Малюнок 7 Дорога мого життя

П.: Бачимо гарну, широку дорогу, світлі кольори ніби на осінь вказують?

М.: Так.

П.: Ви ще така юна, то звідки взялася осінь? Вам видається, що ви вже багато пережили, у вас великий досвід і ви вже зріла, знаюча?

М.: Я не вважаю себе зрілою, навіть швидше дещо інфантильною людиною.

П.: Дерева, зображені з боків малюнку, ніби стискають, немає широкої перспективи. У попередніх малюнках було виражене бажання обійняти весь світ, а тут бачимо щось на зразрк глухого кута. Хоча в природі глухого кута не буває.

М.: Я намалювала природу, а земна куля нескінченна, можна йти, куди забажаєш...

П.: Фігура намальована великою, вагомою, значущою, більшою, ніж увесь просвіт дороги, по якому треба йти, і ми бачимо її лише зі спини. Немовби ви не дуже хотіли б поглянути на щось в собі самій, у тих життєвих намірах, які ви маєте. Вони для вас або незнані, не визначені, або вони тривожать вас.

М.: Так. Є певні ситуації, які не хочеться згадувати і далі буде малюнок, який це підтверджує.

П.: Квітка в руці – це символ себе самої, любові чи символ тієї людини, яка для вас івнтимно значуща?

М.: Це символ вдячності. Мені здається, що йдучи дорогою життя, мені потрібно мати корзину з трояндами.

П.: Вдячність тим людям, які сприятимуть вашій ході?

М.: І навіть тим, хто буде заважати, бо те заважання мені буде додавати сил краще йти.

П.: Але зараз ви озвучили те усталене кліше, яке створилося під впливом батьківської сім’ї. Адже вам видавалося, що мати заважає вам у ваших намірах, але саме це стало вашим стимулом.

М.: Так, я б їй теж подарувала троянду вдячності.

Аналітико-корекційний коментар психолога: ми виходимо на скриту, закамуфльовану, тенденцію психологічної імпотенції. Логіка несвідомого: «я зацікавлена в людях, які будуть заважати, не сприяти». Це інформація, яка не потрапляла у свідомість автора. Самостійно Марина цього ніколи сказала б, бо це стало б підривом її умовних цінностей, свідомого ідеалу. Але така логіка приховано існує. Якщо пригадати «Модель внутрішньої динаміки психіки», то ми повертаємося до стрілочки, яка вказує на глибинні цінності, які ніколи до свідомості не потрапляють. Адже свідомість не може сприйняти логіку, що «я створюю в житті ситуації, аналогічні тим, в яких перебувала у своїй сім’ї. А якщо їх не стане, то немовби і стимулу для росту не стане, виникне глухий кут, певні перепони». Не усвідомлюється власний внесок у деструктування стосунків. Автор не усвідомлює, що поряд із стражданнями, які вона відчувала у стосунках з матір’ю, вона ж з нею й ідентифікувалася. Такий «підступний» механізм ідентифікації. І тому можна повірити, що для Марині лише третина людей хороші. І тому «є моїй душі робота, і я своєю душею обійму весь світ». Є над чим душі працювати, є стимул для активності, бо є що переборювати. Логіка несвідомого: «я стала кимсь не завдяки комусь, а наперекір». Це ілюзія сили. Створюється ситуація відчуження від сім’ї, а по фактажу ситуації повторюються за певними вагомими параметрами, у яких людина немовби самонароджується. Весь час потрібно самонароджуватися. Ми висловили гіпотези, які випереджають матеріал, до якого нам ще потрібно рухатися. (До Марині): І звичайно, крильця душі-метелика (мал.3) вказують на те, що благим намірам є багато перепон, «підводних рифів» у самій душі.

М.: Так і є.

П.: Коли ви говорили про ідеалізацію своїх намірів і ницість членів сім’ї, ми вивили логіку: «я кожного разу відчуваю, що я на висоті, краща, а вони гірші». На що Марина відповіла, що потрібна ціла корзина з квітами, бо «всім, хто мені неприємності буде робити, я буду дарувати квіти давати».

М.: Не лише їм, бо погане буде стимулювати, а хороше – сприяти.

П.: (До групи): Те, що зараз говорить Марина, це логіка захисної системи. Захисна система забезпечує просоціальну реалізацію через механізм раціоналізації. Кожного разу це гідно того, щоб заохочувати людину, що ти правильно дієш. І дійсно, чому ж не давати квіти так усім? Адже «куди я не повертатиму, а все буде незмінним. Я вчинятиму лише так, бо ця людина на це вже заслуговує». І водночас ми чули, що «я болісно переживаю розчарування в людях, якщо я сподіваюся, що вона хороша, а насправді це не так». (До групи): Можна поговорити про свої почуття, роздуми, що ви для себе знаходите, бо матеріал непростий.