Предмет фонетики

Фонетика (гр. phōnētikós – звуковий, голосовий) – 1) звукова будова певної мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає звукову сторону мови. Фонетика – один із найдавніших розділів мовознавства, проблемами якого ще цікавилися давньоіндійський лінгвіст Паніні (V–ІV ст. до н.е) та давньогрецькі філософи Платон та Аристотель[1].

Щодо предмета фонетики існують 3 різні погляди.

Одні вчені (Р.Аванесов, О.Реформатський, М.Жовтобрюх, М.Доленко, В.Лобода) вважають, що ним передусім є звуки, адже саме вони оформляють значеннєві одиниці мови – морфеми і слова. Зокрема, на думку М.Жовтобрюха, «фонетика вивчає умови і способи творення мовних звуків, їх акустичні, а також анатомо-фізіологічні властивості, різні зміни й чергування, взаємозв’язок і взаємозумовленість звукових змін, роль звуків у розрізнюванні значущих елементів мови»[2]. Однак трохи згодом учений цілком слушно додає, що «всебічне вивчення фонетичної структури української мови передбачає також дослідження будови складу та наголосу»[3]. В.Лобода вважає, що, оскільки фонетика розглядає звуки не в їх ізоляції, а в процесі мовлення, тому тут «висвітлюються також деякі питання членування потоку мовлення на окремі одиниці, зокрема склади»[4].

Інші мовознавці (О.Гвоздєв, М.Панов, О.Волох, Н.Тоцька, Ю.Карпенко) зараховують сюди також інтонаційні засоби мови. На думку Ю.Карпенка, «предметом дослідження фонетики є звукова будова мови. Усі одиниці, що вивчає цей розділ мовознавства, поділяють на сегментні, які в мовленнєвому ланцюжку становлять окрему ланку (звуки, склади, звукосполучення, ритмічні структури, або фонетичні слова, синтагми, фрази), а також суперсегментні, що у потоці мовлення не становлять окремої ланки, а накладаються на вже наявні сегменти (наголос, паузи, просодія, інтонація)»[5].

Деякі дослідники (Л.Зіндер, М.Матусевич) вважають предметом фонетики ще й орфографію, тобто зв’язок звуків із письмом. Крім того, як окремий розділ до фонетики зараховують також орфоепію, що вивчає сукупність норм літературної вимови[6].

У лінгвістиці сформувалися два погляди на фонетику як науку: 1. Фонетика вивчає артикуляційні та акустичні особливості звуків мовлення, а суспільну функцію мовних звуків вивчає інша дисципліна – фонологія. 2. Фонетика вивчає не тільки природу звуків, а й їх функцію.

Залежно від завдань, які ставляться у дослідженні звукової системи будь-якої конкретної мови, фонетика