Граматичні категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах
Іменник у давньогерманських мовах мав морфологічні категорії роду, числа і відмінка. Іменники поділялися за трьома родами: чоловічий, жіночий, середній. Належність до певного роду не була яскраво вираженою – в іменників. Це була швидше граматична категорія, ніж лексична. В сучасних скандинавських та англійській мові граматичну категорію роду повністю втрачено, а в німецькій, навпаки, збереглися усі три роди, належність до яких можна визначити за допомогою артиклів (der – чол. р., die – жін. р., das – сер. р.). З-поміж колишніх трьох форм числа індоєвропейської мови-основи германські мови втратили двоїну. Реліктові форми двоїни збереглися лише в займенників та дієслів у готській, давньоанглійській і давньоісландській мовах. Категорія числа (однина, множина) не мала свого формального показника, який відрізнявся б від категорії відмінка, оскільки відмінкова флексія була і показником числа. Система індоєвропейських відмінків зменшилася в спільно-германській мові до шести (номінатив, генетив, датив, акузатив, інструменталіс, вокатив), проте лише в деяких готських іменників засвідчена форма вокатива (основи на -a-, -i-, -u-). Інструменталіс зустрічається в ранніх пам’ятках давньосаксонської, давньоверхньо-німецької та давньоанглійської, проте пізніше співпав з давальним відмінком. Щодо інших чотирьох відмінків, то вони спостерігаються в усіх германських мовах. Зменшення кількості відмінків відбувалося двома шляхами: один відмінок витіснив інший або обидва відмінки зберігалися але зрештою збігалися в результаті редукції закінчень. Так, кличний відмінок витіснив називний, а давальний відмінок об’єднав у собі значення аблатива, локатива, датива й інструменталіса. Відмінювання германських основ представлено у парадигмах 1–9. Парадигма 1 Відмінювання основ на -а-
Парадигма 2 Відмінювання основ на -ō-
Парадигма 3 Відмінювання основ на -і-
Парадигма 4 Відмінювання основ на -и-
Парадигма 5 Відмінювання основ на -n-
|
