У ОБ'ЄКТАХ ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТОЧНИХ

ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА, (на останній день періоду)

Таблиця 7.2.1

7.3. Оцінювання платоспроможності підприємства

Фінансовий аналіз платоспроможності підприємства полягає в абсолютному і відносному порівнянні активів як платі­жних засобів з фінансовими ресурсами (зобов'язаннями), за ра­хунок яких відбулося їх формування.

Для оцінки платоспроможності фінансові ресурси підприємс­тва групуються наступним чином:

Перша група (Зі) — поточні зобов'язання (найбільш строкові зобов'язання), які слід погасити протягом поточного місяця (кре­диторська заборгованість і суми кредитів банків, терміни повер­нення яких наступили);

Друга група (Зг)— короткострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (суми кредитів банків, поточної забор­гованості за довгостроковими зобов'язаннями, забезпечень на­ступних витрат і платежів та векселів виданих, терміни повер­нення яких настануть у майбутньому, протягом року);

Третя група (Зз) — довгострокові зобов'язання з терміном по­гашення більше одного року (довгострокові кредити банків і по­зики);

Четверта група (З4) — постійні зобов 'язання, що формуються фінансовими ресурсами з елементів власного капіталу.

Рис. 7.3.1. Класифікаційні ознаки для групування активів і фінансових ресурсів за джерелами формування для оцінки платоспроможності

Схематично процедура порівняння платіжних засобів і зо­бов'язань за джерелами формування фінансових ресурсів для оцінки платоспроможності подана на рис. 7.3.1.

чення показника може суттєво відрізнятися, оскільки вона відби­ває структуру активів і пасивів, що змінюється залежно від виду економічної діяльності.

Якщо на підприємстві відношення всіх платіжних засобів до поточних зобов'язань нижче від 1,0, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої борги.

Співвідношення 1: 1 свідчить про рівність платіжних засобів і поточних платіжних зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності платіжних засобів, можна вважати, що не всі їх види будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансо­вої стабільності підприємства.

Якщо значення платоспроможності значно перевищує спів­відношення 1,0, то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні активи, сформовані завдяки власним фінан­совим ресурсам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних активів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду підприємства, значне накопичення товарних запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може розглядатись як незадовільне управління активами.

Проміжна платоспроможність за смисловим значенням анало­гічна загальній платоспроможності, тільки обчислюється для ву­жчого кола платіжних засобів (А і + А₂), коли з розрахунку ви­ключено найменш ліквідну їх частину— товарні запаси. Щодо оцінки якості величини цього показника, то слід звернути увагу на стан дебіторської заборгованості підприємства відносно мож­ливості її погашення боржниками.

Орієнтованим значенням показника вважається рівень від 0,5 до 1,0, але для цього показника кожне підприємство теж встанов­лює самостійно норматив, виходячи з умов діяльності.

Абсолютна платоспроможність показує, яку частину платіж­них зобов'язань підприємство може погасити негайно. Теоретич­но достатнім значенням для абсолютної платоспроможності є співвідношення 0,2: 1,0. На практиці фактичні середні значення показників платоспроможності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави робити висновок про неможливість підприєм­ства негайно погасити свої зобов'язання, бо малоймовірно, щоб усі його кредитори одночасно пред'явили йому свої боргові ви­моги та ще й в грошовій формі.

Розрахунок оцінки платоспроможності підприємства шляхом порівняння його активів і фінансових ресурсів (пасивів) наведемо в табл. 7.З.1.

Дослідження співвідношень активів і зобов'язань (табл. 7.3.1) свідчить про те, що підприємство не виконує нормативні умови платоспроможності. При цьому недостаток платіжних засобів по одній групі компенсується їх надлишком по іншій групі лише ва­ртісною величиною. Однак менш ліквідні платіжні засоби не мо­жуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних платіжних засобів (Аі, Аг) з найбільш терміновими платіжними зобов'язаннями (Зі, Зг) дає змогу оцінити поточну платоспроможність. Порівняння платіж­них засобів, що мають повільну ліквідність (А₃) з довгостроко­вими зобов'язаннями, відображає перспективну платоспромож­ність.

Поряд з абсолютними показниками для оцінювання плато­спроможності розраховують відносні показники.

Однак, аналіз рівня платоспроможності підприємств за такою кількістю показників і одночасним їх порівнянням з відповідни­ми нормативними величинами дещо ускладнює прийняття ефек­тивних управлінських рішень, а в окремих випадках може внести певну плутанину. Для вирішення цієї проблеми необхідно додат­ково розраховувати інтегральний показник платоспроможності.

Інтегральний показник платоспроможності формується як су­марний (синтетичний) рівень відносних величин, одержаних від порівняння фактичних значень абсолютної, проміжної і загальної платоспроможності з їх еталонними рівнями. В економічній літе­ратурі і в нормативних документах для цих показників визначені

Як видно з табл. 7.3.2, на кінець поточного періоду показник загальної платоспроможності погіршився і не відповідає норма­тивному значенню, тобто підприємство не має можливості опла­тити поточні зобов'язання. На кожну гривню поточних зо­бов'язань підприємства припадає лише 76 коп. платіжних засобів.

Значення показника проміжної платоспроможності зменши­лось за поточний період на 24 коп. (0,90 - 0,66) і свідчить, що на кінець періоду підприємство мало можливість сплачувати свої борги за рахунок наявних грошових коштів і очікуваних надходжень від дебіторської заборгованості в межах діючого нормативу.

Абсолютна платоспроможність, як на початок (1 коп.), так і на кінець (2 коп.) поточного періоду є меншою, ніж нормативне значення. На кінець періоду підприємство за рахунок наявних грошових коштів спроможне погасити лише 2 % платіжних зо­бов'язань. Водночас, можна говорити про позитивну тенденцію до збільшення величини цього показника.

В цілому, негативні зміни в показниках платоспроможності підтверджуються погіршенням величини інтегрального показни­ка на 0,7 пункта.

Зміна величини показників платоспроможності може статися під впливом двох факторів: збільшення (зниження) платіжних за­собів і зростання (зменшення) поточних зобов'язань. Для з'ясу­вання причин зміни величини показників необхідно проаналізу­вати склад платіжних засобів і платіжних зобов'язань, порівню­ючи їх в динаміці. Результати розрахунків подано в табл. 7.З.З.

Таблиця 7.3.3

 

З табл. 7.3.3 видно, що загальна платоспроможність на кінець поточного періоду (0,76) в порівнянні з початком періоду (1,03) зменшилась на 27 коп.

Для оцінки впливу окремих складових платіжних засобів і зо­бов'язань на зміну показника визначимо, яка платоспроможність підприємства була б за умови, якби не відбулося зміни платіжних зобов'язань: (16700,8: 10895,5), тобто 1,53 грн. Порівняння цієї величини з платоспроможністю на останній день періоду дасть нам різницю, зумовлену впливом тільки одного з факторів — платіжних засобів: 1,53 - 1,03 = +0,50. Збільшення платіжних за-

собів на 5440,7 тис. грн поліпшило платоспроможність підприєм­ства на 0,50.

Якщо платоспроможність підприємства на останній день по­точного періоду порівняти з платоспроможністю за умови, що не відбулося зміни суми платіжних засобів, то різниця покаже вплив на платоспроможність зміни (збільшення) платіжних зобов'язань: 0,76- 1,03 = -0,77. Збільшення платіжних зобов'язань підприєм­ства на 11126,4 тис. грн погіршило його платоспроможність на 0,77. Загальна сума впливу двох факторів (зміна платіжних засо­бів і зобов'язань) погіршила платоспроможність підприємства на 0,27 (+0,50 - 0,77). Отже, на кінець поточного періоду підприємс­тво значно погіршило платоспроможність, тому що його платіжні засоби збільшились лише на 5440,7 тис. грн, а платіжні зо­бов'язання — на 11126,4 тис. грн, тобто більше в 2,05 раза.

Потім способом пропорційного поділу цих змін можна роз­класти їх за окремими елементами платіжних засобів і зо­бов'язань. Збільшення платіжних засобів на 1 тис. грн збільшує платоспроможність підприємства на 0,0092 коп. (50: 5440,7), а відповідно збільшення платіжних засобів зменшує платоспромо­жність на 0,0069 коп. (- 77: 11126,4).

Отже, якщо абсолютноліквідні активи на останній день пото­чного періоду підприємство збільшило на 252,2 тис. грн, то пла­тоспроможність підприємства збільшилась на 2,31 коп. (252,2 х х 0,0092), і відповідно збільшення швидколіквідних активів на 4557,2 тис. грн збільшило платоспроможність на 41,9 коп. (4557,2 • 0,0092), а збільшення повільноліквідних активів на 631,3 тис. грн збільшило платоспроможність на 5,88 коп. (631,3 * х 0,0092).

Водночас, збільшення короткострокових кредитів на 816,8 тис. грн зменшило платоспроможність підприємства на 5,7 коп. (816,8 ■ 0,0069), а відповідно збільшення кредиторської заборгованості на 8476,6 тис. грн зменшило платоспроможність на 58,6 коп. (8476,6 ■ 0,0069), а збільшення поточних зобов'язань на 1833,0 тис. грн зменшило платоспроможність підприємства на 12,7 коп. (1833,0 0,0069).

Крім загальної платоспроможності підприємства за поточни­ми зобов'язаннями (Зі) можна визначити загальний показник платоспроможності (Пз) щодо всіх зовнішніх зобов'язань (Зі, 3₂, Зз).

21*

дні; ЗПі — сума і-го виду поточних зобов'язань; ПП — сума пла­тіжних зобов'язань, що можуть щоденно формуватись відносно підприємства.

Дані для визначення терміну і щоденної суми погашення пла­тіжних зобов'язань наведені в таблиці 7.3.4.

Таблиця 7.3.4

Середній термін до погашення поточної заборгованості (Тз) становить 59,0 днів, а щоденна потреба в грошових коштах (ПП) — 373,3 тис. грн (22021,9: 59,0).

Співвідношення показників (табл. 7.2.2 і 7.3.4) щодо трансфо­рмації платіжних засобів і погашення поточних зобов 'язань (Тп:: Тз і ГЗ: ПП) дозволяє оцінювати платоспроможність підприєм­ства в майбутньому. Для підприємства ці показники становлять відповідно 0,676 (39,9: 59,0), норматив < 1і 1,295 (483,6: 373,3), норматив > 1, що свідчить про забезпечення стійкої перспектив­ної платоспроможності.

Разом з тим, слід мати на увазі, що показники платоспромо­жності за балансом відбивають моментний стан підприємства. Це пов'язано з тим, що не враховуються величина джерел над­ходження і витрачання грошових коштів у короткостроковій пе­рспективі, а, отже, не має змоги визначити спроможність під­приємства стабільно забезпечувати перевищення платіжних засобів над зобов'язаннями. Для визначення поточної плато­спроможності необхідно порівнювати платіжні засоби з платіж­ними зобов'язаннями за складеним платіжним календарем (табл. 7.3.5).

 

Еталонною величиною показника може бути коефіцієнт на рі­вні одиниці або трохи більше. За даними табл. 7.3.5 він стано­вить: за період з 1 по 5 листопада (225: 105) - 2,14; 5—10 листо­пада (505: 511)- 0,99; 10—15 листопада (398: 357)- 1,11; 15— 30 листопада (405: 302)- 1,34, а в цілому за листопад (225 -+ 505 - 120 + 404 + 411 - 47): (105 + 511 357 + 302) = 1,08.

Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надхо­дженнями і витратами коштів, дозволяє оптимізувати позитивні та негативні грошові потоки, визначити пріоритетність платежів за рівнем їхнього впливу на фінансові результати.

РОЗДІЛ 8