ІЇ№ ». БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС
293
Поряд із цими органами провідне місце у бюджетному при цесі посідають розпорядники бюджетних коштів, яких Бю джетний кодекс поділяє на головних та розпорядників нижчої о рівня. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу, розпорядника ми бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівнії ків, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків із бюджету. Бюджетна установа — це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка цілком утримується за рахунок відповідного бюджету чи місцевих бюджетів1. За своїм статусом бюджетні установи є неприбутковими. Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи — також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами їх витрачання. Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є небюд-жетними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням. Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників (ст. 2 Бюджетного кодексу), які визначаються відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу та затверджуються Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом установлення їм бюджетних призначень. У Законі, рішенні про місцевий бюджет бюджетні призначення визначаються лише головним розпорядникам2. 1 Закон У краї 11 и № 2700 11 ід бюджетною установою розуміє орган, визна 2 Наприклад, згідно з наказом Мінфіну від 30.05.2007 р. № 662, до си Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють проліт і кошторису та бюджетні запити й подають їх до Міпістер-РТНМ фінансів чи місцевого фінансового органу; отримують бюд-НИЧ'ііі призначення і доводять їх у встановленому порядку до ршіюридпиків нижчого рівня; затверджують кошториси та інші Документи, встановлені чинним законодавством, для розпорядників нижчого рівня; забезпечують протягом бюджетного періоду виконання бюджетних призначень згідно із отриманими бюджетними асигнуваннями; контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня; ведуть в установленому іііікоподавством порядку обік та звітність тощо. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. Постанова Кабінету Міністрів України «Про,'іптвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетипх установ» під 28.02.2002р. №228 закріплює, що розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання коліторисів застосовують процедури та правила, визначені для головних розпорядників (п. 7). Із метою забезпечення поточної діяльності розпорядників бюджетних коштів вони відкривають рахунки в органах Державного казначейства України. Чинне законодавство1 передбачає такі види рахунків, що їх можна відкривати бюджетним установам: • особові рахунки — відкривають головним розпорядникам бюджетних коштів і розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (п. 1.4). 1 Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 р. №242, яка встановлює єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства, розрахунків із дебіторами та інших активів.
|