальних технологічних рішень, що не підпадають під дію існуючих патентів

 

Нульове значення групового показника свідчить про неконкурентоспроможність товару на даному ринку.

При визначенні сукупності порівняльних параметрів конкурентоспроможності товару виходять із того, що частина покупців дає оцінку споживчих характеристик товару, а інші оцінюють його економічні показники.

Споживчі характеристики товару містять у собі більшість технічних параметрів.

За технічними і економічними параметрами розраховуються одиничні і групові індекси.

(10.3)

 

де q_і - одиничний параметричний індекс, розрахований за i-м параметром;

Р_і - і-й параметр реального виробу;

Р₁₀₀ - аналогічний параметр гіпотетичного виробу, який задовольняє потреби споживача на 100 %;

 

(10.4)

де І_Г.Т. - груповий параметричний індекс за технічними показниками продукції;

a_і - питома вага і-го технічного параметра;

п - кількість технічних параметрів, які використовуються для розрахунку.

За такою самою формулою може бути розрахований груповий параметричний індекс за економічними показниками (І_Г.Е.)

(10.5)

де a_і - питома вага j-го економічного параметра;

n – кількість економічних параметрів.

Показник конкурентоспроможності продукції (К) може бути розра­хований за формулами:

(10.6) або

 

(10.7)

де К – конкурентоспроможність;

І_Г.Т.А. і І_Г.Е.А. - відповідно технічний і економічний групові параметричні індекси товару-аналога, з яким порівнюється продукт фірми.

 

Інтегральний показник конкурентоспроможності (К_і) може бути розрахований за формулами:

(10.8) або

 

(10.9)

де К_і - інтегральний показник конкурентоспроможності;

В - виручка від продажу товарів;

З - повні витрати на виробництво і реалізацію товарів.

 

Якщо К>1, то товар, який аналізується, має переваги, якщо К<1, то він програє товару-конкуренту.

Для прийняття остаточного рішення щодо виходу з товаром на ринок рекомендується використовувати таку шкалу (таблиця 10.2).

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару показує ступінь його привабливості для покупця. З позиції продавця ця привабливість оцінюється чистим прибутком.

 

 

Таблиця 10.2 - Шкала оцінки перспективності товару за інтегральним