Засновник всесвітньо відомої швейцарської компанії

Місце народження – Київ.

Зіно Давидофф народився в родині єврейського торгівця тютюном і був найстаршим з чотирьох дітей. У зв’язку з посиленням антисемітських настроїв родина Давидоффа емігрує з Росії. 1911 року вони оселилися у Женеві, Швейцарія, де батько Зіно Давидоффа відкрив тютюновий магазин.
Після закінчення школи у 1924 році Зіно Давидофф відправляється до Латинської Америки вивчати технологію виробництва тютюну. Він відвідує Аргентину, Бразилію та зрештою Кубу, де два роки він працює на плантаціях.
Повернувшись до Швейцарії близько 1930 року Зіно Давидофф приступає до керівництва батьківським магазином.
Під час Другої світової війни магазин Давидоффа стає європейським центром з продажу гаванських сигар.
Після війни Давидофф і його кубинські партнери вирішили захопити сигарний ринок Європи, на якому домінували німецькі і голландські виробники. Давидофф запропонував називати селекційні сигари на честь бордоських вин. Так з’явились сигари під назвами «Шато О-Бріон», «Шато Лафіт», «Шато Латур» та інші.
Кубинська революція 1959 року не завадила розвитку бізнесу Давидоффа. У 1970 році кубинські виробники сигар назвали на честь Давидоффа три сорти сигар.
Зіно Давидоффу приписують створення першого настільного хумідора, спеціального дерев’яного контейнера для зберігання сигар.
Давидофф написав «Книгу експерта з сигар» яка була опублікована у 1967 році французькою, а згодом була перекладена п’ятьма іншими мовами

Даль Володимир (1801 - 1872)

Медик, етнограф, упорядник «Толкового словаря живого великорусского языка»

Місце народження – селище Луганський завод, нині Луганськ

Батько Володимира Даля, Іван (Іоганн Крістіан), за походженням був датчанином, який прийняв російське підданство. У 1814-1819 роках Даль навчається в Морському кадетському корпусі в Петербурзі, після закінчення першого курсу якого, відправляється на морську службу. Він вступив на медичний факультет Дерптського універститу (нині Тарту), який закінчив у 1829 році. У 1829-1832 роках служив військовим лікарем. 1831 під час боротьби з епідемією холери в Кам’янці-Подільському завідував першим районом міста. Після закінчення війни з Польщею, Володимир Даль вийшов у відставку і став займатися літературною діяльністю. Він був близько знайомий з О. Пушкіним, В. Жуковським, І.Криловим, М.Гоголем. Перша публікація – «Русские сказки. Пяток первый» була заборонена, а сам Даль ще довго не міг друкуватись під своїм ім’ям. У 1838 році Даль за роботи в галузі природної історії був обраний членом Імператорської академії наук. Широку відомість та славу Далю приніс «Толковый словарь живого великорусского языка». Володимир Даль працював над словником понад півстоліття і пояснив значення понад 200 000 слів. За свою роботу над словником Даль був нагороджений Ломоносівською премією і став почесним членом Російської академії наук. Даль також написав декілька повістей та оповідань, які на думку деяких критиків є цікавими з точки зору використання етнографічного матеріалу в художній літературі. Також Володимиру Далю приписується авторство статті 1844 року «Розыскание о убиении евреями христианских младенцев и употреблении крови их». Володимир Даль помер у Москві, де й був похований. В Луганську іменем Володимира Даля названа вулиця, існує музей Володимира Даля

Дахно Володимир (1932 – 2006)

Видатний кінорежисер, художник-аніматор, народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка

Кінорежисер

Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, факультет архітектури. За його проектом було створено шкільне містечко в Києві. У 1962 році на запрошення Д.Черкаського перейшов на роботу до студії Київнаукфільм, де працював з 1960 до 1994 року. Створив 23 мультиплікаційні фільми. Перший з них, “Як козаки куліш варили”, було знято у 1967 р. У 1988 році Володимир Дахно став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка. В 1991 році створив мультиплікаційний фільм «Енеїда» за мотивами твору І.Котляревського

Дмитрик Едвард (1908 - 1999)