Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 13 страница

Права власників патентів поділяються на дві групи: особисті не-гайнові і майнові права. До особистих немайнових прав патенто-ласників належать право на авторство, право на назву об'єкта про-сислової власності і право на ім'я.

Право авторства полягає в тому, шо автор заявленої пропозиції винахідник, автор промислового зразка, селекціонер тощо) має іраво вимагати від будь-кого визнавати себе єдиним творцем об'єкта правової охорони. Право авторства виникає не з охоронно­го документа, що лише засвідчує наявність цього права, а з момен­ту створення об'єкта, що охороняється Законом. Тобто право ав­торства виникає ще до кваліфікації заявленої пропозиції об'єктом правової охорони. Саме з цього моменту виникає небезпека пору­шення права авторства. У сфері науково-технічної діяльності це інколи буває. Право авторства є абсолютним і виключним правом. Це право є також невідчужуваним, оскільки воно є суто особистим правом і не може бути передане будь-якій особі. Зазначене право належить творцю довічно і припиняється його смертю. Після смер­ті автора охороняється уже не право, а лише авторство як суспільно

_ Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

значимий інтерес, що полягає у визнанні творцем науково-техніч­ного досягнення того, хто є дійсним його розробником.

Творець науково-технічного досягнення має право на ім'я, яке полягає в тому, що розробник цього досягнення має право вимага­ти, щоб його ім'я згадувалося кожного разу при використанні цьо­го досягнення. Ім'я дійсного автора зазначеного досягнення мас бути обов'язково вказане у патенті незалежно від того, хто буде за­явником. Проте автор науково-технічного результату має право просити, щоб його ім'я не зазначалося в публікаціях про заявку та видачу патенту. Безперечно, патентовласник має право вимагати усунути помилки чи перекручення, що стосуються його імені.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі). На наш погляд, винахідник має право також і на присвоєння винаходу, ко­рисній моделі спеціальної назви. Принаймні таке прохання не су­перечить Закону. -

За Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» се­лекціонер сорту рослини (чи інший заявник) у заявці на видачу па­тенту на сорт обов'язково зазначає Його назву. Назва має давати можливість ідентифікувати сорт, не повторювати назви або від­різнятися від назви вже існуючого сорту такого самого або близь­кого ботанічного виду. Назва сорту не може складатися лише з цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно зі знаків чи зазна­чень, що вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування. Вона не повин­на вводити в оману щодо властивостей, походження та значення сорту або щодо особи автора сорту, суперечити принципам су­спільної моралі. У разі подання заявки на видачу патенту на один і той самий сорт в Україні і в інших державах назва сорту має бути однаковою.

При будь-якому використанні сорту будь-якою особою обов'яз­ково має зазначатися назва сорту, під якою сорт занесено до Дер­жавного реєстру сортів рослин України.

РОЗДІЛ 9

Майнові права суб'єктів промислової власності, що випливають з охоронного документа. Зазначені права досить чітко регламентовані патентними законами України.

Майнові права винахідників та авторів промислових зразків, що випливають із патенту, досить близькі між собою, тому їх доцільно розглядати разом. Перш за все слід зазначити, шо ці права виника­ють у патентовласників від дати наступної за датою їх державної реєстрації (ст. 465 ЦК України). Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційно­го патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення ін­формації про нього до відповідного Реєстру.

Патент надає його власнику право використовувати об'єкт про­мислової власності на свій розсуд, якщо таке використання не по­рушує прав інших власників патентів. Патенти України мають чинність лише у межах території України.

Використання секретного винаходу чи корисної* моделі власни­ком патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону Украї­ни «Про державну таємницю» та за погодженням із Державним експертом.

Патент, як відомо, може бути виданий кільком заявникам, якщо об'єкт промислової власності був створений їх спільною працею. У такому разі їх взаємовідносини щодо використання об'єкта про­мислової власності визначається угодою між ними. У разі відсут­ності такої угоди кожен співвласник патенту може використовува­ти об'єкт промислової власності на свій розсуд. Проте жоден із них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта промислової власності та передавати право інтелектуальної власності на цей об'єкт іншій особі без згоди інших співвласників патенту.

Основною перевагою патентних законів України є те, що вони чітко й однозначно проголошують право інтелектуальної власності на об'єкт правової охорони. Стаття 41 Конституції України прого­лошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджа­тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Цей конституційний принцип дістав своє відображення

_ Права і обов'язки суб'є ктів інтелектуальної власності

і

в ЦК України і в Законі України «Про охорону прав на винаходи і

корисні моделі».

Вшповідно до Конституції України зміст права промислової влас­ності характеризується тими самими правомочиостями, що і зви­чайне право власності. Деякі фахівці вважають, що результат інте­лектуальної діяльності не може бути об'єктом права власності, оскільки він не матеріальний, інші стверджують, що той самий ре­зультат творчої діяльності не може бути об'єктом права власності тому, що цим об'єктом не можна володіти. Не вникаючи у сутність цієї дискусії, відзначимо, що вона відображає лише різні підходи світової практики до цієї проблеми. Законодавство одних країн визнає результати інтелектуальної діяльності лише об'єктом ви­ключного права на використання, інших — об'єктом права влас­ності. Слід зазначити, що ті країни, законодавство яких визнає творчі результати об'єктами права власності, нічого від цього не втрачають (США, Франція та ін.). Тому варто визнати позицію за­конодавця про визнання результатів науково-технічної діяльності об'єктами права власності виправданою. Творець має бути впевне­ним у тому, що творіння — це його власність.

Отже, за Конституцією України суб'єкт промислової власності має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатом своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Але ж результат творчої діяльності — це не матеріальна річ, а Конституція надає право творцю володіти цим результатом. І в цьому немає помилки — об'єктом цивільного права може бути і безтілесна річ, тобто річ, що не має матеріальної субстанції. Таку конструтсцію знало ще старо­давнє римське приватне право. Нема чого її боятися і в наш час, адже під об'єктом цивільних прав розуміють матеріальні та нема­теріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідноси­ни. Творчі результати і є ті самі нематеріальні блага. Якщо резуль­тати інтелектуальної, творчої діяльності можуть бути об'єктами ци­вільного права, то вони можуть бути також і об'єктами права влас­ності — одного із інститутів цивільного права.

Якщо ж творчий результат може бути об'єктом права власності, то, безперечно, він може бути й об'єктом володіння. Але особ­ливість об'єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що він

РОЗДІЛ 9

має здатність до тиражування і його копією можуть володіти треті особи, шо дає привід прихильникам теорії виключного права ствер­джувати, шо цим результатом можуть володіти всі, хто забажає.

Є вдалим розв'язання цієї проблеми новим ЦК України, який визнав на творчі результати право інтелектуальної власності.

Результат творчої діяльності стає об'єктом правової охорони ли­ше після його кваліфікації відповідним державним органом і лише після цього він може бути матеріалізований у певний матеріальний носій і сповіщений невизначеному колу осіб. До цього моменту творчий результат є об'єктом володіння тільки його творця, адже іншим особам він просто недоступний. Після його публікації ним може володіти будь-яка третя особа, але якщо вона володіє цим ре­зультатом правомірно, то лише від імені патентовласника. Інша правова ситуація буде суперечити цивільно-правовим засадам. Слід зазначити, що будь-яка третя особа може володіти творчим резуль­татом без дозволу його творця, але користуватися не може. Проте і серед технічних рішень є такі, якими володіє виключно сам автор цього рішення. Йдеться про секрети виробництва (ноу-хау). Під цим поняттям розуміють знання та досвід науково-технічного, ви­робничого, організаційного, фінансового, торговельного чи іншого характеру, які, як правило, не можуть бути загальновідомими і при­датними для використання у будь-якій сфері діяльності. Користу­ватися цим секретом може або сам його власник, або інша особа лише за його дозволом. Те ж саме і з володінням: ним володіє лише його власник.

Ноу-хау не є загальновідомим, якщо його зміст не розкритий настільки для невизначеного кола осіб, що настає можливість його використання. Отже, власником цієї інформації завжди є сам її ав­тор. Він також може передати цей секрет третім особам і тоді вони здійснюють володіння від його імені.

Отже, об'єкти промислової власності (не матеріальні носії) мо­жуть бути й у фактичному володінні їх творця. Суб'єкт права про­мислової власності позбавляється володіння лише тоді, коли науко­во-технічне досягнення гине, перестає існувати фізично, або він ус­тупає його іншим особам.

_ Права і обов'язки су б'єктів інтелектуальної власності

Суб'єкт права промислової власності, як і будь-який інший суб'єкт права власності, має право на користування. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в п. 2 ст. 28 про­голошує, шо патент надає його власнику виключне право на вико­ристання об'єкта промислової власності.

У цивільному праві користування (використання) є юридично забезпечена можливість власника вилучати із належної йому речі її корисні якості, властивості тощо. Тобто власник має право корис­туватися результатом своєї творчої праці будь-яким способом, шо не суперечить чинному законодавству. Зрозуміло, що способи ви­користання об'єктів промислової власності зумовлюються їх харак­тером, а також доцільністю.

ЦК України чітко визначає, що майновими правами інтелекту­альної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промисло­вого зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної

моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використан­ню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі

забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного па­тенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

— виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазна­чених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентова­ного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка;

— застосування способу, що охороняється патентом, або пропо­нування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропо­нує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є оче­видним;

РОЗДІЛ 9

- пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях про­дукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.

Нагадаємо, що продуктом у такому разі є будь-який промисло­вий виріб, виготовлений із застосуванням винаходу, корисної мо­делі чи промислового зразка. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквіва­лентну їй. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запа­тентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Виготовленням визнається виробництво продукту з комерцій­ною метою навіть за умови, що продукт тимчасово не реалізується, наприклад, перебуває на складі в очікуванні більшого попиту. Не­має значення і те, де здійснюється продаж — у своїй державі чи за кордоном.

Пропонуванням продукту для продажу є його реклама, що може виражатися в публічній демонстрації у торговельних залах і на віт­ринах, у рекламних кліпах, проспектах, каталогах тощо. Пропону­ванням для продажу визнаються будь-які дії, спрямовані на спові­щення споживачів про наявність такого продукту і про бажання йо­го продати. Це можуть бути оголошення в періодичній пресі, на радіо і телебаченні та іншими способами.

Одним із видів використання об'єкта промислової власності є застосування продукту у виробництві з комерційною метою. По­няттям «використання» охоплюються такі дії як ввезення на митну територію України, зберігання, інше введення в господарський обіг з комерційною метою. Ввезенням вважається імпорт продукту на територію України навіть без мети його використання в Україні. Сам факт ввезення продукту на територію України є правопору­шенням.

Зберігання продукту, виготовленого із застосуванням запатенто­ваного об'єкта промислової власності, на складах та в інших схови>

Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

І94ЦЦ

щах, його накопичення з метою наступного введення в обіг також вважається використанням запатентованого об'єкта промислової

власності.

Під продажем слід розуміти такі дії, що спрямовані на розпов­сюдження запатентованого продукту, на його реалізацію (корисної моделі) засобами цивільно-правових договорів. Це можуть бути

оренда, лізинг, підряд, найм, дарування, міна, бартер тощо.

Наведені дії не вичерпують усіх способів введення запатентова­ного продукту в обіг.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту

формули, або ознаку, еквівалентну їй.

Патентовласник має виключне право на здійснення зазначених дій щодо запатентованого продукту, а це означає, що тільки він мо­же їх вчиняти. Зрозуміло, що це може бути будь-яка особа, яка є па­те нто власником на той час. Зазначена особа може обирати будь-який спосіб використання запатентованого продукту в межах чин­ного законодавства: може використовувати цей продукт у підприєм­ницькій діяльності, може виступати як індивідуальний підприємець, може утворити підприємство, внести належний йому запатентова­ний продукт як внесок до статутного фонду будь-якого господарю­ючого підприємства. Зрозуміло, що зазначений об'єкт промислової власності може бути використаний у будь-якій галузі народного гос­подарства — у промисловості, сільському господарстві, в системі охорони здоров'я, освіти та будь-якій іншій сфері, що не заборо­няється законом. Безперечно, запатентоване рішення буде викори­стовуватися там, де воно може приносити корисний ефект.

Чинне патентне законодавство України не передбачає такої оз­наки об'єкта промислової власності, як здатність приносити пози­тивний ефект, будь-яку користь. Під цим поняттям розуміють не тільки економічний ефект — зниження собівартості вироблення продукту, підвищення його якості тощо. Це може бути також забез­печення кращих умов праці, зниження шкідливого впливу на на­вколишнє середовище тощо. У даному разі позитивний ефект ро­зуміється досить широко. Будь-яка користь, що може дати викори-

РОЗДІЛ 9

стайня об'єкта промислової власності, може бути підставою доцільності його використання.

Незважаючи на відсутність у чинному патентному законодавстві України такої ознаки як позитивний ефект, при вирішенні питан­ня про доцільність використання запатентованого рішення пози­тивний ефект враховується в першу чергу. Зрозуміло, рішення, що не дають позитивного ефекту або не можуть його дати в даний час, просто не будуть використовуватися. Який підприємець стане ви­користовувати об'єкт промислової власності, що не здатний прино­сити йому позитивний ефект. При цьому мають враховуватися і ви­трати на впровадження у виробництво зазначеного рішення.

Проте не тільки економічна доцільність використання того чи іншого об'єкта промислової власності обмежує волю підприємця. Чинне законодавство про промислову власність України містить формальні обмеження. Таким обмеженням є, наприклад, вимога за­кону, щоб використання запатентованого рішення його патенто-власником не нанесло шкоди патентним правам інших патентовлас-ників. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні мо­делі» в п. 2 ст. 28 чітко проголошує: «Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів». Така сама норма міститься і в інших патентних законах України.

Інше обмеження використання запатентованого рішення полягає у тому, що коли дане рішення не може використовуватися без ви­користання запатентованого раніше рішення іншого патентовлас-иика або використання без нього дає менший позитивний ефект, то, зрозуміло, що використання цього рішення може мати місце ли­ше на підставі угоди з патентовласником раніше запатентованого рі­шення. Якщо такої угоди з патентовласником раніше запатентова­ного рішення досягти не вдається, спір розв'язується судом.

Майнові права інтелектуальної власності володільця патенту на секретний винахід або на секретну корисну модель чи промисловий зразок обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідними рішеннями Державного експерта.

_ Права і об ов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

19*4-414

Власник патенту чи деклараційного патенту на об'єкт промисло­вої власності, який визнано секретним, має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, гро­шової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбаче­них чинним законодавством.

Для запобігання ненавмисного порушення патентних прав влас­ник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи упаковці продукту, ви­готовленого із застосуванням об'єкта промислової власності.

Право розпорядження володільця патенту. Відповідно до Консти­туції України та чинних законів про промислову власність патенто-власник має право розпоряджатися належним йому об'єктом про­мислової власності. Право розпоряджатися як одна із правомочно-стей власника патенту є юридично забезпечена можливість власни­ка визначати правову долю об'єкта промислової власності. Оскіль­ки об'єкти права промислової власності проголошені об'єктами права інтелектуальної власності, отже, і товаром, то патентовлас-ник має право вчиняти будь-які цивільно-правові угоди, спрямова­ні на відчуження зазначеного об'єкта. Це можуть бути продаж, да­рування, міна, оренда, прокат, найм тощо.

Патентовласник не завжди має економічну, фінансову чи будь-яку іншу можливість самому використовувати належний йому об'єкт промислової власності. У такому разі законодавство надає йому право розпорядитися об'єктом на свій розсуд. Передача патентних прав може здійснюватися різними способами у межах закону. Най­частіше така передача здійснюється у формі купівлі-продажу, а та­кож міни. Проте як зустрічна плата за передачу патентних прав мо­же виступати певний результат роботи або послуги. У такому разі тут можуть мати місце елементи договору підряду або послуги. Не­має перешкод для безоплатної передачі патентних прав за догово­ром дарування. Відчуження патентних прав можуть бути як юри­дичній, так і фізичній особі.

До набувача патентних прав останні переходять у повному об­сязі. Відчужувач патенту не може деякі права залишити за собою, а решту передати набувачеві, тобто відчуження лише окремих право-мочностей не допускається. Відчуження патентних прав, як і будь-

РОЗДІЛ 9

яв інше відчуження можливе лише без будь-яких застережень. У договорі про відчуження не можуть визначатися сфери викорис­тання об'єкта промислової власності, територіальні чи часові обме­ження. Набувач патентних майнових прав набуває їх у повному об­сязі без будь-яких обмежень. Він стає власником патенту, отже, об'єкта промислової власності з усіма наслідками, які з цього юри­дичного факту випливають.

Безперечно, одним із способів розпорядження належними па­тентними правами є право власника патенту відмовитися від ньо­го, тобто за своєю волею припинити його чинність.

Особливості використання селекційних досягнень. Використанням сорту є виробництво насіння з метою його відчуження, доведення до посівних кондицій для розмноження, продаж або інше введення в обіг, ввезення із-за кордону, збереження насіння для зазначених цілей, застосування як батьківської форми для одержання насіння.

Результатом селекційної діяльності в рослинництві є одержання насіння для розмноження сорту. Способи використання насіння такі самі як і об'єктів промислової власності.

До суб'єктів майнових прав на селекційне досягнення в рослин­ництві належать автор сорту і патентовласник. Автором сорту ви­знається громадянин, творчою працею якого цей сорт виведений. Володільцем патенту може бути будь-яка особа, яка правомірно во­лодіє патентом.

Володілець патенту, який є автором сорту, може передати право на патент будь-якій фізичній чи юридичній особі, яка стає право­наступником володільця патенту. Якщо володілець патенту не є ав­тором сорту, то він може передати право на патент з урахуванням умов, за яких це право було одержане від автора сорту.

Слід зазначити, що впровадження у виробництво сортів рослин і порід тварин допускається лише за умови, що вони допущені до впровадження в установленому порядку. Для цього сорти рослин мають бути включені до Державного реєстру сортів рослин Украї­ни, допущених до господарського використання.

Патентні права на сорти рослин не поширюються на правовід­носини, пов'язані з використанням запатентованого сорту:

— у некомерційних цілях;

_ Права і о бов'язки суб'єктів інтелектуальної власності

— в експериментальних цілях;

— як вихідного матеріалу для виведення інших сортів. Автору сорту належить право авторства, що є невідчужуваним і

охороняється безстроково.

Під використанням компонування інтегральної (топогрфії) мікро­схеми (ІМС) слід розуміти:

— копіювання компонування ІМС;

— виготовлення ІМС із застосуванням даного компонування;

— виготовлення будь-яких виробів, що містять ІМС;

— ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну тери­торію України;

— пропонування для продажу, продаж, зберігання у зазначених цілях та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даного компонування та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованого компонування, якщо при цьому використано всі елементи, шо виз­начають компонування ІМС оригінальною.

Виключне право на використання компонування має строковий характер. Чинність свідоцтва визначається строком у 10 років від дати подання заявки до Установи або від дати першого використан­ня компонування ІМС за умови, що від цієї дати до подачі заявки пройшло не більше двох років.

Власник патенту на об'єкт промислової власності чи декларацій­ного патенту, крім патентів (деклараційних патентів) на секретні винаходи та інші об'єкти промислової власності, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого об'єкта промисло­вої власності. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступно­го за роком публікації такої заяви.

Така публікація в офіційному бюлетені Установи має своєю ме­тою сповістити громадськість про наявність такого запатентовано­го об'єкта промислової власності для якнайшвидшого використан­ня цього об'єкта в народному господарстві України.

Кожна особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти із власником патенту чи декларацій­ного патенту договір про платежі. У договорі мають бути визначені

РОЗДІЛ 9

строки і способи використання запатентованого об'єкта, розміри і порядок обчислення та виплати платежів за використання об'єкта. У разі виникнення спорів під час укладення такого договору остан­ній вирішується в судовому порядку.

Якщо заяви про бажання використати об'єкт промислової влас­ності до власника патенту не надійде, він може подати до Устано­ви письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується в повно­му розмірі, починаючи з року, наступного за роком публікації та­кого клопотання.

Подання заяви та її розгляд і публікація здійснюються відповід­но до Інструкції про розгляд і публікацію заяви володільця патен­ту України про надання будь-якій особі дозволу на використан­ня запатентованого винаходу (корисної моделі) від 10 листопада 1995 р. Така сама Інструкція є і щодо промислових зразків.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати об'єкт промислової власності без його дозволу та вчиняти інші дії, що належать до кола виключних прав патентовласника. Проте законодавство встановлює ряд ви­нятків із цього загального правила, коли такі дії не визнаються по­рушенням прав, що випливають із патенту.

Будь-яка особа, яка до подання заявки на видачу патенту на ви­нахід, корисну модель, промисловий зразок чи компонування інте­гральної мікросхеми до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні технологічне (технічне) вирі­шення, тотожне винаходу, корисній моделі чи промисловому зраз­ку та компонування, зберігає право на безоплатне продовження йо­го використання. Якщо зазначена особа здійснила значну і серйоз­ну підготовку для такого використання, то вона також має право на безоплатне використання зазначеного об'єкта (право попереднього користування).

Право попереднього користування відоме законодавству бага­тьох країн. Про нього сказано і в Паризькій конвенції про охорону

_ Права і обов'язки суб' єктів інтелектуальної власності

промислової власності. Воно може мати місце за наявності таких

умов:

1) два різних автори незалежно один від одного створили два то­тожні рішення. Безперечно, ці рішення створені абсолютно само­стійно внаслідок власної добросовісної творчої праці;

2) зазначене науково-технічне досягнення реально використо­вується особою, яка претендує на право попереднього користуван­ня, або ця особа здійснила необхідні серйозні і значні приготуван­ня до використання зазначеного досягнення. Права на попереднє користування не виникає, якщо науково-технічне вирішення роз­роблене, але воно не використовується і підготовчі роботи до його використання не провадилися;

3) право попереднього використання виникає лише за умови, що використання чи приготування до використання має місце на території України. Отже, використання чи приготування до цього, здійснені за кордоном, не можуть бути підставою для виникнення права попереднього користування;

4) використання об'єкта чи приготування до його використання має бути здійснене до подання заявки на видачу патенту на тотож­не науково-технічне досягнення іншою особою.

Як підкресліоється у чинному законодавстві про промислову власність, право попереднього користування має безоплатний харак­тер. Суб'єкт права попереднього користування не повинен виплачу­вати будь-як винагороду патентовласнику. Але на відміну від патен-товласника у разі використання такого самого досягнення третіми особами суб'єкт права попереднього користування не може йому за­боронити подальше використання тотожного рішення. Обмеженим є також і обсяг користування — він не може бути розширеним проти того, який склався до подання заявки на цей самий об'єкт.

Право попереднього користування не може відчужуватися. Воно може переходити до інших осіб лише разом з підприємством чи ді­ловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової прак­тики, в якій було використано об'єкт, тотожний заявленому, чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Суб'єкт права попереднього користування не має права видава­ти іншим особам ліцензії на використання зазначеного об'єкта.

РОЗДІЛ 9

Право попереднього користування не засвідчується яким-небудь охоронним документом, що підтверджував би його права. У разі ви­никнення спору між патентовласником і суб'єктом права поперед­нього користування його розв'язують у судовому порядку. У такхь му разі тягар доведення права попереднього користування лежить на його суб'єктові.

Не є порушенням патентних прав використання запатентовано­го об'єкта промислової власності:

— в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іно­земної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, шо запа­тентований об'єкт використовується виключно для потреб зазначе­ного транспорту;