Практичні завдання. 1. Записати складні слова за правилами правопису

1. Записати складні слова за правилами правопису

а) платіжно/банківський, фірма/відправник, ПІН/конверт, товарно/транспортний, капітало/вкладення, 6/денка, право/свідомість, довго/терміновий, авіа/зйомка, стерео/програвач, кіно/мережа, пів/Азії, водо/знижувач, звуко/вловлювач, екс/директор, гіпсо/картонний, плодово/ягідний, низько/пробний, густо/малиновий, світло/зелений;

б) конкурентно/спроможний, бізнес/план, ціно/утворення, метало/приймач, тридцяти/річчя, політ/економія, напів/фабрикат, соло/вексель, пів/ящика, бак/сховище, менеджер/економіст, коло/подібний, викон/роб, швидко/хідний, дво/поверховий, ПІН/код, мало/концентрований, буро/зелений, блідо/рожевий, техно/опт/торг;

в) конкурентно/здатний, вантажо/обіг, мало/компетентний, регіон/реципієнт, п’яти/тонний, аеро/динаміка, пів/метра, нижньо/дніпровський, напів/овал, DVD/диск, мед/сервіс, Агро/банк, метало/обробний, сільсько/господарський, соціально/економічний, тепло/обмінний, експрес/метод, південно/західний, темно/зелений, фіолетово/червоний;

г) зовнішньо/економічний, ресурсо/відтворення, пів/хвилини, напів/провідник, віце/прем’єр, супер/карго, держ/майно, інженер/технолог, ноут/бук, де/факто, експертно/перевірювальний, взаємо/замінний, шеф/повар, хіміко/біологічний, DVD/програвач, лист/оферта, рожево/червоний, кисло/молочний;

д) внутрішньо/торгівельний, рес/контро, пів/яблука, звуко/непроникність, приймально/здавальний, держ/стандарт, товаро/розподіл, сто/шістдесят/річчя, напів/замкнутий, Приват/банк, 10/кратний, франко/термінал, ультра/короткий, рахунок/фактура, документо/обіг, видо/змінний, фізико/математичний, жовто/гарячий, сріблясто/сірий.

 

2. Перекласти слова, записуючи їх разом або через дефіс

Бис/малеинимид, цис/полибутадиеновый, цис/изопреновый, смола/стабилизатор, саже/каучуковый, адгезив/резина, адгезив/субстрат, протектор/брекер, кнопка/дозатор, кнопка/распылитель, С/эмаль, п/толуолосульфокислота, газ/сорбат, газ/метка, активатор/ускоритель, фриттинг/коррозия, газ/вытеснитель, термо/эласто/пласт.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Безпояско, О. Іншомовні префікси в українській мові / О. Безпояско // Українська мова та література в школі. – 1979. – № 7. – С. 28–32.

2. ДСТУ 1.5-93 Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів. – К.: Держстандарт України, 1993.3. ДСТУ 1.6-97 Державна система стандартизації України. Порядок державної реєстрації галузевих стандартів, стандартів науково-технічних та інженерних товариств і спілок. – К.: Держстандарт України, 1997.4. Закон України Про стандартизацію // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №31.5. Русанівський, В. Запозичені особові імена та прізвища / В. Русанівський // Складні питання сучасного українського правопису. – К.: Наук. думка, 1980. – С. 103–124.

6. Словник іншомовних слів / Л. Пустовіт, Г. Сюта, Т. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2000. – 1017 с.

7. Словник-довідник сучасної української мови: Разом. Окремо. Через дефіс / Т. Співак, О. Якименко. − Х.: ФОП Співак В.Л., 2009. − 528 с.

8. Стилістика української мови: підручник / Л. Мацько, О. Сидоренко, О. Мацько; за ред. Л. Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.

9. Сучасний орфографічний словник української мови / В. Дубічинський, Н. Косенко. − Х.: Школа, 2009. − 1024 с.

10. Український орфографічний словник / за ред. А. Свашенка. – Х.: Прапор, 1999. – 846 с.

11. Український орфографічний словник / О. Улищенко, Н. Хрущова; за ред. А.Свашенка. – Х.: Прапор, 1999. – 846 с.

12. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – К.: Наук. думка, 2010. – 240 с.

13. Українсько-російський словник наукової термінології: 100 000 / за заг. ред. Л. Симоненко. – К.: Ірпінь, 2004. – 416 с.

14. Універсальний словник української лексики. Синоніми, антоніми, омоніми / Л. Нечволод, В. Бездітко. − Х.: Торсінг плюс, 2009. − 768 с.

15. УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. – К.: Ірина, 1999. – 1551 с.

16. Физический энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 928 с.

17. Химическая энциклопедия: в 5 т. / И.Л. Кнунянц. – М.: Сов. энциклопедия, 1988.

[1]Лексика (грец. lexikos − який стосується слова) – 1) сукупність слів будь-якої мови; 2) сукупність слів певної сфери людської діяльності.

Лексикологія – галузь мовознавства, присвячена вивченню лексики, процесам формування словникового складу мови. Лексикологія тісно пов’язана з лексикографією (теорія і практика складання різноманітних словників), етимологією (походження слів, зміни їх значень і звукового оформлення, генетичні зв’язки з іншими мовами), семасіологією (значення лексичних одиниць, зміна значень слова), діалектологією (вивчення територіальних діалектів, місцевих говірок), фразеологією (вивчення стійких словосполучень).

[2]Термін „бісмут” (назва елемента №83) походить від латинського „Bismuthum”, адже саме так назвав цей метал німецький металург Г. Багер, який вперше його добув у 1530 році, вивчив і описав. Оскільки всі латинські і грецькі терміни, що починаються із літери В, b, β, в українській і російській мовах передаються літерою і звуком „б”, то і назву хімічного елемента, і відповідної простої речовини – металу – слід писати і вимовляти як бісмут, а не „вісмут”.

[3] Кодифікація (лат. codificatio) – систематизація та об’єднання термінів за окремими галузями у словники, довідники, що орієнтують на правильне використання.

[4] Початково сервер (анг. service) – гравець, який уводив м’яч в ігру.

[5] Дефініція (лат. definitio – „визначення”) – логічне визначення поняття, установлення основного змісту поняття.

[6]В українській мові „сурма” – музичний інструмент, мідний ріжок, трубу, горн. Ймовірно омонімічний термін „сурма” походить від турецького слова „сурме” – натирати, бо порошок SB2S3 в Азії використовувався для натирання брів і вій аби вони були чорними і блискучими. У російській мові терміном „сурьма” позначаються як хімічний елемент (сріблясто-білий крихкий метал), так і проста речовина.

Термін „стибій” (Stibium) латинського походження. В українській хімічній термінології елемент № 51 і його прості речовини мали назву „стúбій”. Цікаво, що і в українських, і в російських наукових працях з хімії сполуки елемента № 51 є похідними від слова In Sb – стибід індію; SB H3 – стибін; мінерали елемента стибніт – SB2S3; стибіваніт – Sb2VO5.

[7]Теоретичні основи стандартизації термінів було закладено в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. німецьким науковцем В. Вюснером. На той час у зв’язку з інтенсивним науково-технічним розвитком нагальною стала потреба впорядкування термінології різних галузей, уточнення значення кожного терміна.

В історії українського термінознавства першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), згодом ці функції перебрав на себе Інститут української наукової мови (20-30 роки ХХ ст.), але обидві ці структури не видавали стандартів у їх сучасному розумінні.

У СРСР над виробленням термінологічних стандартів працювали Комітет науково-технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Всі державні галузеві стандарти, технічні умови (ТУ), навіть республіканські стандарти Держплану УРСР були видані російською мовою.

В Україні з 1992 року спільним наказом МОН України та Держстандарту було створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології. На сьогодні розроблено і затверджено понад 900 держстандартів (ДСТУ).

[8]Термін „царська водка” поширився внаслідок спотворення під час перекладу. Середньовічні алхіміки позначали HNO3 терміном „aqua forte” або ж „aqua valens” – вода міцна, а суміш концентрованих кислот – HNO3 і HCl – „aqua regia” або ж „aqua Regis”, тобто „вода царська (королівська)”, оскільки розчиняла навіть „царя металів” – золото. Та з легкої руки Михайла Ломоносова „вода” змінилася на „водку” і відтоді терміносполучення „царська водка” поширилося в російській хімічній науці, а згодом і в українській, де з᾽явився ще один його варіант-покруч – „царська горілка”.

[9] Інтелігентність [лат. іntelligens − розумний] − розумова розвиненість, підготовленість до розуміння теоретичних питань, до засвоєння наукових знань, інтелектуальність; культурність.

[10]У 20-30 роках ХХ ст., коли відбувалося становлення українського правопису, Микола Хвильовий пропонував записувати всі іншомовні слова за правилами і сам у своїх статтях писав Европа, европейський. в Україні це не набуло поширення, але збереглося в українській діаспорній мові. Останнім часом на деяких каналах телебачення і радіо послуговуються саме варіантами Европа, европейський, Ева, а також етер ( ефір), Атени ( Афіни ), та оскільки в українському правописі такі варіанти не пропонуються, то в науковому і діловому стилях їх краще уникати.

[11] Кеш’ю – різновид горіхів.

[12]Ала прима (іт. аlla prima, рос. алла прима) – техніка олійного малярства, коли малюнок виконується за один сеанс до висихання фарб.

[13]Лібрето – сюжет балету чи опери.

[14]Одіссей − герой давньогрецького епосу, відомий своїми численними пригодами, коли, повертаючись додому після Троянської війни, він десять років блукав світом; одіссея − тривалі мандри, блукання, пригоди.

[15] Італ. a secco – по сухому: різновид стінного живопису; на відміну від фрески (італ. fresco – свіжий, сирий: малюнок наноситься водяними фарбами на сиру штукатурку) виконується на висохлій штукатурці фарбами на основі рослинного яєчного клею.

[16] Юридично, по праву, формально.

[17]Фактично; те, що є насправді.

[18]Події, надзвичайні обставини, які не можна передбачити і яких не можна запобігти якими-небудь заходами, наприклад, стихійне лихо.

[19] Франко (від італ. „вільний”) – комерційний термін на позначення виду угоди, коли певна частина витрат на транспортування і вантаження товару відбувається за рахунок продавця), наприклад:

франко-вагон (автомобіль, термінал) − транспортування і повантаження товару до вагона (автомобіля, термінала) відбувається за рахунок продавця;

франко-склад постачальника − транспортування продукції зі складу постачальника за рахунок покупця;

франко-станція відправлення − доставлення на станцію відправлення і повантаження продукції у вагон за рахунок продавця; подальші витрати перекладаються на покупця;

франко-станція призначення − доставлення продукції до станції призначення оплачує постачальник.